Фото: Лінника Миколи.
Однією з моїх улюблених цілеспрямованих рибалок є лов білоглазки. Раніше білооку ловив попутно з іншою білизною на донки, вудку, фідер. Але кілька разів потрапляв на чудове клювання цієї риби і зрозумів, що є можливість спеціально ловити білооку і що це дуже захоплююча та азартна справа.
Білоклазка схожа на подлещика, але має трохи витягнуте тіло, світлу луску і великі очі. А головне, білоока помітно жирніша і сильніша за підліщиків. Розмір спійманих мною риб не перевалював за 400 грамів, але треба сказати, що білооку чинить опір і бореться дуже активно, зовсім несподівано для своєї форми тіла. І виведення трисотграмової риби приносить багато задоволення.
Така спритність і сила білоокі пояснюється, напевно, місцями її проживання. На річці вона віддає перевагу дрібним місцям з досить сильною течією. Як я помітив, любить тверде дно, піщане або з камінчиками.
До осені білоока збирається в зграї, і тоді ловити її можна успішно і у великих кількостях. Ще один цікавий момент — білоока дуже довго продовжує харчуватися і ловиться на вудку аж до льодоставу, причому в листопаді можна нарватися на такий клювання, якого ніколи не побачити влітку. Взагалі, осінь для цієї риби, схоже, найсприятливіша пора.
Успіх у лові визначається не так клюванням, скільки попаданням «в зграю». Тому для того, щоб не даремно провести час на річці, треба досконально знати місця ймовірного знаходження цієї риби. А ці місця, як я вже казав, зазвичай нестандартні для білої риби, особливо в пору пізньої осені.
Адже найчастіше на білооку наштовхуєшся на мілинах, перекатах з досить сильною течією, також любить вона стояти вздовж підтопленого низького берега річки. І рідко коли зловиш одну випадкову рибку в глибокому вирі, в замулених і малопроточних місцях.
Улюбленою моєю снастью для лову білоока служить добре налаштована вудка поплавця для лову в проводку. Вона забезпечує високу маневреність, видовищність та зручність лову. Найкраща насадка – гною.
Але снасть і насадку кожен легко підбере сам, а ось докладніше хотілося б зупинитися на характерних місцях лову цієї риби, адже цей момент є визначальним.
Найчастіше білооку ловлю на річці Клязьма в різних районах Володимирської області.
Є кілька ознак, якими можна визначити місця, потенційно привабливі для зграй білоокі. По-перше, невелика, часом буквально 20 см глибина. По-друге, гарна проточність. По-третє, наявність укриттів, водоростей, корчів. По-четверте, наявність перепаду глибин, перекатів тощо.
Збіг хоча б кількох із цих ознак дає привід зупинитися і обловити це місце. Згодом накопичується своєрідна карта привабливих місць, які і обловлюєш протягом рибальського дня. Зазвичай така тактика найдієвіша. Тепер у кожному пункті детальніше. Не треба боятися малих глибин.
Цього року був дуже низький рівень води в річці і багато перспективних місць здавалися непридатними для лову, там буквально було видно дно. Але знаючи уловистість одного такого місця, я все одно вирішив його відвідати і не розчарувався. Глибина була просто жалюгідною, 15см, не більше, на дні піску, але поруч, по-перше, були пучки водоростей, а по-друге, був перепад глибин, причому теж, звичайно, мізерний, на кілька сантиметрів. Але цього виявилося достатньо: тільки я закидав снасть і поплавець приймав вертикальне положення, як відразу починав йти під воду.
Бєлоглазка клювала як із кулемета і практично в одній точці, відразу за перепадом глибини. Причому риба, незважаючи на малу глибину, абсолютно не боялася галасу під час виведення. Єдине, що треба відзначити, сам я досить спритно ховався за кущем і робив далекі закиди.
Взагалі білоглазка дуже часто ловиться на піщаних мілинах, головне, щоб були укриття, тому завжди ця риба є в приловах до миня, коли ловлю його на донки і поставки, заряджені черв'яком.
Ще знайти хороші місця лову допомагають поляризаційні окуляри. Восени, коли вода просвітліє, у них можна переглядати дно на глибині до півтора метра. І ось, помітивши на рівній, нічим не примітній ділянці русла під водою корч або пучок водоростей, варто уважно переглянути акваторію біля цього укриття, вибрати «маршрут» для проводки і половити на такому місці кілька хвилин. Зазвичай одиночне укриття акумулює рибу з околиць, іноді навіть можна побачити, як нижче такого коряжка блищать на сонці боки риб.
Обловлювання корчів вимагає точної проводки, а якщо зробити її немає можливості, допомагає застосування напівдонки: закинути снасть потрібно максимально близько до корчі, нижче за течією, і зафіксувати наживку на дні за допомогою відносно важкого грузила. Спуск при цьому робиться більше глибини так, щоб поплавець лежав на воді, а вудлище закріплюється нерухомо.
Ще одне чудове місце для лову білоока це всілякі перекати, від найменших, до потужних, шириною на всю річку. На таких ділянках багато місць з помилковим рельєфом дна і гарною течією, тому тут восени збирається багато всякої риби, у тому числі і білоокі.
Іноді не хочеться прочісувати берег у пошуках риби, тоді можна закріпитися на одному перевіреному місці та рибалити з підгодовуванням: якщо ловити на невеликій глибині і досить сильній течії, корисно буває використовувати годівницю для утримання підгодовування на одному місці. Але лов із підгодовуванням далеко не завжди буває ефективним, адже білоока веде досить активний спосіб життя, особливо восени. Зграї риб постійно переміщуються, і майже ніколи не можна знайти рибу там, де вона вчора справно ловилася, треба рухатися далі.
При хорошому клюванні можна наловити досить багато білоокі, і постає питання з обробкою улову, якщо ви, звичайно, не відпускаєте рибу. Мої улюблені способи приготування: в'ялення та смаження в маслі.
Так як білоока восени дуже жирна, в'ялену її вживати потрібно якнайшвидше, інакше при зберіганні жир починає «іржавіти», прогоркати і смакові якості риби псуються.
Трохи свіжої риби краще обсмажити в паніровці з борошна із сіллю та перцем на дуже сильному вогні в розігрітій олії.
