Фото: Токарєва Олександра.
При лові осіннього окуня я часто віддаю перевагу максимально простому оснащенню. Цієї пори, поряд зі спінінгом ефективно працює пікер-квівертип. Ця снасть добре підходить для риболовлі в різних умовах, але восени я волію ловити їм на водоймах, в яких не дуже помітна течія.
Пікер мобільний, дуже чутливий до клювання, компактний і дозволяє зробити далекий закид наживки. Змінні вершинки вудилища підбираються залежно від ваги грузила, сили вітру і течії, якщо є.
Оснащення звичайне — патер-ностер — це коли до кінця основної волосіні приєднується грузило, а вище за нього встановлені два повідці. Також можна робити оснащення зі ковзним грузилом, у якого один повідець ставиться вище, а інший нижче грузила. Грузило стопориться вертлюжком, що з'єднує повідець і основну волосінь.
При лові з живцем між основною ліскою і верхнім повідцем встановлюється спеціальний дротяний вус, що відводить. Це потрібно для того, щоб живець не закручував повідець за основну волосінь. Довжина тієї частини «вуса», яка знаходиться на волосіні, дорівнює 5 см, відвідної частини — 10 см. Довжина повідця від кінчика «вуса» до гачка — 10 см. Решта повідця пропускається через кільця «вуса» і закріплюється вузлом на основній волосіні.
Діаметр основної волосіні – не більше 0,33 мм, повідців – 0,2 мм. Між основною ліскою та грузилом бажано робити вставку з короткого (20-30 см) відрізка тоншої волосіні. Це запобігатиме втраті всієї снасті при випадкових зачепах.
Зазвичай пікером ловлять окуня, наживляючи на гачок снулу рибку або черв'яка, іноді п'явку-клепсину.
На водосховищах та великих ставках восени окуня переважно шукають поблизу руслових глибин. Але окуні також часто нишпорять і на просторих передруслових столах, часом концентруючись на віддалених від берега мілинах.
Буває, що у водосховищах окунь часто заганяє малька в мілководні затоки або на обмежені (водорості, острови) простори. Не раз на Рузькому, Можайському та інших підмосковних водосховищах мені вдавалося знаходити концентрацію мірних окунів у відносно мілководних затоках, через які проходить русло струмка. Доводилося знаходити гарні місця для лову між острівцями водної рослинності та берегом.
Іноді вдавалося ловити далекобійним пікером окуня на казанах. Коли окунь жує, він, подібно до жереху, випирає рибок до поверхні води, де видобуток легше взяти. Ці «котли» найшвидше виявляють чайки, на яких і потрібно орієнтуватися не тільки зі спінінгом, а й при лові з далекобійним живцевим пікером. Іноді можна обійтися без чайок.
Мені неодноразово вдавалося знайти великі зграї окунів і без них. Якщо ви знаєте рельєф водойми або хоча б раз ловити на вдалому місці – буде результат. Справа в тому, що в загінному полюванні окуні вважають за краще дотримуватися вже перевірених місць. Але якщо восени окунева зграя виявлена, можна бути впевненим, що з неї ви виловите не менше двох-трьох десятків риб.
Хороші ділянки для лову на пікер можуть перебувати нижче гребель та водоскидів. Нерідко окунь вартує тут зграї дрібної риби, активно полюючи до глибокої осені. Нижче гребель зазвичай дуже різноманітний рельєф дна.
Наявність суводів, тиховоддя та пристойної глибини, що межує з мілководдям, робить цю зону привабливою для різних хижаків, і тут також можна успішно ловити пікером з живцевим оснащенням. При лові на пікер важливо закинути на спокійну воду поблизу швидкого струменя. Саме по межі суводої і переміщуються окуневі зграї в надії підібрати пом'яту течією рибку.
Іноді вдале місце можна знайти поблизу водоростей, що ростуть неподалік швидкого потоку. За водоростями з берега на донку буває незручно ловити, але біля гребель і водоскидів завжди можна знайти підходящий мис, мілину, щоб зайти збоку від водоростей і ловити на пікер, стоячи у воді. Звичайно, для цього потрібно мати забродний костюм, а під ним термобілизна і ще нахлистовий підсак на поясі. На ділянках слабкої течії закиди можна робити як вгору, так і вниз за течією, а там, де течія швидка, закидати краще по ходу.
При лові з берега можна застосовувати тактику вичікування з використанням одночасно двох-трьох пікерів, закинутих у правильно вибране місце. Однак, щоб виявити окуневу ділянку на незнайомій водоймі, спочатку ходовим способом використовують лише одну донку. Зазвичай рибалок просувається з рюкзачком за плечима берегом і закидає оснащення різні віддалені від берега ділянки. Після цього, коли наживка полягає на ґрунті 2-3 хвилини, слід підтягнути її на 3-5 метрів і знову почекати.
Проводячи розвідку, бажано вибирати піщане чи інше не зачеписте дно. Облавлюючи таким чином перспективні ділянки, ви рано чи пізно обов'язково натрапите на окунів. Причому на першому етапі розвідки не обов'язково ловити на малька, з таким же успіхом можна застосовувати і виповзка, або будь-якого виду червоного черв'яка (нерідко окунь клює на цю насадку у викрадення, а не тільки тоді, коли вона завмирає на дні).
Потрібно ще враховувати і те, що насаджений звичайним способом (через рот або за спину) мальок для частих перезакидів – наживка не зовсім надійна. Краще на початковому етапі лову (коли наживка рухається) використовувати малька, одягненого на гачок панчохою. Для цього підійдуть гачки з довгим цівкою №№ 8-13, залежно від величини окуня, на якого ви розраховуєте. Тут також доречно сказати, що при використанні тактики лову «підмотування з зупинкою» наживкою, що найбільш надійно тримається на гачку, буде п'явка-клепсину, яку і восени можна легко знайти на камінні або на водоростях. У окуня це один із улюблених харчових об'єктів. Клепсин проколюють гачком поперек.
На пікер ловлять і з човна. Тут я будую тактику так само, як і при лові з берега. Для цього спочатку переміщаюся вздовж брівки та кидаю донку на столи та поливи. Підмотування волосіні з періодичними зупинками наживки знаходжу ділянку концентрації окуня. Потім кидаю носовий і кормовий якір і помічаю окуневу «крапку» по перетині берегових орієнтирів. Оскільки восени погода рідко буває ідеальною, і човен зазвичай хитає на хвилях, то в даному випадку вудилище потрібно тримати в руках (при цьому краще ловити на одну донку, в крайньому випадку — на дві).
При виявленні окуня, що рухається ходовою донечкою, можна підманити зграю близько до човна. Восени, коли вода прозора, великий окунь побоїться підійти до неї ближче, ніж на 20 м. Але цього буває достатньо, щоб перейти на нерухомий лов із використанням живого малька, який своїми рухами швидко приверне окуня.
В даному випадку найкраще брати верхівку або дрібну уклейку. Для надійності рибок надягають під спинний плавець або відразу за дві губи. Для лову протягом застосовують другий спосіб. Закид вудилищем здійснюють плавно, щоб живець не злетів. «Палка» для такого лову має бути м'яка, довжиною 2,5-2,8 м.
Якщо окуня приманити ближче ніяк не вдається, доводиться ловити з далеким закиданням. У цьому випадку одягнений звичайним способом малек часто злітатиме. Щоб цього не відбувалося, після надягання малька на гачок через нижню губу і небо на жало гачка наколюється маленький шматочок гумової стрічки — він буде еластичним і досить надійним стопором.
Пікер може бути пристосований до будь-яких умов лову і велику роль у цьому відіграє грузило. Плоске вантажило більше підійде для нерухомого лову на течії, кругле – коли необхідно, щоб наживка зміщувалась за течією, довгасте, обтічне вантажило краще використовувати при лові з підмотуванням.
Залежно від необхідної дальності закидів, можливо, потрібно застосовувати грузила різної ваги (не доцільно використовувати важке грузило при ближньому закиданні; легке грузило менше лякатиме окуня). Необхідність зміни грузил по ходу лову вимагає застосовувати вертлюжок і карабінчик на кінці основної волосіні – перший запобігає волосіні від закручування, а другий дозволяє швидко міняти грузило. Вертлюжок приєднується до грузила через заводне кільце.
При лові далекобійним пікером можна використовувати грузило, що плавно тоне. У такому разі наживлена на гачок приманка — сна рибка — йде на дно дуже повільно, що приваблює окуня.
Спосіб виготовлення такого грузила досить простий. Потрібно трохи оброблену винну пробку проткнути посередині дротом і зробити з одного боку фіксатор (щоб пробка трималася надійно), а з іншого – петельку для вертлюжка та карабіна. Після чого на пробку намотують тонку свинцеву стрічку (обрізану по довжині пробки) з таким розрахунком, щоб корок повільно тонув (перевіряється експериментально). Щоб свинцева обмотка не злітала, у ній поперечно свердлять отвір і пропускають у нього дріт, яким роблять обмотку.
У річках окунь восени тримається під крутими берегами, де є добрі глибини. Бажано, щоб у такому місці була хоча б вузька брівка мілководдя, на якій любить крутитися верхівка, молодь уклейки та іншої білої риби; крім того, під обрив падає й інша пожива.
Закидають пікерне оснащення під руслове звалище. Тут, до речі, нерідко стоїть окунь-горбач, особливо якщо є коряжник поблизу. Якщо ви виявили зграю горбачів, то потрібно встановити оснастку з більшими гачками – №№ 6-8, а живця вибирати трохи більше.
Використання змінного оснащення також вигідне, коли ви вирішили ловити не на живця, а на інші наживки. Змінне оснащення виготовити просто. Для цього вище повідців на оснащенні встановлюється заводне кільце (або в'яжеться петелька), а до кінця основної волосіні прив'язується надійний карабінчик.
