Це та сама піщана ділянка, де клювали судаки. Фото: Коломійця Олексія.
Після цілих десяти щоденних рибалок в тих самих затонах на Волзі в першій половині квітня, не можу не поділитися тим, що мене здивувало як спінінгіста. Йдеться про корінну Волгу нижче за течією від Волгограда кілометрів 100. У цьому місці річка починає виляти між островами, утворюючи довгі затони. Саме в такі затони риба навесні любить заходити більш прогріту воду.
Часто в мережі Інтернет звучать обурення, мовляв – а як же нерестова заборона! Відповім одразу – в Астраханській області нерестова заборона починається з 15 травня, тому совість у нас чиста. Щук якщо й забирали, то щонайменше 1.5 кг. Тобто не менше 40 см у довжину. Ось, власне, і всі дотримання правил аматорського рибальства.
Першим ми перевірили затон, що розрізає довгий острів такою собі старицею. Минулого року він здивував тим, що в ньому ловилися не тільки щуки, а навіть язи! Якимось незбагненним чином у моїх гостей виявився багатий асортимент приманок. Таке буває рідко.
І, що найголовніше, вони не лінувалися міняти ці приманки: то воблер мінноу поставлять, то кренк, то раттлін, то джиг, то блешні. І ось, саме на кренки стали ловитися язі, причому непоганого розміру! Зрозуміло – першого ж дня ми туди і прийшли.
Перший сюрприз – рівень води менший за минулорічний приблизно на половину метра. Якщо раніше вода підходила до найприбережніших кущів, то цього року ці місця були топкими пологими берегами практично у всій акваторії затоки.
Для мене це явний мінус. Мої практика лову риби в затонах говорить про те, що при зниженні рівня води риба не ловиться. Або йде з затона, або перестає клювати.
Ми заглиблювалися вглиб затоки, згадуючи орієнтири: ось тут човен стояв і ловили щук, ось тут ми почали ловити.
Глибина від 1,5 до 3 метрів. І перший упіймання щук стали траплятися саме на мілинах. Тобто, пропливаємо очевидний пологий горбок, стаємо на якір і щука починає клювати не там, де глибше, а навпаки, де дрібніше. Щучки, як я вже казав, були різні. Дуже багато відпускали. Найбільша на терезах потягла трохи за 3 кг.
Але щуки – це очікувано. А ось судаки! Якщо минулого року нас дивували затримання язів, то цього разу – судачки. Ми зловили в цьому затоні 6 судачків, причому на тому самому місці. Особисто мене здивувало, що ікласті ловилися на блешні, що коливаються, і зовсім не реагували на джигові приманки і на воблери.
Ловити судаків на «залізо» не дуже просто. Якщо щука без проблем атакувала блешні в товщі води, судаки вимагали, щоб блешня грала в безпосередній близькості від дна.
Немає сенсу говорити про блешні, хоча це Атом. Фото: Коломійця Олексія.
Тобто, після приводні блешні її потрібно було топити і потім повільно, на крані зриву гри проводити. У мене не відразу вдалося спокусити судака. Однак, я помітив місце, де він клював. Це єдиний піщаний горбок на всьому протязі затоки. Мабуть, і дно було міцнішим, ніж скрізь – тому судачки й уподобали це місце.
Найкраще працювали блешні вагою 22-24 гр. Фото: Коломійця Олексія.
Назви блешень називати – немає необхідності. Не було якоїсь однієї унікальної чи найуловистішої марки. Маючи деяку практику лову судаків ось таких весняних вузьких затоках і протоках, я намагався обловити найпершу берегову брівку. Тому поставив найлегшу блешню, яка в мене була. Щоб одразу не зачепити траву.
Закидав, трохи провів і потім чекав коли вона торкнеться дна. Потім робив повільну проводку (адже блешня легка) – ось так і спіймав.
Легша блешня, але судак таки спійманий. Фото: Коломійця Олексія.
Через кілька днів у цьому затоні перестало клювати від слова зовсім. Рівень трохи впав і прийшло явне похолодання з вітром. Ми пару днів їздили за заплавними ериками, заїжджали на Ахтубу з підвітряного боку. Потім через п'ять днів я знову опинився в цьому затоні з іншими гостями, але ми нічого толком не зловили.
Ні щук нормальних не було, ні судаків. Але тема лову в затонах продовжилася, правда, в іншому затоні. Про що я неодмінно напишу незабаром.
Источник: ohotniki.ru
