Фото: Коломійця Олексія.
У минулі роки, особливо в передзимі, язь утворював величезні зграї та хижався на виходах із великих заток. Ми ловили його джиг-спінінгом поряд із судаками та бершами. Дуже часто темп лову ставав схожим на лов у окуневому казані — до десятка клювань язя було за проводку!
Маючи невеликий рот, не як у завзятих хижаків, язь не міг нормально засмоктати джигову приманку. А улови вимірювалися десятками кілограмів цієї риби. Але було це давно, тепер язь не утворює у верхів'ях Куйбишевського водосховища великих зграй, як у минулі часи, і тому рідко стає здобиччю спінінгіста, особливо джиговика. Ну, десяток-другий за активний сезон – ось, мабуть, і все. Ні в яке порівняння не йде з минулими сезонами, коли за раз брали щонайменше десять язів на спінінг.
Але сенс полювати за язем зі спінінгом безперечно є. Риба ця потужна, любить повернутись на волосіні і рідко можна передбачити удачу. Останнім часом займаюся язем не так часто, як раніше. На великій воді в межах моєї республіки немає сенсу цілеспрямовано ловити язя спінінгом. А ось знайти цю рибу у невеликих притоках водосховища досить просто. Але одна річ – знайти, а інша – підібрати до язю підходи. Про свій досвід у цій справі й хотів би сьогодні розповісти.
МІСЦЕ ДІЇ
На лівому березі Куйбишевського водосховища тягнеться великий Сидельниковський затон. Сюди зазвичай їздять за щукою та окунем, шукають непроточні ділянки, де сконцентрувалися ці хижаки. Але є в затоні і язь. Ось цей товариш не уникає, подібно до щуки, потужних швидкостей – навпаки, він тут концентрується.
У системі проток на півночі затоки завжди є шанс зачепити спінінгом язя. Протоки тут і великі, і малі. Найчастіше доводилося ловити язя у малих протоках. Одна з них, моя найуловистіша, протікає непомітною для більшості спінінгістів річкою на їхньому шляху до водосховища.
Більшість рибалок не зупиняється на ній, тому що неозброєним оком тут повсюдно видно дно, і вони думають, що риби в таких місцях просто не може бути. Проте риба є. І щука, і окунь, і жерешок, і язь у тому числі.
Взагалі, «відкрити» протоку нам допоміг випадок. Весь тиждень йшли зливи і пробитися до основного водосховища було неможливо, довелося зупинитися на річці. Ловити навіть не думали, але тут сплеск, там…
Риба у річці явно була. Я по наївності взяв ультралайт — спінінг з тестом до 7 грамів — і жбурнув вертушку-нульовку під коряжку, що стирчить під протилежним берегом. Не пройшла вертушка і кілька метрів, як з боку корчі на неї пішла велика хвиля…
Клювання було настільки приголомшливим, що я трохи в різкому пориві підсічки не зламав спінінг. Врятував фрикціон. Хвилин через десять виведення вдалося витягнути хижака. Ним виявилася щука під півтора кілограми. Чесно кажучи, від такої річки не очікував і півкілограмового щука, а тут – волзький стандарт. Через дві години в сумці побільшало з десяток хижаків: щуки, пара жерехів, окуні та три язя.
Чи варто говорити, що про Волгу ми забули надовго…
Річка-протока є мілководний швидкоплинний потік. Глибина в більшості місць не перевищує метра, на дні безладно лежать колоди та їх дуже багато. Місцями ці колоди утворюють досить високі завали. Такі місця стають перекатами, у яких концентрується більшість хижаків, і язь насамперед.
У деяких місцях на подібних завалах річка звужується до 10 м — тут найсильніший струм води, і часто активний язь збирає за таким перекатом рибу, що втомилася. Негайно й вертушку прихопити.
По берегах росте досить високий чагарник, що спрощує лов у плані маскування. Уздовж берега обов'язково зростає смуга водоростей.
ЯЗЬ І РІВЕНЬ ВОДИ
Язь дуже не любить низький рівень води. Якщо на річці оголюються перекати, то язя можна навіть не шукати — він весь скотився у Волгу. Щука, окунь – будь ласка, але жодного білого хижака. Хороший, «язевий» рівень води на таких протоках утворюється влітку і на початку осені, потім воду, як правило, скидають і від річки часом не залишається фактично нічого – і лише по водоростях і колодах, що валяються, можна вгадати, де протікала річка.
Що найцікавіше тут не можна називати один берег правим, а інший лівим. Тому що течія тут буває як в одну, так і в іншу сторону, навіть за день вона може змінитися з одного на інше, а то й кілька разів!
Це пов'язано з діяльністю Чебоксарської ГЕС. Коли на Куйбишевському водосховищі набирають воду, течія у протоці йде на захід, коли спускають рівень – на схід. Зазвичай вода починає йти ще вночі і продовжує це робити до 8-9 години ранку, коли дають течію і вода знову спрямовується в протоку.
Зрозуміло, від цих рухів води багато залежить. Проте, якою б не була течія, риба в протоці завжди є, може відрізнятися лише видовою приналежністю та ваговою категорією.
Найчастіше доводилося ловити язя рано-вранці, коли вода з протоки йде у Волгу — в цей час в річку піднімається мальок, тюлька і колюшка — улюблені ласощі язя в протоці.
Нерідко, щоправда, буває, що, навпаки, язь у протоці утворюється лише з волзькою водою. Але в такі періоди він заходить сюди відпочивати. Його чудово видно, навіть без поляризаційних окулярів, він може копатися в донному смітті, але на спінінгові приманки не реагувати. Тут уже треба шукати хитрощів.
ПРО ПРИМАНКИ
Джиг виключений абсолютно: мало того, що все дно просто вистелене колодами, так ще повно черепашника і пучків сталевого дроту, що казна-звідки взялася. Якщо і вдається протягнути приманку по дну без зачепа, то «чебурашка» обросте шапкою з черепашок та іншого сміття. Неестетично й рибі не подобається.
Мало того, я виключив із використання на протоці та воблери. Невеликі робочі язеві воблери просто не можуть бути дешевими. Пам'ятається, якось вирішив ризикнути половити на дорогі воблерки. Перший, Masu Masters, зачепив після третього закидання. За попередні дві проводки витяг по півкілограмовому під'язку, тож вирішив не лізти у воду до корчів, щоб не розлякати рибу. Вирішив, що дістану приманку після того, як на ділянці закінчаться клювання.
Поставив вертушку, але хитрі язи лише проводжали до самого берега, так і не атакуючи. Очевидно, їм воблер сподобався більше. Що ж, довелося ставити дорогий Megabass. Перший закид — є язек, грамів 300. Наступна проводка — на 600 грамів, слідом грамів під 800. Заходжу в раж і заглиблюю воблер занадто глибоко…
Зачепився… До біса рибу, рятувати воблер! «Megabass» благополучно врятований, намагаюся знайти «Masu Masters». Ніде нема! Так і не знайшов того дня свій воблер. Прикро було навіть не стільки через ціну приманки, а через те, що бойовий був, багато з ним доводилося працювати по голавлю, окуню, та багато чого! Тож повторювати лов на воблери мені не хотілося. 20–30 доларів за 3–5 закидів – надто висока для мене ціна.
Є, щоправда, на протоці кілька «коридорів», якими можна безперешкодно проводити воблери, ними там і користуюся. За моєю статистикою, на цих коридорах вертушка ловить зазвичай в два рази менше, ніж хороший воблер.
Але на основних закоряжених ділянках ловлю вертушками. Особливо дрібнити не варто, ставлю зазвичай копійку і нижче не опускаюся. Переважно широкі пелюстки – «Лонги» грішать тим, що йдуть глибше, а це недозволено.
Найчастіше проводка робиться не нижче, ніж на 10 см глибини – все через ті ж корчі. А подекуди взагалі доводиться піднімати спінінг вище і прискорювати проводку – тоді вертушка починає «орати» водну поверхню – і язь чудово на неї реагує. Видовищність можна порівняти з попперним ловом щуки. До речі, по язем у нас поппери зовсім не працювали. Риба виходить, переслідує, але жодної виразної хватки. Чого не скажеш про окуна і щука.
Ловив різними вертушками: і дорогими, і дешевими, і навіть саморобними. Чесно кажучи, з того асортименту, що перепробував, міг особливо відзначити лише Meppsівську Black Fury. Всі інші блешні працювали приблизно однаково, разючих відмінностей у клюванні не пригадаю.
Вертушка повинна мати якийсь кембрік на трійнику – як показує практика, такі приманки атакуються набагато частіше, ніж вертушки з голими трійниками. Особливо хитрувати не треба: головне, щоб хоч якась там була «вісюлька».
Минулого року спробував до вертушки прилаштувати позаду автономний кембрік. Просто дуже часто доводилося бачити язя (та й взагалі, ще багато кого: окуня, голавля, щучку…), які прилаштовуються до трійника і проводжають приманку без атаки до берега. Ось на таких «переслідувачів» і було спрямовано хитрощі.
Прямо до трійника плетінкою прив'язав шматочок палички від «Чупа-Чупса» завдовжки 2 см із одинарним гачком. Мушка була буквально за сантиметр від трійника. З перших закидів вона не сподобалася — мушка крутилася занадто активно і, як я думав, могла лише налякати рибу. Тим не менш, відрізати мушку було ліньки, продовжив ловити з нею.
Досить швидко спіймав щучку, потім окунів, а невдовзі потрапив і на язей – штук шість чи сім їх упіймав. Що цікаво: вся риба, окрім щучки, засікла не на основний трійник, а на маленький одинарник моєї мушки. Зовсім незвичайно, що справа була опівдні і у мого партнера взагалі не було ні клювання на звичайну, без «вісюльки», вертушку – одні переслідування.
НА ПЕРЕКАТІ
На протоці язь не любить показувати присутність під час полювання на малька. Стоїш іноді перед перекатом, чудово бачиш дно по всій ділянці. Видно, як окуні зграєю оточують натовпи мальків і поїдають їх, але язів не видно. Але що це чорніє за перекатом? Мабуть, ямка. Якщо придивитися, можна побачити і дно цієї ямки, а риби щось видно. Але робиш закидання, проводиш через приямок, а за блешнею вже йде велика тінь язя. Може, схопить блешню, може проігнорує. Кидаєш знову — і знову виходить язь.
Його можна дуже легко відрізнити від жереха по червоним плавцям. Але що це: за блешнею йде ціла зграя язей! І старі, і молоді, як кажуть! І звідки тільки взялися – незрозуміло, адже все дно, крім цього найменшого приямка, чудово видно! Ось із такого приямка трапляється виловити і один, і два десятки під'язків. І як вони всі там розміщуються! І примудряються якось ховатися від людських очей, навіть озброєних спеціальними окулярами.
Язь обережний. На правильному місці перші десять закидів язь на кожній проводці атакуватиме приманку, потім почнуться лише супроводи, а незабаром і зовсім язи втратить до приманки інтерес. Тут уже й настане час експериментів із принадою.
Є сенс побороздити вертушкою і сам перекат. Язь тут, правда, не затримується, швидко пролітає, але шанс підкинути під ніс черговому силачу є.
ЗА ВОДОРОСЛЯМИ
Минулого літа язя в протоці можна було знайти практично щодня. Того дня я, мирно посвистуючи, йшов уздовж бережка протоки до його гирла – за щукою. Випадково кинув погляд на воду і обімлів…
Сонце було «в зеніті», вода чиста, та й рівень не найвищий. Вода втекла в протоку, і густі прибережні водорості притиснулися під дією течії на дно, а за смугою водоростей стояла величезна для такої річки зграя під'язків. Близько півсотні риб від 200 до 600 г вагою було чітко видно навіть без поляризаційних окулярів.
Встав трохи вище за течією від зграї язя, робив закидання за водорості і вів приманку через смугу водоростей. Між ними та поверхнею було сантиметрів 10–15 води, але це дозволяло зробити більш-менш стерпну проводку. На перших десяти закидах витяг шість під'язків, на наступному десятку — два хвости, а потім, скільки не кидав більше блешню, нікого так і не спокусив.
Риба стала обережною, але тим не менш, язи проводжали блешню прямо до моїх ніг і робили періодичні наміри її з'їсти. Вони чітко били до трійника, але не засікалися. Тоді поставив маленьку вертушку з узлісся, і під'їзки знову почали траплятися.
Пізніше часто доводилося ловити язя в подібних умовах. Зазвичай це буває опівдні, коли вода заходить у протоку. Язі стоять за смугою водоростей — там, мабуть, не настільки сильна течія і риба витрачає менше зусиль, та й, дивишся, щось смачненьке з водоростей зірветься — і прямо в рот!
МАСКУВАННЯ
Маскуватися треба, мабуть, як це роблять наші колеги-форелята. У цьому плані краще з фанатизмом, аніж без нього. Маскування має торкнутися всього: і одягу, і пересування водоймою, і моделі поведінки рибалки.
Небажано розмовляти, тупотіти берегом і навіть чхати. Якщо є можливість, потрібно використовувати всілякі прибережні укриття, на крайній випадок — ловити, сидячи навпочіпки або з коліна. Риби малих водойм дуже чутливі. Повинне маскування торкнутися і волосіні.
ЛІСКА
Особливу увагу варто приділити волосіні. Плетінка, особливо по чистій осінній воді, протипоказана — риба її чудово бачить.
Одного разу ми спробували порівняти: так, у улові спінінгіста, що ловить з плетінкою, зовсім не було «білої» риби, тоді як у улові любителя монофіла така переважала. Враховуючи сильну закоряженість протоки, волосінь тонше 0,18 мм ставити не можна.
Потрібно враховувати і колір волосіні: найкраще застосовувати просту прозору волосінь, темні кольори протипоказані.
