Фото: Яншевського Андрія.
При всьому достатку виробленого товару забуто, здається, дуже суттєве: практично важко з наявних компонентів створити ефективне оснащення для полювання саме за «диким» родичем коропа – сазаном. За силою та неприборканістю при виведенні сазан відрізняється від коропа, як, наприклад, злісний і небезпечний лісовий вепр відрізняється від вгодованої домашньої свині.
І мало знайдеться у прісних водах риб, які зрівнялися б із сазаном за силою та невтомністю, хіба що мирон-усач та сьомга. І тому часто бувають сконфужені записні «профі», коли їх розраховані на двопудових коропів досконалі снасті нічого не можуть протиставити дуже скромному за розмірами сазану, що тягне всього на якихось 6-8 кілограмів.
Ситуація, що склалася, пояснюється просто: в Європі практично не залишилося водойм, населених дикими сазанами, і такі ареали в чистому вигляді збереглися лише на сході – Дніпро з притоками, нижня Волга з Ахтубою, Дон, Кубань, Урал.
І зараз, коли відкрилися кордони, західні рибалки все частіше стали гостювати на наших південноруських річках, поповнюючи та розширюючи арсенал коропових навичок на лові буйного дикуна. І знову ми, мабуть, незабаром опинимося в ролі бідних родичів, купуючи «закордонне» приладдя для лову нашого сазана, хоча маємо власні вікові традиції лову цієї риби, що склалися серед рибалок у селах та станицях півдня Росії.
Так, наприклад, сучасна коропова рибалка на заході не мислиться без бойлів — ароматних багатокомпонентних кульок, пофарбованих харчовими барвниками в різні кольори, що приваблюють. Вони служать як насадки, так підгодовування, коли бойли з допомогою рогатки чи рукою розсіюються на обраному ділянці водойми.
Однак донські та кубанські станичники ще сто років тому застосовували для лову сазана аналогічні кольорові кульки та називали їх галушками. І зараз тут секрети рибальських галушок не загублено. Автор свого першого коропа спіймав років 30 тому на велику кульку з крутозвареної манки, пофарбований у світло-червоний колір… губною помадою.
А спосіб лову сазана на березовий сучок, в удосконаленому вигляді застосовуваний і зараз, здається, відкрили російські рибалки, принаймні, це випливає з класичних праць Л.П.Сабанєєва.
Суть його полягає у використанні особливості годування сазана, коли він все неїстівне викидає з потоком води через зябра. Так само він чинить і з міцним березовим сучком, у місці вигину якого прив'язується міцна жилка. Пройшовши крізь зябра, такий дерев'яний гачок встає впоперек, і риба опиняється на прив'язі.
А щоб «навести» сазана на цей гачок, до нього прив'язували звичайний кінський волосся, на який за допомогою голки нанизували або галушки, або іншу насадку (зерна кукурудзи чи пшениці, черв'яків, м'ясо черепашок чи раків тощо). Сазан поступово заковтував ласощі і діставався до сучка.
Сучасне західне коропове оснащення для лову на бойли влаштоване за тим же принципом, тільки замість дерев'яного гачка застосовуються міцні сталеві гачки, які зачіплюються вже в пащі риби, а на зміну кінському волоссю прийшли спеціальні поліамідні нитки.
