Фото: Коломійця Олексія.
У моєму житті бувало, що на риболовлі судак видає свою присутність дуже несподівано. То раптом побачу, як він нереститься в еріці, де найчастіше ловилися лише окуні та щуки. То несподівано клюне на самому перекаті, хоча я його шукаю зазвичай по звалах у ями або біля корчів. Ось і цього разу судак зробив нам з приятелем несподіваний сюрприз.
Те, що судачки іноді ловляться на воблери біля берега, ми знали. Взагалі, рибалка на Волгоградському водосховищі у травні-червні для нас – виключно джиговий лов з берега бершів та судаків, що дозволено правилами аматорського рибальства навіть у період весняної заборони. Потрібно ще додати, що бершів останніми роками було завжди більше, ніж судаків.
Так ось, зовсім недалеко від джигових бровок ми виявили таке собі кам'янисте плато з глибиною метр-півтора, де поряд з окунями і голавлями на воблери траплялися саме судаки. Чи не сказати, що великі.
Фото: Коломійця Олексія.
Ми більшу частину відпускали та забирали лише дозволений розмір (40 см). До того ж раділи, що крейда судачки після виведення не страждала від зміни тиску, як у разі швидкого витягування з глибини (щоб обминути кам'янистий край крутого звалища).
Амністовані судачки швидко приходили до тями і спливали додому. Звичайно ж, ми запам'ятали місце і ті воблери, які частіше ловили судачків. Але це все це було торік.
Цього разу, на тому ж місці з якихось причин на минулорічний воблер судачки відмовлялися ловитися. Ну, власне, ні – і ні. Основний об'єкт нашого полювання – голавль та жерех. Зрідка ловилися язи та окуні. Щоправда, був один нюанс.
Чомусь звичні воблери стали частіше чіплятися за каміння. Начебто рівень приблизно такий самий. Можливо, сила течії тепер інша. Для судака, як на мене, течія має не останнє значення. Але ми особливо не замислювалися, а просто пропонували хижакам різні приманки: раттліни, тейл-спінери, воблери, вертушки з бомбардою тощо.
І ось, одного разу, Юра зізнався, що втомився переживати за воблери, що зачепилися. Плавати за ними – холодно. Відривати – шкода. Він замість кренка із заглибленням MR (близько метра), поставив SR (заглиблення менше метра). Бубня під ніс, мовляв, адже ми голавлею ловимо — повинен і в півводи ловитися напевно …
І раптом у нього почали ловитися ті самі судачки. Впіймав одного – це нас розвесело!
Фото: Коломійця Олексія.
Чомусь на джиг ловилися найчастіше берші, а судаки не клювали. А на воблер, на мілини – ось вони, рідні! Ну… трапляються, як я вже писав вище. А слідом ще один! Адже це вже не випадковість!?
Юра впевнено каже: «Льоха, ставь ошатний яскравий воблер!» А я не вірю у кольори. Я вважаю, що судак сам по собі має чорно-біле забарвлення навіть у період нересту – значить і бачить усе у відтінках сірого. Щоправда, яскравий колір – адже він щодо чогось яскравий. Тобто контрастний. Чи сам собою, чи контрастує щодо дна.
І я міняю воблери, ставлю яскравіші, отруйні, але все з заглибленням MR. Убийте мене, але судак просто повинен ловитися біля дна! А Юрко тим часом ловить третього! Потім четвертого малесенького – відпустив. Це вже не випадковість!
Ну і, нарешті, вишня на торті — судак на 2.4 кг.
Фото: Коломійця Олексія.
І це, по суті, величезний судак, якщо порівнювати його з переважною більшістю виловлених у цьому місці. І при цьому на маленький плаваючий кренк (36 мм, 3.8 гр). Сказати, що ми були здивовані, значить нічого не сказати…
Ми були здивовані, не вірили своїм очам. Тому я і зважив судака суто важливо. А в мене того дня жодного кликастика не попалося. І ось що я подумав.
Якщо судаки вибрали собі це місце для полювання, причому в полуденний час (приблизно з 15 до 16 години) – чи не правильніше намагатиметься ловити його на воблери мінноу? Вже, вони точно визнані судаковішими! Ними можна і паузи робити, щоб не змушувати судаків ганятися за малесенькими воблерами, які заглиблюються лише за швидкої проводки.
Воблери мінноу бувають і тонучі, і суспендери — легко можна підібрати такий, щоб він вільно пропливав над кам'яним дном. Ця ідея полонила мене ґрунтовно.
На наступну рибалку я взяв із собою 4 воблери для судака. Мало звичайно, але, ще раз повторюся, основна тема в тих місцях — лов голавля та жереха. Поки їхали до водосховища Юра всю дорогу голосив, що така думка його теж відвідувала, але він її не розвинув і благополучно забув. А я потай радів, що тепер я влаштую судакам «колоквіум» на тему «Лов судака на воблери: традиція і мода».
Але… рибалка, як ви знаєте, це – рибалка. Прогноз погоди мало не той напрямок нам намалював, чим було насправді. Біля берега невеликий прибій, вітерець дмухав збоку і видував петлю на шнурі. Вода під ногами каламутна.
Фото: Коломійця Олексія.
З цих причин і клювання було огидним. Ми, скоріш за все, не добрасили легкі воблери. Бомбарда теж нічого кардинального не привнесла до лову. Рідкісні клювання голавлів та 4 пузатих окуня – це все, що ми змогли зловити на кренках.
Але моя ідея жива і не дає мені заспокоїтися. Це був випадковий вихід судака чи ми поки що не підібрали до нього ключика?
