Фото: Яншевського Андрія.
Ось зараз, на порозі початку осіннього сезону полювання за щукою, я сидів і згадував найпомітніші клювання цієї хижачки. Адже приймав її і за клюючого дрібного окуня, і за коряжку, а раз боровся з уявним «сомом», який на перевірку виявився щукою, і дуже пристойною, але спійманою за бік.
Дуже складно якось виділити окремі типи щучих клювань. Дуже вже різними вони виходять за своєю тональністю та виразністю.
Ось, наприклад, «удар» – це, на наш погляд, цілком конкретний прояв клювання, який неможливо не помітити. «Трохи спінінг не вибила», – кажуть спінінгісти. Але ж удар у коливань, що ведеш рівномірно, і удар у паузі на джиг – дуже помітні. Але все ж таки, якщо не вдаватися в такі деталі, то можна дуже грубо виділити п'ять основних типів щучих клювань: удар, притиск, тичок, повисання, і як я це називаю — клювання в хід.
З ударом ще все більш-менш зрозуміло, пропустити його складно, і підсікання не забариться. Найчастіше щука з розмаху засікається, особливо якщо удар припав у бік приманки. Удар може статися за будь-якого положення атакуючої хижачки – хоч, як кажуть, «в лоб» (це найсильніші удари!), хоч при атаці ззаду, коли хижачка різко розвертається.
Складніше із стусанами. У джизі ще добре — ми чекаємо на ці заповітні тички на паузі, коли тільки риба або дно можуть похитнути кінчик нашого спінінга. А от коли ловиш рівномірною проводкою на ті ж вертушки та коливали – вже складніше. Адже на рівномірній проводці «тичкувати» може і якесь коряжка, і травинка – відрізнити дуже складно. Але ж і пропустити небажано – щука теж може «тичкувати» м'яко. Та й корч січ якось неприємно. Я в таких випадках припиняю підмотування котушкою і плавно «ривку» спінінгом. А на такій «підсічці» відрізнити щуку від корчів уже простіше. Якщо все-таки щука – роблю повторне підсікання, якщо корч – намагаюся звільнити приманку.
Буває, щука повисає на гачках і поводиться до останнього зовсім байдуже – як якийсь пасивний судачок, якого тягнуть із багатометрової глибини. Три останні щуки минулого сезону поводилися саме так. Ривковий воблер ніби потрапляв у стіну водоростей. Виведення схоже на викачування солідного пучка зеленої маси. Найцікавіше, що щуки були не найменші: 2200, 1600 та 1300 грамів.
Притиск – це таке жорстке повисання. І якщо удар – він одноразовий, то притиск куди емоційніший – спінінг жорстко киває, ми піднімаємо вудлище вгору, а щука злісно «ривкує». Так клюють дуже активні щуки, десь у період осіннього жару.
Буває, щука клює, наздоганяючи приманку, її становище – ззаду, і часто буває так, що, розігнавшись, щука бере приманку і за інерцією йде вперед – ми помічаємо це по провису волосіні. Це клювання в хід. Часто вона залишається непоміченою недосвідченим рибалкою.
БЕЗ ПОКЛЬОВКИ
І все б добре, коли всі клювання були такі зрозумілі й конкретні. Трапляються різні випадки.
Якось напросився до мене на рибалку один приятель. Спінінг в руках до цього він не тримав, відповідно, і досвіду у нього не було. Закидати і вести приманку навчилися ми швидко, і тут постало закономірне питання: «А як же виглядатиме клювання?»
Зізнатися, мене сильно втомили тренінги з закидання та проведення, тому, до свого гріха, відбувся черговим «клюнет – відчуєш», і головне, мовляв – підсікти. Справа була ранньою восени – у щуки жор, ще пару днів тому брала хижачка з характерним ударом, гадаю, не пропустить.
На тому й розійшлися різними берегами річки, домовившись біля моста зустрітися. Однак того дня щука клювала погано, практично взагалі не клювала. У мене трапився лише один сход, причому щука взяла, як мені здалося, зовсім без клювання. На що звернув того дня увагу, то це на часті блискучі зачіви за, як я вважав, корчі. Занадто часто вони відбувалися. Лов велася справді в дуже сильно закоряженій річці, з розряду «корч більше, ніж води». Спочатку було подумав, що це клювання, але кілька контрольних підсічок пройшли в порожнечу, а дві закінчилися мертвими зачепами. У результаті «списав» ці часті справи на низький рівень води — корчі вийшли якраз на обрій проводки вертушки і воблера, що середньозаглиблюється.
Ні з чим наблизився до мосту. А там уже чекав чогось сяючий новачок. Причиною гарного настрою виявилося вісім щучок у його рюкзаку, серед яких була одна відчутно за трішник.
Виявилося, новачок послухався поради з приводу «підсікай!» зовсім буквально, він старанно сік спінінгом після кожного подібного тичинка — і не важливо було йому, риба чи корч. Ну і як результат – залишив у річці новеньких вісім вертушок та один воблер. Зате й улов його був непоганий. Щука того дня клювала слабо, підходила до приманки і била, фактично не розкриваючи пащі. Потужна підсікання – і гострий трійник знаходив, за що зачепитися – половина щук була спіймана не «в рот».
Інший цікавий випадок стався зі мною, коли ловив на одній глухій річці поппер. Над річкою нависали дерева та чагарник, багато цього добра було і у воді – гілочки-палички часто чіплялися за гачки поппера. І ось у черговий раз, при ривку, попер щось подібне зачепив. Ну, я потягнув коряжку до берега. Коряжка спокійнісінько дійшла до берега і за два метри від мене видала «свічку», відразу звільнившись від гачка! Таких клювань ще не було – найчастіше на поппер клює так, що про це відразу дізнається вся річка – з плюхами, розворотами тощо. Поппер був весь час у полі зору, вода була спокійна, ні вітерця — але щуку я так і не впізнав. І добре ще клювання — так я її протяг двадцять метрів, і вона покірно пішла. Потім, щоправда, не витримала і мало подарувала мені інфаркт.
Бувають і такі випадки. Клювання-то є, але от спінінгіст обов'язково скаже, витягнувши таку щуку: «Ух ти, зовсім без клювання взяла». Треба бути готовим до всього.
ЧИМ КЛЮЄ ЩУКА?
Найчастіше, звичайно, пащею. Бувають такі випадки, коли щука не бере приманку «в рот», а ніби тюкає її тихенько «носом», що добре видно. Ця картина дуже схожа на зимовий лов пасивного окуня, коли він не вистачає жадібно обманку, а ніби відганяє від себе.
Якось в одному невеликому вирі малої річки, що впадає у Волгу, практично на гирловій ділянці, у мене відбувся на джиг чудовий удар — як при клювання соміка кілограмів на двадцять. Саме про сомику і подумав, коли підсікав – вага була пристойна. Після десятихвилинного виведення біля берега замість сома з'явилася щука кілограма під три з моєю джиг-приманкою в… анальному отворі. Мабуть, вирішила щука, як у тій приказці, «попий з'їсти», і, що найцікавіше – відбулося клювання не на підмотуванні, а на довгій паузі, десь секунді на п'ятій.
Ну а за свою практику доводилося ловити щук за різні місця – і за краватку, і за щоки, і за хвіст, але той випадок особливий.
ПОКЛЬОВКИ ОДНІЙ І ТІЙ Ж хижачки
Це нормально — ловити щуку з третього-четвертого клювання, особливо якщо вона не встигла наколотися. Буває, щука ганяється за блешнею і періодично робить короткі атаки, але з якихось причин не засікається або засікається, але раз на п'ятий. А буває, стоїть у укритті — проводиш поруч блешню, атакує, але знову не засікається — і назад у укриття. Закидаєш знову – знову повз атакує.
Такі ось випадки можуть вивести із себе.
Торік був епізод на річці Кокшага. Щука вийшла за вертушкою просто під ноги, атакувала за метр від берега, засікла і зійшла. Однак далеко не пішла – залишилася стояти у полі зору. Більше на вертушку не реагувала. Поставив твістер, і щука атакувала знову – з того місця, де залишилася стояти після сходу – її видно як на долоні! — Знову засіклася і зійшла! На мене подивилась якось недобре.
Начебто б і відійти їй від берега — ні, варто зовсім близько, і не взяти ніяк.
Прошу напарника спробувати. У нього на спінінгу віброхвіст. Що б ви думали — щука знову атакує, засікається і біля берега знову відвалюється з гачка! Більше ні на що не реагує та від берега не відходить. Постояли ми вдвох, подивилися на неї, що стояла ніби й близько зовсім, та недоступна, і пішли далі…
