Фото: Маїлкова Анатолія.
Визначившись з місцем на водоймі і часом лову, треба приділити серйозну увагу конструкції поплавцевої оснастки, з якої можна було б осмислено та ефективно рибалити в умовах малої глибини, значного за силою вітру, крутої хвилі та помітного вітрового, розгінного руху води в той чи інший бік.
Насамперед, знадобиться укорочене оснащення, довжина якого коротше вудилища на метр, а то й більше — таке оснащення набагато легше закидати в складних умовах і потім нею керувати. А без проблем взяти рибу при короткій волосіні допоможе полегшений підсак з рукояттю довжиною 2-3 метри.
Також для боротьби з негативним впливом вітру та хвилі на якість лову доведеться взяти оснастку важчу, ніж за спокійної погоди. Адже чим більше сумарна вага поплавця і грузив, тим снасть інертніша і тим менше вона відгукується на хвилювання — не підстрибує на гребенях хвиль, не смикає наживку, не зривається з точки клювання.
А весняний карась не такий вибагливий і обережний, як ситий літній, і його зайва вага оснастки в умовах дефіциту корму не зупинить від впевненої хватки вдало підібраної наживки.
І все ж, якщо рухома вода і вітер «женуть» навіть важке оснащення, то карась буде клювати рідко і невірно, коли клювання помітити складно, оскільки ця риба в ще дуже холодній воді за кормом, що вислизає, ганятися не стане. Тоді для стабілізації положення поплавця і наживки в певному місці доведеться вдатися до деяких хитрощів, можливо, на шкоду чутливості всієї снасті в цілому.
Для початку слід посередині відрізка волосіні між поплавком і вудлищем затиснути дробинку приблизно 0,2 грама вагою і тим самим волосінь втопити на малій глибині практично до дна, вивівши її з-під зовнішнього впливу.
Якщо ефект стабілізації снасті від цього буде неповним, то доведеться оснастку, образно кажучи, «заякорити», поклавши нижній грузик, званий підпаском, на дно і навіть збільшивши його вагу додатковим зануренням — поплавок від зайвого навантаження, що лежить на дні, звичайно, не втопиться, а навпаки. Щоб його знову «осадити» у воду, тим самим зберігши високу чутливість до клювання і зменшивши вплив на тіло поплавця вітру та хвилі, доведеться відповідної ваги додати і до основного грузила.
Звичайно, хорошим виходом зі складного становища при лові так званої «махової» снастю в складних умовах може бути застосування штекерного вудилища, коли довжина всього оснащення трохи більше глибини в місці риболовлі, а саму оснастку, причому легку, цілком реально примусово утримувати на місці.
Однак використання штекера далеко не завжди можливе, особливо якщо поблизу мілководного берега є широка смуга торішньої рослинності, за яку неминуче зачепиться гачок при висуненні снасті в зону лову. Тут, коли це зручно, доведеться заходити в чоботях у воду і ретельно прочищати коридор в заростях.
Крім того, за наявності у берега щільного скупчення активної дрібниці у вигляді плітки, окуня або верхівки ця рибка не дозволить доставити ніжну наживку до карася непошкодженої, а важке «махове» оснащення при закиданні просто «пробиває» шар ненаситної дрібноти. Також щодо товстим і майже завжди довгим штекерним вудлищем не вдасться без надмірних фізичних зусиль керуватися при сильному бічному вітрі, якщо не покласти його на рогульки, але тоді втрачається практично вся перевага штекера перед «махом».
Отже, визначившись із місцем лову, снастю, вагою оснастки та її налаштуванням під умови риболовлі, дуже важливо знайти ту ефективну наживку, яка карася неодмінно зацікавить у холодній, а можливо, і ще досить каламутній весняній воді.
Багаторічний досвід лову карася на ставках одразу після розпаду льоду дає наступний алгоритм підбору насадок для цієї риби. Як правило, спочатку карася вдається ловити виключно на мотиля — або на чистого, або в комбінації з опаришем. При цьому іноді успіх риболовлі помітно залежить від вибору кольору опариша.
Наприклад, мотиль з жовтим опаришем працює добре, і з білим дає середній результат. Але й тут не обходиться без вельми цікавих і повчальних винятків, коли в якомусь ставку карась, на відміну від минулих весняних сезонів, раптом із самого початку лову по відкритій воді зовсім не реагує ні на що, крім струмка, якого ще треба здогадатися набрати на найближчій річці.
Також зустрічаються водоймища, де і по крижаній воді на мотиля клює тільки дрібний карась, а великий, хоч і рідко, трапляється на манну «бовтанку» або на перловку.
Потім вже, коли вода трохи прогріється, апетит у карася «поліпшиться» і він почне надавати перевагу великим наживкам, зокрема черв'ю. Але здебільшого ловити на черв'яка доводиться переходити вимушено, оскільки зі зростанням температури води надзвичайно зростає активність верхівки, дрібної плотви, піскаря, які щільно встають на підгодовуванні та мотиля хапають миттєво. І якщо карась вже почав непогано клювати на черв'яка, то його можна цілком успішно ловити і на пучок опаришів, як на червоних, так використовуючи й інші колірні варіанти, а також їх комбінації.
І взагалі, клювання карася на таку грубу і об'ємну наживку, як черв'як — правильний сигнал до того, що найближчими днями, якщо не настане не рідкісне навесні похолодання, він почне чудово брати на різні рослинні насадки і позитивно реагувати на ароматизатори, що залучають.
До речі, що стосується лову на черв'яка, то карася ця наживка приваблює краще, якщо її, насаджуючи на гачок, кілька разів проткнути жалом і наживити «гармошкою» або хвіст черв'яка сильно роздавити пальцями. Також не варто поспішати після упіймання карася заміняти на гачку неабияк пошарпану наживку — буває, риба на ці пахощі «лахміття» бере помітно краще.
Природно, для успішного лову карася, що відрізняється дуже розвиненим нюхом, необхідне підгодовування, тільки її склад і техніка застосування повинні відповідати сезону — лише тоді вона залучатиме рибу і збуджуватиме в неї апетит.
У крижаній весняній воді, як і взимку, найкраще працює підгодовування з мінімальним набором компонентів у вигляді сухарів, свіжої макухи, толокна та висівок, більш ніж наполовину розведена родючим ґрунтом з берега водойми.
При цьому, в умовах відсутності течії, в'язкість підгодовування при замішуванні її з водою слід зробити такою, щоб вона, стиснута рукою в грудку, не розсипаючись, долітала до поплавця, розпадалася на дрібні частки при ударі об воду і повільно тонула, створюючи на дні кормовий майданчик.
На початку весни краще не ризикувати і «літні» ароматизатори в підгодовування не додавати. І ще, бажано підгодувати рясно, знаючи, скільки землі у складі підгодовування. Але підгодувати треба один раз з ранку, а потім чекати «приходу» потрібної риби, терпляче зношуючи «підступи» незліченної дрібниці. Можна зробити простіше — прибути на весняний ставок ближче до полудня, тоді прихід карася настане швидше.
А чекати на підхід карася в пору крижаної води часто доводиться і не годину, і навіть не дві, а набагато довше, що ще залежить від характеру погоди та динаміки її зміни. Зате потім, можливо, вже до вечора, коли багато рибалок покинуть водойму, терпіння буде винагороджено частими клювання повноважних карасів, яких тоді і за годину можна наловити в достатній кількості.
Сигналом до того, що карась з'явився на пригодованому місці, може бути різке зменшення кількості клювань різної дрібниці. Але все можна зіпсувати, якщо не стерпіти та підгодувати повторно.
Також рання весна — це час, коли абсолютно безглуздий лов саме карася далекобійними снастями далеко від берега і на великій глибині. Рибалка, що «заклалася» на весняну карасьову рибалку з фідером, пікером або найпростішою донечкою, напевно залишиться без улову.
Источник: ohotniki.ru
