Фото: Pixabay.com.
Стандартна ситуація: спінінгова та човнова заборона. Берег, два гачки — все це не напружує, і лов плотви і ляща на фідер і махові снасті приносить задоволення, а якщо це присмачується хорошим язем, то все взагалі безтурботно.
Але так влаштовані наші організми, що вимагають змін. А яких і самі не знають. Ловити карася на ставках можна, але один раз. Вдруге вже дуже все передбачувано. Карась, карась, карась… і п'ятдесятий знову карась.
Минулого сезону були непогані віддушини з червонопіркою, але цього сезону води мало, і немає ні краснопірки, ні заростей, в яких вона буяла.
У результаті вирішили відвідати старе одне відоме місце.
Ситуація дивна, розшифрувати її можуть лише іхтіологи. Років п'ять тому там влітку та взимку було багато щуки та великого окуня. Приїжджали натовпами, але не віриться, що рибу могли вибити. Що ще змінилося? Ну, трохи більше очерету, трохи менше води, але не критично. А риби нема. Років зо два тому ми заїхали туди по першому льоду і залишилися без клювання, а влітку наловили плотви та краснопірки.
Вирішили спробувати ще раз. Дорога пристойна, багато місць, а нікого. Підозрілий дідусь, який з браконьєрською усмішкою повідомив, що риби взагалі немає, — ось і весь народ.
Забрели по коліно у воду і у вікнах серед густої трави одразу нарвались на краснопірку. Вікна невеликі і на вітрі легкою снастю у вікно потрапити непросто. На гачку пара опаришів. Глибина у місці лову не більше метра, а поплавець взагалі до грузила зрушений.
Червонопірка не подружжя тієї, що в передмісті ловиться. Там 100 грамів успіх, а тут менше 200 і не трапляється. Іноді чую, як розповідають, що на спінінг наловили щук і менше 5 кілограмів не було. Завжди незрозуміло, куди поділася дрібна?
А тут і сам прийшов до того. Немає дрібної краснопірки! Та й плітка періодично трапляється лише залікова. Чи не рибалка, а казка. Тільки ось у краснопірки свої закони, і з досвіду знаю, що трофейної краснопірки в одному вікні багато не буває, а хочеться трофейну. У нове вікно закинув, і на тобі «лапоть» на 350 грамів. А з такою ще й поборотись треба: там же трава, кущі у воді.
Все б добре, знай собі вікна міняй, та біда — вейдерси штука дорога, і по коряжнику в них блукати не найправильніше рішення. А корч там неймовірна кількість. Іноді ледве ногу втиснеш між ними, а як витягти, і не знаєш.
І у світлі вищевикладеного відвідали мене крамольні думки. А що коли я накачаю човен і ось тут у траві, на глибині метр, сидітиму в човні і ловитиму з тих же вікон?
Зрозуміло, що з човна як би не можна, але здоровий глузд ж треба включати. Адже хочеться думати, що заборона не проти моїх вейдерсів придумана, а виключно в турботах про рибу. Чи завдаду я хоч якоїсь шкоди рибі?
Я навіть весла не братиму, щоб по голові нікому не перепало. Тихо, мирно сиджу там, де стояла. Адже я в турботі про свою п'яту точку можу і на березі на надувному човні сидіти, все м'якше, ніж на стільчику.
Червонопірка — цікава риба. Мені нагадує струмкову форель. Закидаєш вудку, і ту мить, коли поплавець з того, хто летить, перетворюється на потонулий, не встигаєш розглянути. Реакція в неї шалена. Згадую, що опариша, черв'яка та перловку вона вистачає однаково блискавично. Найкраще, звичайно, опариш. Не по уловистості, а по стійкості на гачку.
І тут мене починають долати інші крамольні думки. Я ж минулого сезону ось так у траві ловив велику червонопірку на крихітний воблер. На хробака траплялася різна риба, а на воблер — лише велика. І суть була в тому, що протягувати воблер було неможливо через траву, але це було неважливо. Червонопірка хапала його при приводнінні. Виходило, що треба було тільки потрапити у невелике вікно, і риба відразу атакувала.
Багато закидів доводилося і на траву, але були результативні. Значить, краснопірці не має значення, що там падає у воду. Вона не встигає розібратися в пропонованій їй приманці, адже ніхто не скасовував і конкуренцію при такому скупченні риби.
Ці крамольні думки призвели до того, що спочатку я випробував замість опариша дрібні твістери на гачку, і червонопірка підміни не помітила. А потім повісив воблер, і мої припущення виправдалися.
І знову довелося поміркувати. Чи порушив я щось? У мене вудка та один гачок, щоправда, на воблері. Але ж я не ловлю на спінінг. Все б добре, але якщо у мене в руках матчева вудка та закиди я роблю відносно далекі та рибу витягаю за допомогою котушки? Але ж матчевий лов не заборонений.
Червонопірки наловив багато і вирішив продовжити експерименти. Замість свинцевої дробинки поставив двограмову блешню без гачка, а нижче, як належить, гачок з опаришем.
Навіщо? Подумалося, що блешню свою функцію спокушення краснопірки виконуватиме, а риба, що кинулася до неї, не забуде проковтнути й опариша. Було цікаво. Блесенку обмежив двома стопорами, але риба нерідко атакувала саме її і стягувала до гачка.
Який висновок? Можна ловити на вудку поплавця, оснастивши її блешком з одним гачком, для очищення совісті насаджуючи на нього по опаришу.
Загалом рибалка вийшла як продуктивної, а й дозволила вдосталь поекспериментувати і поміркувати над способами лову і суттю заборон. І за своєю суттю заборона — це щось розмите.
Чи можна ловити на фідер з одним гачком із берега? Можна. Але при слабкому клюванні я, наприклад, активно рухаю приманку на дні, щоб спровокувати рибу на клювання. І при цьому на хробака часто трапляється жерех. Нічого не змінюючи в оснастці, я чіпляю їстівного силіконового черв'яка і продовжую той самий лов.
А враховуючи, що моє фідерне оснащення виконане з грузилом на кінці і повідцем вище, то чим це відрізняється від повідкового оснащення для спінінга або, з натяжкою, від дроп-шота?
То що ж заборонено? Я не стверджую, що правий, але й контраргументів не бачу.
Источник: ohotniki.ru
