У моєму дитинстві, мабуть, найекзотичнішими казковими персонажами були такі герої фільмів, як Сіндбад-морехід, Ходжа Насреддін та бідняк Аладдін зі своєю чарівною лампою. Середньоазіатські казки та казки країн Магріба захоплювали дитячу уяву настільки, що досі вони видаються якоюсь невичерпною коморою народної мудрості та фантастичних пригод.
Благо сьогодні не важко опинитися в місцях, де ці казки народжувалися. А мисливця за гірськими трофеями веде туди сама доля. Минулої весни ми з Дмитром Афіногентовим (членом КГО, як і я), дуже приємною у спілкуванні людиною, вирушили в одну за одною казкові країни – до Марокко та Узбекистану.
Марокко – королівство зі столицею Рабат, розташоване північному заході Африки. Поруч із Тунісом і Алжиром є най-наймагрібської країною, омивається з півночі водами Середземного моря, і із заходу – Атлантичним океаном. Марокко, а разом із королівством і весь Африканський континент відокремлює від Іспанії та іншої Європи Гібралтарську протоку.
У 2020 році в країні вперше було відкрито полювання, і з наступного року мисливці всього світу стали бронювати тури заради видобутку гривистого барана в природному середовищі (на відкритих територіях цей ендемік водиться тільки тут і ще в Судані). Якщо не помиляюся, першим із росіян у Марокко полював Олександр Єгоров (до речі, для росіян з вересня 2020 р. режим безвізовий), але з того часу тут встигли здобути трофеї багато співвітчизників. І ось настав час, коли Дмитро попросив організувати поїздку.
