Фото: Яншевського Андрія.
Берег обривистий, глибина відразу відходить від берега і саме водоймище схоже більше на корито: різкий звалище від берегового урізу, а далі – стабільна рівна глибина аж до берега протилежного, де такий самий різкий звалище від урізу води.
Так виходить, що найпривабливіші місця для щуки тут — лінія берегового урізу, той самий звалище, по стіні якого в'ються коріння дерев, що стоять щільно до води.
Умови досить складні: далекого закидання через ці дерева не виходить, доводиться ловити накоротке. Щука дуже обережна, та й ми стоїмо прямо над нею. Дуже складний і тому дуже цікавий лов!
ПЕРШИЙ ДОСВІД
Спочатку я розгубився, потрапивши сюди. Закиди метрів на десять, «рвана» проводка – на котушку постійно намотується осока та інша рослинність, що стоїть біля води у півтора метри заввишки, задоволення мало.
Але багато щуки, навіть таким неякісним ловом мені вдалося підняти на берег шість щук до 2,5 кг. Ловив на воблери і зовсім накоротке – щука брала, коли до кінця спінінга біля воблера залишалося півметра шнура.
Стало ясно, воблер у таких умовах – не найкраща приманка. Щука стоїть за кілька метрів від мене, он під тим звисаючим кущиком або коряжкою, що стирчить. Спробував ловити на стрімкі блешні та балансири, і навіть був результат, але все одно щось не те. У результаті вибір зупинився на спіннер-бійті. Кидаєш його на пару метрів і ведеш зовсім коротко, ніби з кішкою граєшся. Щука не витримує. Улови були просто приголомшливими!
Майже як блешнею
Ось так і було відкрито нову технологію лову в обмежених умовах. Нічого технічно складного — маятниковим закиданням відправляємо приманку зовсім недалеко, метра на три максимум, цілячись у кущ або коряжку, і граємо на вазі. Гра виходить як узимку при лові на блешню.
Якщо ви знайомі з ліщовим проводом, то швидко зрозумієте про що мова. Це такі спокійні і досить розгонисті рухи кінчиком спінінга. Можна зобразити щось на зразок ступінчастої проводки. Можемо задати дуже плавну проводку — на пасивну щуку, і зухвалу проводку — для щуки активної.
Плюси – зовсім не працюємо котушкою, на яку неминуче намотується осока та висока трава.
Закидання або маятником, або, як я це називаю, «пострілом». Суть у тому, що беремо приманку в руку, навантажуємо спінінг, натягуючи волосінь, прицілюємося та відпускаємо приманку. Вона вистрілює туди, куди треба. Такий закид доводиться використовувати в дуже стислих умовах, коли свобода руху спінінгом дуже обмежена. Маятникове закидання ж більш вимогливий до свободи простору.
Приманки
Добре у таких випадках працює джиг. Класичний, звичайно, не зовсім те, що потрібне. Хоча й у простому оснащенні – з чебурашкою та на двійнику – восени я зовсім непогано половив на коротке доброго окуня озера Таїр, стоячи в болотниках у густому високому очереті.
Добре працює витонченіший джиговий варіант — твістер. Передня частина твістера насаджується на дріт кріплення, а жало гачка виводиться через все тіло. Вважаю за краще жало виводити — так краще проходять підсікання. У такому лові жало не ховаю ніколи – навіть у найзакорядженіших місцях можна ловити з відкритим гачком, адже все на увазі і можна оминати перешкоди.
Завдяки завантаженню на цівку, а не в голові, як у «класиці», приманка дуже цікаво грає на падінні – навіть на сильно «запресованих» водоймах щука такого ще не бачила!
Можуть виникнути проблеми із засіканням лише тоді, коли щука прикушуватиме приманку за хвостик. Так буває, коли вона пасивна — або поїла щільненько, або фази не ті.
Тоді є сенс використовувати «їстівну» гуму – таку, яку щука не покине від того, що від неї смердить гіркою гумою. Дуже багато фірм зараз продають «смачну» гуму – важливо підібрати таку, яка доведеться щуці до вподоби. Вона повинна жувати та ковтати гуму!
Ще один тип приманок, який пристойно ловить на коротке — спіннер-бейт. Але якщо гума – для різнокаліберної щуки, то спіннер-бейт ловить у середньому більшу щуку.
Як це не дивно, спіннер-бейт залишається на випадковому зачепі набагато рідше, ніж той самий джиг на хитромудрому гачку Мустада. Але й із засіканням виникають проблеми. Траплялися випадки, коли одна і та ж щука встигала за три клювання вищипати половину наповнення «спідниці», але так і не траплялася.
Зізнатися, на короткий час ця приманка дає більше порожніх клювань, ніж при стандартному лові в далекий закид. Хоча для великої щуки – саме те. Там і із засіканням немає проблем – велика щука зі своїм ротом як у кашалота з'їсть спіннер-бейт до зябер.
Хороші в такому лові і новомодні віброхвости — з завантаженням прямо в тілі приманки — але досвіду лову на них у мене поки що мінімум.
РЕАКЦІЯ ЩУКИ НА ПРИМАНКУ
Найчастіше спрацьовує ефект раптовості – щука атакує відразу. І тут досить важливу роль відіграє те, як ми покладемо приманку на воду. Сильно гучний «бульк» швидше за все злякає не дуже активну щуку. А от якщо класти приманку м'яко – щука відреагує позитивно.
У цьому плані найуспішніший – спіннер-бейт. Він падає на воду досить глухо та з помітним сплеском.
Готуйтеся відразу відчути жорсткий щучий притиск! Все станеться на увазі.
Якщо ж щука стоїть біля дна або вона не дуже активна, то доведеться «кивочити». Тут уже клювання за класикою жанру.
Якщо немає поляризаційних окулярів, то клювання теж видно — приманка, що мелькає, раптом ніби зникає і волосінь йде вбік. Розпізнати щуку у воді вдається лише після підсікання.
МАСКУВАННЯ
Не треба тупотіти як слон і голосно розмовляти. Бажано поставити мобільний телефон на вібро-виклик. Пересуватися треба тихо. Не варто одягатися у щось із «кричучих» тонів, бажано злитися з місцевістю.
Ось коротко все. І якщо у вас на прикметі є складний «жабничок» з лататтям, коряжками і кущиками — спробуйте половити на коротке, впевнений, сподобається!
