Фото: Володимира Супруненка.
Заночувавши на околиці селища Безіменне (це на північному узбережжі Азова неподалік Кривої коси, де народився полярник Сєдов), вранці ми побачили, як до берега причалюють баркаси, доверху наповнені тюлькою. Малий золотник, та дорогий. Це саме про цю азовську рибку сказано.
Нам дісталося пакетом тюльки. Ми пересипали щедрий дар сіллю і доки збирали речі, рибка вже була готова до вживання. Це одна з найпам'ятніших «кулінарних» пригод під час велосипедної подорожі навколо Азова.
На різних берегах у мандрах по білому світу доводилося мати справу з рибною дрібницею. На Шрі-Ланці для аромату в каррі трапляється додають «умбалакаду» — подрібнену на порошок суху дрібну рибку, яку на острові чомусь називають «мальдівською». Досі пам'ятається мені легке приємне похрумкування і дивовижний солодкуватий смак смаженої хальмаси (так на острові називають виловлену в Індійському океані хамсу).
Що пам'ятається, то обов'язково повернеться. Тоді ж на Шрі Ланці народилася думка спробувати приготувати таким самим способом наших слов'янських плотвичок, верхівок чи бичків. Кажуть, що терпіння та праця все перетруть. Говорити це одне, а ось насправді терпіти і працювати це часто зовсім інше.
Рибалка може годинами терпляче сидіти на березі, спостерігаючи за нерухомим поплавцем або терпіти негоду, але коли мова заходить про обробку улову, то думки розходяться. Особливо, якщо йдеться про риб'ячу дрібницю.
У досвідченого рибалки навіть язик її повернеться назвати її трофеєм, настільки зневажливо він до неї ставиться. Це ніби загальноприйнята думка. Однак останнім часом, керуючись виключно своїм похідним досвідом, «думкою» свого шлунка і принципом розумної достатності, я став сприймати будь-який мізерний рибний, грибний або ягідний видобуток, як гідний трофей.
Тому для мене часом навіть десяток зовсім крихітних пліток чи карасиків цілком суттєва частина ситної вечері. Їхня обробка і п'яти хвилин не займає. Відрізав голівки, видавив нутрощі, чиркнув туди-сюди ножичком, щоб звільнити від лусочок (вони й самі під сильним струменем відлітають) — всіх діл.
Фото: Володимира Супруненка.
Далі просмажив, перемішав із цибулею та залив яйцем. В результаті розрізаний на частини рибно-яєчний млинець цілком здатний прикрасити п'яту бутебродів. Зовсім дрібні рибні кісточки дрібниці після прожарювання анітрохи не відчуваються. Вони, до речі, навпаки, створюють пікантний приємно-хрумкий смак страви. Дрібниця, але так приємно!
Фото: Володимира Супруненка.
Інша річ, коли кількість дрібниці перевалює за сотню. Час на обробку такого видобутку, звичайно, збільшується. Однак, якщо є воно – час, і достатньо терпіння (тим більше, якщо його можна переосмислити, як своєрідний корисний медіативний процес), то за годину (я якось спеціально засік час) улов буде готовий для подальшого використання.
Скажімо, як консерви. До речі, прожарену мелюзгу (за бажанням з різними цибульно-морквяними та іншими овочевими добавками) можна пропустити через м'ясорубку або потовкти в блендері. Рибне намазування готове.
Експериментуючи, я одного разу приготував з дрібних плотви піцу, просто спробував запекти їх у тісті, потім створив щось типу коржа. Теж непогано вийшло. Я вже не кажу про смажену дрібницю, як чудову закуску до пива.
Не варто розмінюватися на дрібниці – так зазвичай говорять про дріб'язкову справу, заняття негідному для людини широкої натури. Коли ж мова йде про видобуток дрібної рибної живності та її обробку, то прояв дріб'язливості якраз і характеризує досвідченого, терплячого та кмітливого здобувача, який, до речі, не дрібнитиметься, пригощаючи своїм дрібним уловом друзів.
«Якщо ви не можете робити великих справ, робіть малі справи великим чином». Не маю сумніву, що ці слова Наполеона можна віднести і до багатьох життєвих ситуацій, у тому числі, звичайно, і до того, як можна розпорядитися рибною дрібницею.
Фото: Володимира Супруненка.
…Місцеві жителі стверджували, що тюлька досить смачна й у смаженому, і в тушкованому, і в копченому (так звані тюлікові закусочні «копчушки») видах. Я використав свій авторський рецепт, акуратно розклавши обезголовлені тушки тюльки на хлібній скибці, змащеній м'яким плавленим сиром, який у поході я іноді використовую замість олії. До цього делікатесного бутерброду зрозуміло ще й чай, присмачений м'ятою, чебрецем і звіробою.
Тому не втомлюся повторювати: «Дрібниця, але так приємно!» І це, звичайно, не лише про рибний видобуток.
