Фото: Єлізарова Павла.
Можна добре володіти якимось одним методом риболовлі. Але іноді хочеться освоїти щось нове. Освоюєш і раптом розумієш, що навчившись ловити по-новому, розучився ловити по-старому! На підтвердження тому – вся моя практика.
Довгі роки захоплювався спінінгом у його класичному варіанті. За короткий термін знайшов робочу приманку — вертушку, і це дозволило без жодного підбору приманок ловити весь сезон від першого ополонки до льодоставу. В улові в основному була щука, але окуні та жерехи траплялися регулярно.
Досяг такого рівня, що при повній відсутності уловів у випадкових знайомих, зустрінутих на воді або на березі, я ловив завжди і … Ледве не написав «…і скрізь». Але тут слід визнати, що в мене були свої місця та чіткі маршрути. Потім я познайомився з теперішнім постійним компаньйоном, і хоча в нього теж виходило не все і не відразу, але без риби не залишався і він.
Так і їздили з сезону на сезон за щукою, і їздили дуже успішно. Але потім якось «раптом» виявили, що навколо нас рибалки нарівні зі щукою полюють і судака. Ми ж, досягши успіху в лові щуки, в судачій науці були абсолютно стерильні. Але на той час уже встигли на тій же щуці освоїти якісь ази джигової риболовлі.
Перший виїзд на судака вийшов розвідувальним. Я був один і одразу включився у справу. Закидання, зачіп, урвища. Закид, зачіп… І це при тому, що при лові щуки на вертушки я за 10 років втратив лише кілька блешень.
Але цього першого виїзду на судака мені дуже «пощастило». Дві джиг-головки випадково опинилися з гачками, що розгинаються при зачепі. У результаті я уникнув долі багатьох джиговиків-початківців, у яких приманки закінчуються раніше, ніж з'являється улов.
Я спіймав чотири судаки, і вже за день ми вибралися туди вдвох розвивати успіх. Судак був дуже активний і ми наловили багато, що змусило нас забути про вертушки відразу на кілька років. Щука іноді траплялася в прилові, але улов завжди складався переважно з судаків і був дуже відчутним. З'явилися свої місця, з'явилися трофеї і, найголовніше, впевненість, що з джигом ми на «ти».
Але в якийсь момент і джиговий лов почав приїдатися. Все-таки вона досить одноманітна: став на крапку і працюєш. Кидки, риба та зачепи в коряжнику не давали перепочити ні хвилини.
І захотілося нам затишних бухт, що хитрують щук, яких спочатку обчислюєш, а потім уже переконуєшся, що приціл точний та інтуїція працює. І ось тут почалися перші збої. Перестали працювати наші старі явки, не були нові. При цьому судак здавався гарантованим, і ми після невдач зі щуками зривалися до чергового джигового «запою».
Але в якийсь момент нам пощастило і нарвалися ми на погану щуку, яку протягом місяця в мілководному коряжнику ловили і відпускали, без жодної брехні, сотнями. Та ще й горбачі, яких раніше зустрічали нечасто, теж сідали через занедбаність.
Все б нічого, але після цього… у нас раптом зовсім перестав працювати джиг! І вже з'явилося припущення, що варто захопитися чимось одним, як решта перестає працювати. Ми ще намагалися за інерцією шукати судака, але він ігнорував наші потуги навіть у найзаповідніших точках.
А потім раптом різко впав на нас головний ультралайт. З нізвідки. З одного кимось кинутої фрази. І ми пішли на поводу. А потім сіли на ту голку дуже щільно.
Ловили все літо голавля і до осені раптом виявили, що джигова кваліфікація повністю втрачена і ми не можемо уникнути нуля в наших старих точках. Але найсмішніше стало те, що й мілководна щука зовсім зникла із секретних коряжників. У результаті ми опинилися з суцільним головолом, а бажаних щук стали ловити на літні жерлиці.
Ну а цей сезон взагалі змусив думати про те, що зі спінінгом у нас все дуже погано.
Добре пішла риболовля на фідер і матч, і ми, як видно з розповіді, люди, що захоплюються різною нісенітницею, відразу кинули всі сили на ляща. Лещ брав добре, весело, був смачним і, що головне, не примхливим. Іноді ляща заміняла чехонь, яка приносила не менше задоволення.
Тут, звичайно, почалися всі ці фідерочки, патернострики та годівниці. Коротше, цілковита фігня аж до рогаток для стрільби опаришами. Але в результаті все це спричинило написання даного матеріалу.
Спочатку ми відволіклися від ляща на головень. Але жодна з торішніх точок зовсім не працювала, а улов не надихнув. Тоді приділили пару виїздів джигу та знову розчарувалися. Судак є, судак ловиться, але в нас це більшою мірою виходило випадково і непереконливо.
Залишилася щука. Виїхали кілька разів у коряжники, але, як ви вже зрозуміли, радості і вони нам не принесли. Якщо окунь «вистрілював» десятками кілограмів, то щуки були випадковими та надзвичайно самотніми.
Можна було припустити, що нас спіткала доля мегаполісів, і риби просто стало мало. Зручна позиція, але ми не тільки чесно ловимо рибу, а й пишемо про це виключно правдиво.
Наші знайомі, яким нехтує подібна нестабільність і які як ловили на вертушки 20 років тому, так і не знають інших снастей, продовжують ловити щуку в непристойних кількостях, а інші знати не знають, що судака поменшало. Ні, вони стабільно їздять раз на місяць на судака, живуть на березі тиждень і ловлять не гірше, ніж п'ять років тому.
Все це дозволяє стверджувати, що в нашій теорії про те, що варто захопитися однією рибалкою, як пропадає інша, є елементи науковості.
