Фото: Коломійця Олексія.
Дивно, але ми з приятелем примудряємося буквально першими проїхати на наше улюблене озеро після того, як схлине весняна повінь і просохне дорога. Яка риба лишилася в озері? Кущі та дерева напевно виросли? Перша літня рибалка на знайомому озері — це завжди цікаво і, я сказав би, трепетно.
Час! Настав час з'їздити на наше улюблене озеро. Цікаво, чи вода дійшла до нього в паводок? Рибалки кажуть, що рівень води в повені був мінімальний. Але Волзька ГЕС тримала «рибну полицю», як і планувалося.
Якщо згадати, рівно 10 років тому (2015 рік) паводок наше озеро так і не поповнило весняною водою. Рибу ми ловили звичайно … і все ж таки дуже хотілося, щоб рівень води був нормальним.
І чи зможемо ми проїхати на свій улюблений острів, звідки зручно ловити. Хочеш – на джиг лови. Хочеш – на вудку поплавця. Для лову на фідер також можна знайти місце. Але всі ці радості для нас тільки в тому випадку, якщо просохла низина в одному вузькому місці.
Ура, ми перші, судячи з відсутності слідів автотранспорту. Трава на протилежному боці озера не пом'ята. І, до речі, ми перші вже третій рік поспіль! Рівень води нормальний! Це і радує, і збуджує, і багато чого зобов'язує, чи знаєте!
Насамперед збираємо джигові спінінги. Питання в нас одне – чи судак залишився в озері? Щуки та окуні – воно зрозуміло, трапляються практично у всіх озерах та ериках. А ось судак, та непоганих розмірів – це, знаєте, одна з візитівок нашого озера.
Поки збираємо спінінги, я згадую своє головне правило — не підходити до води без підсак з довгою ручкою. Сміємося своєї самовпевненості, згадуємо випадки, коли тільки й знали, що бігали один до одного з підсаком через весь півострів…
І Юрко вирушив ловити рибу без сачка. Я трохи гальмував у задумі на що почати ловити… а друг уже кричить: «Олексію Борисовичу! Ви мали рацію! Без підсаку тут не обійтися…» Біжу, мовляв, я ж говорив! Юрко з кимось бореться з високого берега і парирує: «Та хто ж знав, що він клюне так швидко?» А судак справді ошатний! Перший цього літа! Таку подію треба негайно сфотографувати і відзначити!
Фото: Коломійця Олексія.
Щодо мене, я теж спіймав судака. Трохи менше, але теж їстівного розміру! Спрацювала моя саморобна поролонова рибка з ниточкою замість хвостика. Але це не найголовніше. Найбільше я зрадів тому факту, що розловив новий спінінг під назвою Integral… на озері Інтеграл! Ось такий збіг.
Назву озеру я сам вигадав, бо на картах вона не має назви. Про сам спінінг поки нічого не говоритиму. Судити про бланк після першої риболовлі – не в моїх правилах. Час все розставить на свої місця. Але той факт, що «Інтеграли» так швидко знайшли один одного завдяки судаку – це просто чудово!
Далі риболовля пішла вже без особливих акцентів. Ловилися окуні, яких ми носили показувати один одному, мовляв, тобі таких окунів не треба? Пара щучок нас порадувала під самим берегом. Були й невеликі судачки, яких ми садили на довгий кукан. Адже жарко, а ми примчали на розвідку без ящика з льодом. Дрібну рибу кидали у довгий китайський садок. А ближче до обіду підвівся вітерець.
Не сказати, що сильний. Нам хоч якась віддушина від полуденної спеки. А ось далекому занедбанню – заважає. І приманка не долітає куди треба, і проводку погано видно, і підсікання запізнюється через дугу на шнурі. В принципі, можна «обтяжитися» і ловити більш важкі вантажі. Але тоді джигове проведення погано виходить. Або приманку ведеш занадто швидко, або просто тягнеш по дну. А що заважає нам ловити з підвітряного берега? Ми ж на розвідку приїхали!
Об'їхали озеро. Так, вітерець у спину, ловити зручно. Але нічого вартого зловити не змогли. Так… окуньки, щучки – дрібниця, одним словом.
Фото: Коломійця Олексія.
Повертаємось назад, я перевіряю кукан із судаками, а на них черепахи сидять! В одного судака все пузо з'їли з тельбухами. Залишилась голова та спина з ребрами. Великий судак майже не постраждав, але вже став бліднути — настав час з води його прибирати, поки тухнути не почав.
Ми й забули зовсім, що влітку спека – справа серйозна. Наприклад, ми з приятелем випили всю воду, що брали із собою, плюс 3 півторашки з льодом, які розтанули і балували нас холодною талою водою.
У садку окуні, щучки та пара дрібних судаків – не постраждали. Черепахи до них не дісталися. До речі, всю рибу Юра довіз до кухні в цілості. Однак без термоящика з льодом більше не поїдемо.
Фото: Коломійця Олексія.
Рибалкою обидва залишилися задоволені. Виїхали з озера раніше, ніж зазвичай — у нас вода закінчувалася катастрофічно швидко. Та й на фідер карась не ловився, а лише долонька дрібниця у вигляді густерок, краснопірок і синців. У голові вже перегрітий мозок малював автозаправку, де ми купуємо холодний смачний лимонад.
Так, власне, і сталося, чому ми були раді надзвичайно!
