Фото автора.
На клювання впливає багато різних природних факторів. А крім них, як відомо – ще й численні прикмети рибальства. А ще, виявляється, можуть вплинути на клювання інопланетяни. Але наші земні прикмети все одно сильніші.
Інтернет заклинило: прогноз погоди у Челнах він уже давно представив у вигляді нескінченних дощів, і ми потирали руки. Всі «балалайки» грузли (б) у бруді далеко від річки, а ми на «Ниві» залазили (б) у судацькі ями. Але вже десятий день, як інтернет затоплює, а дороги пересихають і лопаються від сухості.
І нам набридло чекати.
— У Сокілки?
У Сокілках кілька років тому всю осінь поролонили щук. То була пісня. Але наступні дві осені просто приголомшили: жодного ворушіння у наших місцях. З'їздити туди дуже хочеться, але сумніви також не залишають. Що, якщо знову щуки немає? Попутної риболовлі там теж немає, а шлях туди неблизький і непростий.
– Давай краще ще раз у Дусай Кічу.
…Там цього сезону судак ловився добре, але передостанній виїзд виявився слабким, а останній – і зовсім порожнім. Хотілося визначити: чи судак більше не ловитиметься до льоду, чи це був тимчасовий спад.
Чим гарний наш симбіоз із Володею – ми ніколи не сперечаємося. Їдемо в Дусай Кічу. За графіком. Це означає, що раніше 10 години ранку на березі не з'явимося. Дороги лякають своєю доступністю: будь-яка балалайка може привезти свого господаря на рибалку. Але біля води — всього пара машин. І вітер, що зненацька з'явився. Ми запаковані майже у льодовому варіанті і чомусь впевнені, що на руслі серед очерету та кущів вітер нас не знайде.
На берег випливає один із рибалок. На обличчі смуток, у садку одна (всього одна) плотва. Коротка розвідка.
— А на руслі пробували?
— Скрізь. Із самого ранку все перевірив. І на руслі, і за руслом. Усі рибалки піднялися руслом вгору, тут риби немає.
Звучить як вирок.
Але вуха бояться, а руки роблять. Спускаємо на воду човни та повільно пливемо на русло. Хвилі з баранчиками розігнатися не дають. Дорога не далека і незабаром ми вже вузькою протокою опиняємося на руслі Іка. Вітер гуляє і руслом. Річка петляє, і до повороту пливемо за вітром, а потім раптом проти нього. Але на ямах ехолот повідомляє про рибу. Ця риба не хвилює, нам би на «своїх» ямах виявити рибу без рибалок. Восени бажання фантастичне, а сьогодні шанси є.
Є! Мрія збулася. Розмотуємо снасті і тут виявляємо, що на «головній» ямі епіцентр ветродуйства. Встаємо біля різних берегів і кидаємо один одному під човни.
Але поки готую спінінг, Володя дивно маніпулює та витягує судака.
— З другого закидання. В корчі затяг, думав, що зійшов, а тягну гілку.
Не дивно помилитися. Вітер вириває спінінги з рук. Мій перший закид забрав убік, але удар занадто виразний, щоб його проґавити. Витягаю судака.
– А в мене – з першого.
– Що, за початок?
Але я, не будучи наскрізь забобонним, саме на цій прикметі пролітав десяток разів. Перший результативний закид перетворюється на кошмар. Вже тоді зрозумів, що, швидше за все, моя рибалка на сьогодні завершилася.
Ні, були ще кілька ударів і навіть великий лящ, забагрений і не дотягнутий до човна.
А Володя цю прикмету зовсім не святкує, тим більше, що вона моя. Поки борюся з якорем, що начебто зачепився і в кінці боротьби обрізаю мотузку, Володя витягає щуку. А потім ще одну, а потім судака. А вітер просто стервенеє. Без якоря прив'язуюсь до очерету, але його вириває пучками.
Не помічаємо, як розкрилося низьке небо і сонечко розгулялося, мабуть, не здогадуючись, що надворі, та й річці, середина жовтня.
І припинився Володін клювання. Почали плавати іншими ямами, але риба з екрану ехолота на наші приманки не кидалася.
І тоді глянув на небо. Вигук вилетів мимоволі. На небі – якісь інопланетні дива. Володі мала камеру, вдалося їх зняти. Хтось «не наш» писав чи малював абетку Морзе. Продовжувалося це дійство довго, хвилин десять.
Тепер стало зрозуміло, хто напустив на нас вітер, хто підсунув мені цього судака, обірвав якір і припинив Володину рибалку: інопланетяни! Але містика на цьому не завершилась.
Як тільки «вони» відлетіли, почалася зовсім фантастична рибалка. Для початку середніх розмірів густера проковтнула у Володі поролонову рибку, а далі ще гірше. Він упіймав на поролонку двох (!) раків. Ні, він, звичайно, і раніше ніколи нормальним не був. Хто, як не він, сидячи серед карасятників на крихітному ставку, спіймав двох (!) жмурять? Старожили не знали, що там щука є. У кого кожен зачіп на дні радість? Він же відламує на дні корчі, і на них обов'язково гронами висять приманки.
Ще трохи половивши і переконавшись, що інопланетні прибульці поламали нам йому всю рибалку, попливли додому.
Я був гордий, що зі мною вони нічого вдіяти не змогли, хіба що якір обгризли. Моя прикмета виявилася надійнішою за їхні небесні витівки. Хто б довкола не літав, але якщо спіймав з першого закидання – все, чеши додому!
