Ось і літо минуло, тільки цього мало.

Фото: Коломійця Олексія.

Осінь, як часто буває, прийшла до нас несподівано. Ні, постукати заздалегідь, натякнути про своє наближення хоча б ранковим туманом… Ні, вересень мало чим відрізнявся від серпня і, раптом, полетіло павутиння… Через перебої з Інтернетом не було можливості оперативно звітувати про своїх рибалок, тому вирішив коротко ознайомити передплатників з тими моментами, які мене самого здивували.

Традиційно всю свою відпустку я провів на Волзі, на кордоні Волгоградської та Астраханської областей. Цього року я став володарем гарного ехолота, який рибалки називають «структурником». Крім рельєфу дна прилад ще фіксує наявність корчів та риб. Мої підозри підтвердилися – прилад забирає купу часу.

Так, цікаво «прасувати» акваторію у пошуках аномалій на дні та скупчення риби. Але, якщо чесно, я й раніше, без жодного ехолота, почав би ловити рибу там, де її виявив структурник. Практично всі місця, на яких течія переливає підводну косу – кишить кормовою рибою та хижаком.

Досі я не визначився, що ефективніше кілька разів пробувати ловити в різних місцях або витрачати час на пошук риби і ставати за 15-20 метрів від неї. Проте придбанням я задоволений. Наступного року більш вдумливо шукатиму рибу.

Тонкі шнури – це важливо.

Останні кілька років я шукав відповідь на одне зі своїх спостережень. Чому на моїх уловистих місцях, на перевірені уловисті воблери у мене риба ловиться, а у гостей не ловиться. Причин може бути кілька.

Наприклад, у деяких місцях потрібно закидати воблер під саму глиняну стінку. Тільки в цьому випадку кренк встигає заглибитися десь там, де стоять язи та головні.

Найчастіше спінінгісти-початківці не можу робити такі закидання. Хтось банально не вміє, у когось мало практики, а хтось боїться закинути воблер на берег. Із цим все зрозуміло.

Але є місця, де не потрібні такі влучні занедбаності. І тут зростає роль дальності закидання. Чим далі приманка приводняється від човна, тим більше шлях грати на заданій глибині. Якщо робити закидання недалеко, то і шлях воблера коротший і ймовірність клювання знижується. Але в обох випадках велику роль відіграє товщина плетеного шнура.

Справа в тому, що я найчастіше ловлю на відносній тонкий шнур. Я система японської нумерації — #0.8. А гості найчастіше приїжджають з потужнішими шнурами – адже на Волгу їдуть! І виходить, якщо я навіть даю їм ловити на мій уловистий воблер, він з товстим шнуром не доринає до заданої глибини.

Цього року я сам принципово ловив товстішим шнуром і переконався, що клювання стало в рази менше. Звичайно, я підбирав інші приманки, які все одно мають дістати до потрібного обрію. Але головне, я перевіряв ще раз свої здогади — все сходиться. Товщина шнура має значення при лові на воблери.

Сюрприз із забарвленням.

Сам я ставлюся до забарвлення воблерів скептично. Мені завжди здається, що головніше не колір приманки, а її подача, швидкість проводки, горизонт проводки і гра воблера.

І ось ми в одному човні ловимо двома однаковими воблерами, з однаковими шнурами… Тільки Василь ловить, а я задовольняюся лише рідкісними клюваннями. Як же це? Це треба терміново перевірити! Я ставлю такий самий воблер (і за заглибленням, і за забарвленням) і кількість клювань відразу збільшилася! Ось ті рази!

Фото: Коломійця Олексія.

Потім, ще протягом двох місяців я звертав увагу на це забарвлення. Даю іншим – ловлять, ловлю сам – ловить. А такі ж зелені і червоні – гірше значно. Цікаво, це було лише цього сезону, чи я просто раніше не звертав на це увагу? Адже я в кольори — не дуже вірю …

На закінчення моїх літніх спостережень ще хочу відзначити, що жерех поводився дуже дивно. По-перше, жерехових казанів було дуже мало. По-друге, жерех був дуже полохливий. Казани розчинялися на очах протягом 20-30 секунд. І на якорі стояли чекали на нього, і сплавом на нього напливали – не підпускає до себе, і все тут. Спіймали звичайно, але, як такого полювання на жереха не виходило.

Фото: Коломійця Олексія.

В інших випадках, літня рибалка по білому хижакові на спінінг була звичайною. А тепер уже осінь почала диктувати свої правила. Найчастіше щучка стала атакувати воблери, павутиння полетіло.

Час готуватися до осінньої риболовлі.

Фото: Коломійця Олексія.

No votes yet.
Please wait...

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *