Так сталося, що за діяльністю я таксидерміст, за останні 30 років через мої руки пройшла велика кількість трофеїв сибірського козерога середньоазіатського підвиду, а інтерес до трофейної справи дозволив не даремно пропасти цьому матеріалу.
Сибірський козерог біля Узбекистану є звичайним мисливським видом і часто потрапляє до таксидермістам. Матеріали, зібрані мною, отримані у мисливців м. Ташкента, м. Газалкента та сел. Бричмулла стосуються Бостанлицького району Ташкентської області. Мене насамперед цікавили великі роги козерога, довжиною 130 см і більше.
Козероги з рогами 130-135 см потрапляють до рук мисливців відносно рідко, хоч і видобуваються в цьому районі щороку. За весь час бачив близько 15 пар таких рогів. Роги довжиною 136-140 см дуже рідкісні і зустрічалися мені три рази. І нарешті, гігантські роги, що наближаються до максимальних для цього виду, потрапили до мене у 2000 році і мають довжину 152,5 см. Вік цього козерога – 13 років.
Від чого залежить довжина рогів і яка ймовірність появи особин з максимальним розміром рогів? За інших рівних умов на довжину рогів впливають генетичні особливості тварини разом з її віком. Оскільки роги у козла ростуть протягом усього життя, то зрозуміло, що чим старша тварина, тим довша у неї роги. Максимальний вік козерогу, який зустрічався мені у цьому районі, становив 14 років. Причому розмір рогів був більш ніж скромний для такого віку – 116 см. Водночас один із восьмирічних самців мав роги 130 см. У чому справа? Вся справа у генетиці. У нормі за один річний сегмент у цапа Бостанлицького району виростає 2 валики.
На цій особливості засновано визначення віку у козлів мисливцями Бричмулли, коли загальна кількість валиків ділиться на 2 і додається 1 за перший рік життя, коли валики не утворюються. Цей метод дозволяє визначати приблизний вік тварини при невмінні зчитувати його за річними сегментами, які розділені характерними швами, що утворюються в зимовий період, коли припиняється зростання рогів. При визначенні віку по річних сегментах відділення справжніх зимових швів від хибних треба дотримуватися правила, яким кожен наступний річний сегмент (крім першого) коротше попереднього. Тут можливі рідкісні винятки, коли в період зростання річного сегмента тварина занедужує і зростання рогів припиняється, утворюється хибний «зимовий» шов влітку, і тоді довжина річного сегмента може бути меншою за наступний. Взагалі, точне визначення віку козлів – справа наживна і потребує певної практики, хоч нічого складного в цьому немає.
Так от, якщо в нормі у козла за рік виростає 2 валики, то приблизно у 25% особин в окремі роки або протягом усього життя за рік виростає 3, а в рідкісних випадках до 4 валиків, що збільшує довжину рогів. Причому це не залежить від умов і кормової бази зимівлі, тому що роги ростуть у теплий весняно-літньо-осінній час, коли кормів вистачає. За те, що це індивідуальна генетична особливість частини популяції, а не вплив зовнішніх факторів, говорить і та обставина, що в тому самому стаді можуть бути одновікові особини як з 2, так і з 3 валиками в річному сегменті. І ось саме у цих 25% тварин, якщо їм пощастить дожити до свого граничного віку в 13-14 років, і будуть найдовші, унікальні роги завдовжки 150 см і більше.
Яка ж ймовірність появи таких особин? Тут у справу вступає проста статистика. У 1983 р. у видавництві «Наука» Казахської РСР побачив світ 3-й том із серії «Ссавці Казахстану (полорогі)», в якому наводяться дані про статевий і віковий склад популяції козерогів на території Казахстану. Найповніші дані наводяться для Джунгарського Алатау. Згідно з даними казахстанських вчених, до віку 13 років доживає приблизно 1,2% самців (з урахуванням сеголетков). З цієї кількості приблизно 25% матимуть унікальні роги з трьома валиками у річному сегменті. Отже, 0,3% від усіх самців матимуть роги 150 см і більше. Тобто на 333 самців припадатиме один унікальний. А враховуючи, що співвідношення самців і самок у козерога приблизно 1:1, то на 666 козерогів (самців і самок) припадатиме один такий самець, що становить 0,15% від усієї популяції. Ці обчислення мають пряме практичне значення для мисливців за трофеями. Знаючи хоча б зразкову кількість тварин у передбачуваному місці полювання, можна оцінити ймовірність появи там рекордного трофея.
Зрозуміло, що такі статистичні дослідження дуже умовні, але вони дають загальне уявлення про те, наскільки рідкісні рекордні трофеї козерога від 150 см і більше, що підтверджується кількістю офіційно зареєстрованих трофеїв такого розміру. Слід зазначити, що нині вся ця статистика працює у важкодоступних для мисливців за трофеями угіддях, чи місцях, де розвиток трофейного полювання стримується іншими чинниками. Там же, де регулярно проводяться трофейні полювання, в результаті своєрідної селекції з вилучення найстаріших особин вікова структура стад змінюється, населення молодшає і ймовірність видобутку рекордних трофеїв зменшується навіть за досить великої загальної чисельності тварин.
У цьому плані у Бостанлицькому районі нині склалася унікальна ситуація. Справа в тому, що розвиток полювання тут стримувався трьома факторами. По-перше, донедавна переважна більшість громадян Узбекистану не мала легальної можливості придбання нарізної мисливської зброї, по-друге, розвиток полювання в цьому районі обмежував двадцятирічний прикордонний режим даної території, по-третє, до останнього часу трофейне полювання на козерога в Узбекистані. Наразі всі основні перепони для розвитку трофейного полювання знято і у мисливців-трофейників з'явилася реальна можливість видобутку хороших трофеїв середньоазійського козерога у цьому районі. А заборона полювання на суміжній території Казахстану в Сайрам-Угамському національному парку сприятливо позначиться на мисливському потенціалі узбецької частини популяції.
PS Існує думка, що самці козерога у віці 11–13 років вже не беруть участь у розмноженні. На цій підставі їх відстрілюють насамперед, мотивуючи тим, що це не завдає шкоди загальному стану популяції. Досвідчений таксидерміст безпомилково визначить, брала участь тварина у гоні чи ні. Справа в тому, що у козерогів, які беруть участь у гоні, є характерні ушкодження шкірних та шерстих покривів на передній частині голови, особливо навколо носового отвору, які зберігаються аж до весняної линяння. Крім цього, у багатьох козерогів у період гону на переніссі від ударів рогами утворюється порожнина, заповнена сукровицею. Ці травми, отримані під час турнірних боїв, гояться до наступного гону. Я не вів точної статистики, але серед козерогів 11–13 років особини з такими ушкодженнями не рідкість, отже, твердження, що старі самці є марним баластом від лукавого. Тварини, які примудрилися дожити до такого похилого віку і при цьому зберегли здатність до розмноження, є цінним генофондом для всієї популяції. Тому відсоток вилучення тварин цієї вікової групи повинен безумовно регулюватися відповідно до загальної структури популяції. Але на практиці завдання це важкоздійсненне.
Всі статті номера: Російський мисливський журнал, червень 2024
