Списки підвидів: доповнення та уточнення

За останній рік кількість новонаведених спеціалістами видів гірських копитних не збільшилася, що цілком зрозуміло, проте використання вченими сучасних методів досліджень дозволяє вносити певні поправки в існуючу систематику, і, відповідно, дає можливість клубам гірських мисливців уточнювати та доповнювати списки підвидів, що реєструються.

Ми вже неодноразово розповідали про хараулахського барана, вельми обґрунтовано виділеного в особливий підвид, що визнано міжнародною науковою спільнотою і прийнято до відома закордонними клубами гірських мисливців. Зі свого боку, за останні кілька місяців добре відомий нашим читачам клуб GSCO ухвалив рішення щодо двох нових підвидів порожніх, внісши їх до рейтингових таблиць.

Насамперед йдеться про виділення в популяції асторського мархура (Capra falconeri falconeri) двох підвидів – власне асторського та мархура Скарду. Причин прийняття такого рішення було кілька.

Асторський мархур зустрічається у п'яти різних районах Пакистану. Ці субпопуляції географічно ізольовані, і було встановлено, що з-поміж них немає змішання. Зовні тварини майже відрізняються один від одного, хіба що самці однієї з популяцій мають своєрідну форму рогів. У самців західних груп роги під невеликим кутом щодо один одного спрямовані вгору, тоді як у самців популяції, що мешкає поблизу міста Скарду, вони розгонисті, розходяться в сторони під значним кутом. Для уточнення таксономії у тварин протягом кількох років брали біологічний матеріал. Результати генетичних досліджень, опубліковані 2020 р., переконливо показали відмінності за кількістю нуклеотидних замін у мархура з району Скарду від західного гаплотипу.

Відповідно до цих даних трофейний комітет GSCO ухвалив рішення визнати мархура з регіону Скарду підвидом, відмінним від асторського. При цьому комітет виходив із таких міркувань. Оскільки більшість мисливців хоче мати класичний трофей асторського мархура, більша частина видобутих тварин належить до західних популяцій, тоді як у районі Скарду полювання проводиться вкрай рідко. Підвищення інтересу до східного мархуру призведе до активізації зусиль щодо його збереження. Крім того, це збільшить кількість можливих щорічних полювань на мархура з чотирьох до п'яти. Що стосується назви підвиду, то комісія прийняла до відома, що місто Скарду займає центральне місце в ареалі цього підвиду і, відповідно, назвала його мархур Скарду. Назва мархурів із чотирьох західних субпопуляцій залишається колишньою – асторський мархур.

Іншим підвидом, виділеним трофейним комітетом GSCO, став безоаровий козел (Capra aegagrus aegagrus), який мешкає в одному з прибережних районів Туреччини і отримав прибережний козерог. Щоправда, у разі генетичні дослідження лише планується провести. Втім, є вагомі підстави вважати, як і генетика прибережного козерога покаже значні відхилення від такої у великої популяції турецького безоарового козла. По-перше, прибережний козерог мешкає на відносно ізольованому просторі, що займає площу від Акьякі, Ула (Мугла) до Гьочека, Фетхіє (Мугла). На приведеній тут карті його ареал виділено зеленим кольором і включає півострів (муніципалітет) Мармаріс, район провінції Мугла, розташований між двома грядами гір біля моря, що перетинаються, і гори навколо алювіального озера Кейджегіз. По-друге, різниця в розмірах та фарбуванні вовни порівнюваних тварин значна. Досвідчені члени комітету вивчили безліч фотографій прибережного та безоарового козерогів, остаточно переконавшись у низці фенотипічних відмінностей.

Ухвалюючи рішення про визнання прибережного козерога самостійним підвидом, трофейний комітет враховував п'ять чинників.

  • Географія. Прибережний козеріг та безоаровий козеріг повністю ізольовані один від одного і не схрещуються протягом останніх десятків тисяч років.
  • Фенотип. Розміри тіла тварин і форма рогів у різних субпопуляціях якщо й відрізняються, то незначно, а от забарвлення шкіри відрізняється помітно, хоча в межах субпопуляції воно одноманітне. Це очевидно навіть із назви, що традиційно використовується для прибережного козерога: вона перекладається як «червоний скельний козеріг», оскільки його забарвлення дуже точно відповідає кольору скель у цій місцевості.
  • Можливості полювання. Якщо прибережний козеріг буде визнаний ще одним підвидом Capra, це підвищить шанс мисливців суттєво піднятися у рейтинговій таблиці після успішного полювання у Туреччині.
  • Вклад у збереження виду. Оскільки мисливці при полюванні на безоарового козерога часто хочуть здобути рекордний трофей, інтерес до прибережного козерогу з менш показовим трофеєм невеликий. Визнання прибережного козерога як самостійного підвиду підвищить інтерес до нього і сприятиме його захисту та збереження. Минулого року на мисливську територію було видано сім дозволів. Якщо інтерес до цього козерогу зросте, територія розшириться, щоб задовольнити попит і популяції виграють від цього.
  • Генетичні дані Як уже сказано, порівняльний генний аналіз біоматеріалу прибережного козерога та безоарового козерога (як і козерога з материкової частини Туреччини та кри-крі з грецьких островів) досі не проводився. Але, враховуючи географічний поділ та фенотипічні відмінності, із стовідсотковою впевненістю можна говорити, що генетичні відмінності є. Однак для мисливського клубу не потрібні точні наукові дані для виділення підвидів, на що знадобляться фінансування та роки роботи. Комітет, виходячи з перерахованих вище міркувань, вже зараз може виділити прибережного козерога в самостійний підвид у рамках трофеїв, що реєструються GSCO. Щоправда, слід зазначити, що далеко не завжди виділення тварини трофейним комітетом в окремий підвид відбувається таким чином – у деяких випадках аналізи ДНК є критично важливими. Але не цього разу.
  • Трофейна комісія Клубу гірських мисливців, вивчивши аргументи трофейного комітету GSCO, ухвалила рішення про внесення мархура Скарду та прибережного козерога до реєстраційних списків клубу. Інформація про ці види вже опублікована або скоро буде опублікована на сайті КГО.

    Крім турецького безоарового цапа у реєстраційних списках КГО є також турецький гібридний безоаровий цап, з ідентифікацією якого виникають деякі проблеми. Справа в тому, що в регіоні Адіаман зустрічаються представники як класичного безоарового цапа, так і гібридного, різниця між якими не надто очевидна. Тому при видобутку та подальшій реєстрації трофея слід звертати увагу не тільки на територіальну приналежність, а й на морфологічні ознаки тварини. Основними відмітними ознаками гібридного безоарового цапа є: довга шерсть, великі висячі вуха та специфічна форма рогів, кінці яких розходяться убік. У зв'язку з цим на засіданні президії та трофейної комісії КМВ 26 лютого було вирішено зробити кілька уточнень. Для реєстрації в клубі трофею гібридного безоарового цапа, здобутого в Туреччині, членам КДО необхідно враховувати таке.

  • До звіту, що заповнюється в розділі «Ліцензія», необхідно додати фото або скан виданої ліцензії, де має бути вказано саме гібридний безоаровий козел.
  • При виборі трофею в процесі полювання необхідно звертати увагу на такі морфологічні ознаки:
    • довша вовна в порівнянні з чистокровним безоаровим козлом;
    • великі висячі вуха;
    • характерна форма рогів (кінці рогів явно розходяться у різні боки, відсутні яскраво виражені шишки передній поверхні рогів).
  • До звіту необхідно додати кілька польових фотографій з різних ракурсів, що дозволяють оцінити перераховані вище морфологічні ознаки.
  • До реєстрації в клубі приймається трофей, у якого яскраво виражений хоча б один із перерахованих вище морфологічних ознак.
  • У разі неоднозначності зазначених ознак необхідно взяти біоматеріал від видобутої тварини та передати її до адміністрації клубу.
  • Трофей до реєстрації не приймається, якщо відсутній біоматеріал у разі неоднозначності перелічених вище ознак, і у разі, якщо генетичний аналіз не підтвердить належність видобутої тварини до гібридного безоарового цапа навіть при тому, що в ліцензії вказано гібридний безоаровий цап.
  • Хочеться відзначити, що одним із основоположних принципів, на яких будується стратегія КГО, GSCO та інших мисливських організацій, є принцип гармонійного системного прогресу. Зацікавленість мисливця у видобутку трофея обертається створенням робочих місць з організації полювання там, де відсутні виробничі потужності, а організація полювання обертається стимуляцією природоохоронної діяльності та, відповідно, сприяє збільшенню мисливських видів тварин. Тож не випадково серед факторів, які враховуються при внесенні нових підвидів до реєстраційних списків, є такий, як «внесок у збереження виду».

    Усі статті номера: Російський мисливський журнал, травень 2025

    No votes yet.
    Please wait...

    Ответить

    Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *