Сучасні оптики. «Російський мисливський журнал», №5 травень 2025

Дорогі друзі! Насамперед ми вас вітаємо з ювілеєм закінчення Великої Вітчизняної війни радянського народу проти німецько-фашистських загарбників.

Якоюсь мірою з цим, безумовно, найважливішим у нашій історії святом перегукується тема сьогоднішнього номера – сучасна оптика, бо без оснащення цією сьогодні практично немислима сучасна стрілецька зброя – як мисливська, так і на полі бою. І ми продовжимо нагадувати, що виховання мисливця тісно пов'язане з вихованням сучасного бійця – захисника своєї країни. «Захищати природу — значить захищати Батьківщину».

З Днем Перемоги!

А ще в журналі можна прочитати ось що.

«Московський сокольничий – 2025» – 19 березня у Всеросійському музеї декоративного мистецтва розпочала свою роботу Всеросійська виставка «Московський сокольничий». Вперше виставка відбулася на майданчику музею. Вона тривала майже місяць, до 10 квітня.
«Оптика: що сьогодні?» – Михайло Кречмар аналізує опитувальник «Російського мисливського журналу» в Інтернеті; та робить порівняння з попередніми дослідженнями.
Андрій Угаров розповідає про те, які новинки оптики були представлені під час найбільшої збройової події світу – Shot Show.
Микола Шютце проводить такий огляд, ґрунтуючись на найбільшій, вже європейській, виставці – IWA, яка нещодавно проходила в Нюрнберзі, Німеччина.
А Михайло Сидоров розглядає всю цю теоретизацію стосовно реалізації її в краю рідних берез, причому, основний акцент робить на тепловізори – у статті «Тепловізори в російському полюванні».
Олександр Борцов ділиться з нами сучасними тенденціями у конструюванні та розвитку сучасної оптики зброї – «Оптичні приціли сьогодні».
«Омолон, лосі, люди» – Дмитро Встовський обговорює одне з найтрудомісткіших і найдорожчих полювань у Росії – полювання на чукотського лося.
Як самому організувати полювання на лабазі? Отак – «На лабазі» – назвав свою статтю Юрій Колпаков.
Як воно – «Притягнення північної весни»? Розповідає Михайло Сидоров про гусяче полювання на біломорському узбережжі Карелії.
Ігор Холопов розповідає, що це – «Нагін гончих».
І знову гусак! Цього разу «Гусак у братській республіці Білорусь» – від Олексія Кузнєцова.
Ті, хто планує пополювати в Непалі, напевно, почерпнуть багато корисного зі статті «Відпустіть мене в Гімалаї» в рубриці «Шукачі пригод».
Повсякденна діяльність Клубу гірських мисливців не обмежується упорядкуванням рейтингу КГО. Виходячи із стратегічних цілей, центральний апарат клубу, включаючи трофейну комісію, регулярно обговорює можливості розширення географії полювання, оскільки саме мисливський туризм опосередковано веде справу до примноження світу дикої природи в нашій країні та інших країнах планети, до розвитку та збереження біорізноманіття. З прикладом такої роботи КГО читач може познайомитись у рубриці «Гірська академія», статті «Доповнення та уточнення».
Деколи складається враження, що патронні компанії, випускаючи нові патрони, стимулюють зростання інтересу мисливців до стрілянини на далекі дистанції. Чи це нові патрони, маючи високі балістичні характеристики, дозволяють мисливцям стріляти на недосяжні раніше дистанції? Андрій Угаров продовжує серіал «Мисливські патрони для далекого пострілу».
Навесні 1945 року майстрам в Іжевську було доручено зібрати і художньо оформити партію мисливських рушниць серії «Перемога» для нагородження високопоставлених господарських і партійних діячів, маршалів пологів військ, наркомів та інших осіб з числа вищого партійного активу в ознаменування перемоги радянського народу. Водночас велася технологічна підготовка виробництва мисливських рушниць серійного складання. Одним із найкращих організаторів підготовки збройового виробництва в Іжевську був В.А. Щербаков – про що розповідається у статті Юрія Маслова «Ружневий замок переможного року».
Коли Девіду Маккею Брауну виповнилося 80 років, він припинив виробництво зброї. Це рішення могло означати лише одне – як уже не раз траплялося в історії виробництва мисливської зброї у різних країнах світу: бренд став надбанням історії. Охочі продовжити виробництво зброї під відомим брендом, звичайно, були, але у Девіда Маккея була жорстка умова: її бренд повинен перейти лише шотландському зброяреві. На щастя, такий зброяр знайшовся. Про це – другої частини статті Андрія Угарова «Відродження McKayBrown».
Рубрика «Культура полювання» відкривається зведенням Книги рекордів російських мисливських трофеїв (КРРОТ); а ще – пояснювальною статтею директора Московського клубу «Сафарі» Олександра Міхнюка, який веде цю книгу. Пояснювальна стаття важлива, тому що трофеї в книзі ранжуються не лише за балами за трофей відповідно до системи оцінки КРРОТ, а й у районах добування. Тому на одному розвороті ви можете зустріти два перші місця, скажімо, за європейського лося чи вовка – але здобутих у різних «оцінних регіонах». Враховуючи розміри нашої країни та підвидову різноманітність наших трофейних тварин, це – правильно.
Історію про фронтовиків, які зберегли нам поголів'я зубрів у СРСР під час та після Великої Вітчизняної війни, ми прочитаємо у Олексія Шульгіна у статті «Долі зубрів, дороги людей».
Олександр Борцов розповість про снайперську оптику Великої Вітчизняної війни.
На закінчення Єлизавета Целихова розповість про те, як готувати спинку кабана у пиві.