Напевно, якщо скласти рейтинг технічних засобів, які набули масового поширення в останні пару десятиліть і вплинули на полювання (насамперед – у частині його результативності), то тепловізорна техніка по праву займе в ньому перше місце. І справді, з поширенням тепловізорів ніч, що раніше майже нероздільно була «царством звірів», стала для технічно підготовленого мисливця рідною стихією. За минулі півтора десятиліття з'явилися нові та вдосконалилися старі способи нічного полювання, що дозволяють повною мірою реалізувати отриману людиною перевагу видимості теплового випромінювання.
«Відчули на собі» це, звичайно, насамперед копитні тварини. Але й не лише вони. Наприклад, ніколи раніше нічні полювання на вовків (на приваді, на вабу тощо) не були настільки ж успішними, наскільки стали із застосуванням «теплоприладів». Та й можливості видобутку дрібніших хижаків, на кшталт шакалів та лисиць, теж вийшли на зовсім інший рівень. Наприклад, на європейському півдні країни, який в останні десятиліття став епіцентром розповсюдження шакала, саме нічні полювання на цього звіра (на приваді, на манок, комбіновані тощо) сьогодні дають кращі результати, обганяючи (і щодо відносної результативності, і за абсолютною кількістю хижаків) всі інші способи.
Єдиний серйозний «конкурент» – полювання з гончаками, але воно за комплексом причин стає все менш поширеним. В інших обставинах могло б «вистрілити» самоловне полювання, але на півдні (з його густонаселеністю, великою кількістю мисливців з собаками в угіддях та іншими факторами, що заважають розумно ставити капкани) вона залишається долею небагатьох ентузіастів. Ну та гаразд, повернемося до тепловізорів.
Колосальний потенціал тепловізорної техніки, що підвищує ефективність деяких способів полювання в рази (а то й на порядки), досить швидко було усвідомлено у мисливських колах. А оскільки значна частина мисливців – люди, які у своєму захопленні досить консервативні, та ще й нерідко практикують добровільне самообмеження у знаряддях та способах (як мінімум у аматорському сегменті), то далеко не у всіх представників спільноти ідея масового застосування тепловізорів викликала захоплення.
Спочатку розпал критики був просто неймовірний. Багато мисливців та працівників галузі, наводячи безліч доводів «етичного» чи «господарського» характеру, виступали різко проти тепловізорної техніки в руках населення. Однак останнім часом докази і про «відсутність шансів у звіра», і про «зараз ночами з тепловізорами всю дичину повибивають», здається, почали звучати помітно тихіше. У чому причина?
Може, в тому, що тепловізори стали досить доступною і дуже масовою зброєю? Масовим настільки, що для деяких регіонів на 99% справедлива фраза «кому тепловізор реально потрібен – він уже має». Ну і приклади «колишніх критиків», які просто купили собі ці прилади і перестали їх критикувати, відомі, напевно, майже кожному читачеві. А може, причина в тому, що люди, які переживають про «зараз все виб'ють», просто переконалися, що за десяток років нічого ніде особливо не вибили? Адже реальних прикладів, коли «тепловізорники» надали якийсь помітний негативний вплив на цінну фауну, начебто не спостерігається (чисельність популяцій більшості видів копитних у країні як мінімум стабільна, а за тими небагатьма, за якими є негативні тенденції, питання явно не до тепловізорів). Загалом, чи ефект компенсується «зниженням значення інших параметрів», чи обсяг нашого легального видобутку визначається з таким «запасом» на нелегальну, що ресурси рівень останньої легко «терплять», чи ми дуже добре розуміємо ступінь стійкості деяких елементів екосистем, чи ще щось.
Якось рідше почало звучати навіть дуже серйозне звинувачення у значній кількості нещасних випадків на нічному полюванні з тепловізорами. Адже в чомусь це звинувачення справедливе, хоч би чисто за законами ймовірності. Адже чим більше нічних полювання – тим більше на них нещасних випадків, а з масовою появою тепловізорів кількість нічних полювань зросла багаторазово. Хоча справа тут, звісно, не лише у ймовірностях. Зрозуміло, що полювання у темний час доби таїть у собі більше ризиків неправильної ідентифікації мети, ніж у світлі дня. Саме тому багато де за кордоном нічне полювання як мінімум дуже обмежене.
А що в нас із правовим боком питання? Почати треба, мабуть, із передісторії. У вітчизняних правилах полювання слово «тепловізор» загалом уперше з'явилося у 2014 році. І з'явилося воно, звісно, у заборонному контексті. Перше формулювання обмежувало будь-яке застосування цих приладів, «крім випадків видобутку копитних тварин і ведмедів у темний час доби з вишок, розташованих на висоті не менше двох метрів над рівнем землі» та видобутку вовка. Треба сказати, що у той час простір для регіонального нормотворчості щодо обмеження знарядь, методів і термінів полювання був набагато ширше, ніж тепер. І, природно, деякі регіони вирішили своїми нормативними актами це формулювання ще більше посилити. Якщо дивитися на питання з боку наглядових органів, то багатьом у цьому пункті насамперед «не подобалася» допустимість будь-якого полювання (в т.ч. з підходу) на вовка. Враховуючи специфічний статус цієї тварини і вельми широкі терміни полювання на неї, це формулювання найчастіше сприймалося як якась лазівка, що дозволяє чималій кількості людей з тепловізорами і нічниками безперервно перебувати вночі в угіддях, «де вовка спробуй ще добудь, а ось яку.
Висловлювалися й міркування іншого (етичного, культурного тощо. буд.) характеру. Втім, треба розуміти, що все це дуже суб'єктивні речі. Під тиском різних історичних, соціальних, екологічних та інших чинників у свідомості людей, які пишуть нормативні документи у сфері полювання, народжуються уявлення про неприпустимість тих чи інших способів та знарядь. Якщо, скажімо, подивитися на міжнародну практику, то можна побачити надзвичайно дивовижні для людини, яка виросла в нашій мисливській культурі, приклади «суб'єктивно обумовлених» обмежень. Та що далеко ходити, можна навести різні приклади і з нашого правового простору. Ось приклад з недалекого минулого: у «Правилах ведення мисливського господарства та виробництва полювання на території Кемеровської області», затверджених у квітні 1958 року, заборонялося полювання з манком на рябчика як «масовий спосіб лову» (!). Але це, як кажуть, вже зовсім інша історія, а поки повернемося до теми нашої розмови.
Отже, час минав, тепловізори все більше входили в мисливську повсякденність, і нова «ітерація» правил полювання, що набула чинності з січня 2021 року, спектр їхнього легального застосування суттєво розширила. Було цілком виключено умову необхідність вишки, а до переліку допустимих для видобутку тварин, навпаки, додалися шакал, лисиця, єнотовидна собака, борсук і бобри. Порівняно з попереднім періодом на той момент простір для додаткових регіональних обмежень знарядь полювання в цілому був вже значно знижений. Проте саме у питанні обмеження «нічних приладів» (включаючи і тепловізори) спочатку регіонам було надано карт-бланш. Чим багато хто й скористався, вводячи різні обмеження: десь повна заборона, десь заборона в певних угіддях (наприклад, загальнодоступних), десь заборона видобутку деяких тварин, дозволених у «федеральному списку», тощо.
Проте «парад обмежень» у початковому вигляді продовжувався недовго. Вже з вересня 2022 року набули чинності чергові зміни до правил полювання, згідно з якими можливість якось додатково обмежувати тепловізорну та нічну оптику на полюванні у регіонів повністю зникла. Автоматично це ще не скасовувало прийняті раніше регіональні документи із заборонами, але їх потихеньку почали «приводити у відповідність». Десь це робили без нагадувань, десь потрібні були звернення мисливців. Існують, щоправда, поодинокі приклади регіональних нормативних актів, які обмежують застосування «нічних приладів» до нашого часу.
Наприклад, на момент написання цього матеріалу (березень 2025 року) у Нижегородській області такий нормативний акт допускає застосування тепловізорів для видобутку псових (вовка, лисиці, єнотовидного собаки) лише у разі полювання з метою регулювання чисельності. А шакал взагалі із цього переліку виключено, мабуть, як неактуальний вигляд для цього регіону. Схожа ситуація – у Калінінградській області, де у чинному регіональному нормативному акті для спортивного та аматорського полювання встановлено заборону на застосування «будь-яких світлових пристроїв, тепловізорів, приладів нічного бачення для видобутку мисливських тварин, за винятком аматорського полювання з вишок заввишки не менше 2 метрів». Однак зрозуміло, що скасування цих положень – справа часу.
У будь-якому випадку можна з упевненістю сказати, що зараз напрямок нічних полювання з тепловізорною технікою розвивається і вдосконалюється, ринок приладів досить насичений. І жодних серйозних передумов до того, що вони підуть із вітчизняного полювання, чи хоча б будуть серйозно обмежені, – не спостерігається. Існуючі тенденції поки що, навпаки, говорять швидше про протилежне.
Усі статті номера: Російський мисливський журнал, травень 2025
