Вчора
Якщо почати з глобальної історії трофейної справи, то є свідчення, що перший огляд трофеїв благородного оленя з візуальною оцінкою без вимірів пройшов у Будапешті аж 1850 року. А перші спроби сформулювати систему оцінки трофеїв було зроблено у тому самому європейському місті на виставці 1881 року.
1894 року в Австрії вже вимірювали роги оленів за методом графа Мерана, а наступного століття, 1910 року, на Першій міжнародній виставці мисливських трофеїв у Відні вже застосовувалася бальна оцінка. Тоді ж, в 1910 році, Роуленд Уорд опублікував в Англії книгу «Про рекордні трофеї великих диких звірів», що містить власну систему оцінки трофеїв, в основному розраховану на африканські види, трофеї яких англійські мисливці привозили зі своїх експедицій.
Через двадцять років, у 1930 році, Максим Дікрок у Парижі створив неурядову громадську організацію «Міжнародна рада з охорони та збереження дичини» (CIC), в якій було розроблено та прийнято свою систему оцінки мисливських трофеїв. У 1932 році ця система була опублікована в Сполучених Штатах Америки, де була доповнена та перероблена Фітцем та Кларком. Потім на основі вже переробленої системи Бун та Крокет розробили свою систему оцінки, в основу якої були покладені виключно результати вимірювань, без надбавок та знижок. З 1975 року міжнародний клуб Сафарі під головуванням Мак-Елроя створив і оформив свою систему оцінки мисливських трофеїв (SCI). Таким чином, у світовій трофейній справі сформувалися та утвердилися дві основні методики оцінки мисливських трофеїв, які умовно можна позначити як європейську – CIC та американську – SCI.
У Росії довгий час не було передумов для виникнення необхідності оцінювати мисливські трофеї, оскільки полювання було або втіхою, або видобутком харчування. Хоча трофейні колекції та зали знаті в царській Росії були дуже вражаючими, вони служили виключно окрасою резиденцій та мисливських замків та будинків, не оцінювалися і не демонструвалися широкому загалу. У Радянському Союзі трофейна справа почала поступово виникати, і вперше наша країна стала учасником Міжнародної виставки у Берліні у 1937 році. Зі зрозумілих причин результати цієї участі не збереглися.
Будучи найбільшою мисливською організацією, Росохотриболовсоюз очолив трофейний напрямок і яскраво заявив про потужний трофейний потенціал нашої країни в 1967 році на Міжнародній виставці мисливських трофеїв у Югославії (Нові-Сад), де чемпіоном світу став трофей лося європейського. Потім була Всесвітня виставка в Будапешті в 1971 році, в якій взяли участь 30 країн світу, які представили 5389 трофеїв 122 видів тварин. Другою після угорської за кількістю була колекція наших трофеїв – 534 трофеї 36 видів мисливських тварин. За результатами 15 чемпіонів світу, 18 Гран-прі, 329 золотих, 158 срібних та 47 бронзових медалей повернулися з виставки до Радянського Союзу. Останньою участю мисливських трофеїв з СРСР у всесвітніх зарубіжних виставках можна вважати виставку в Болгарії (Пловдів) у 1981 р., яку також було організовано Росохотриболовсоюзом. З цієї виставки на батьківщину повернулися 15 чемпіонів світу, 45 Гран-прі, 743 золоті медалісти, 221 срібний та 103 бронзові. Багато з цих видатних трофеїв досі збережені серед експонатів музею Росохотриболовсоюзу.
Взагалі період 60–80-х років минулого століття можна вважати розквітом трофейної справи в нашій країні. У 1967 році в рамках підготовки до участі у виставці в Югославії Головохотою було затверджено «Тимчасове положення про мисливські трофеї, здобуті на території СРСР» (1967), розроблене на основі формул вимірювання CIC, а в Москві пройшла І Всесоюзна виставка мисливських трофеїв. Потім у 1987 році затвердили вже постійне «Положення про мисливські трофеї в СРСР» (1987), яким пропрацювали аж до 2009 року. У зазначений період Росохотриболовсоюз через свої регіональні організації проводив велику кількість виставок мисливських трофеїв різного рівня. Проводилася підготовка експертів як на регіональних рівнях для початкових категорій, так і вищих категорій, які присвоювалися кваліфікаційною комісією Головохоти. Остання IV Всесоюзна мисливська виставка радянського періоду пройшла в 1985 році, на ній також було представлено 1017 гідних і різноманітних мисливських трофеїв з усієї величезної території мисливських угідь СРСР.
Сьогодні
Новітня історія трофейної справи в нашій країні в період 90-х років минулого століття та початку 2000-х зберігала за інерцією певну динаміку. Після розпаду СРСР Росохотриболовсоюз, на щастя, зберігся, як і його позиції у трофейній справі. Відкрилися кордони, й у Росії виник іноземний мисливський туризм. Іноземні мисливці отримали доступ до мисливських трофеїв країни, і з'явилися організації, здатні задовольнити попит цього полювання. Водночас виникла потреба оцінки здобутих трофеїв, а також реклами трофейних можливостей регіонів через покази та виставки. Поряд з іноземцями виник інтерес до трофейного полювання і в російських мисливців. У 1994 році було організовано мисливський клуб «Сафарі», який активно впроваджує та просуває методику SCI, його майстри-вимірники, навчившись за кордоном, почали проводити навчальні семінари в Росії. Росохотриболовсоюз же з 1989 року став колективним членом CIC і є ним і зараз. У регіонах проводилися курси підготовки експертів CIC під егідою Росохотриболовсоюзу.
Після прийняття Мінсільгоспом РФ рішення про проведення у 2002 році міжнародної виставки мисливських трофеїв у Москві по всій країні було проведено міські, регіональні та міжрегіональні виставки, за результатами яких було відібрано найкращі трофеї для участі у ній. І ось у грудні 2002 року в Москві відбулася 1-а Міжнародна виставка «Природа, полювання та мисливські трофеї – 2002», в числі організаторів якої були Мінсільгосп РФ, Росохотриболовсоюз спільно з CIC та міжнародний клуб SCI. На виставці, крім національної комісії експертів, працювала і Міжнародна комісія виставок і трофеїв CIC. 70 експертів CIC провели експертизу понад 4 тисячі трофеїв 65 видів, за результатами 35 трофеїв різних видів стали чемпіонами виставки.
Захід вийшов справді грандіозним, експозиція виставки зайняла половину спорткомплексу «Олімпійський» і широко висвітлювалася в пресі. Це дало імпульс розвитку і популяризації трофейного справи у Росії, кілька російських експертів отримали після проведення цієї виставки статус міжнародних експертів CIC. У 2003 році Мінсільгосп РФ вирішив повторити успіх і провів 2-у Міжнародну виставку «Природа, полювання та мисливські трофеї – 2003», але вона вийшла набагато скромнішою за першу, оскільки проводити дві міжнародні виставки поспіль було непродуктивно: зібрати за рік істотну кількість нових мисливських трофеїв. У 2009 році з ініціативи Росохотриболовсоюзу державною науковою установою ВНДІОЗ у Кірові було розроблено та в подальшому затверджено «Положення про мисливські трофеї в Російській Федерації» (2009). Основою для складання Положення стала міжнародна система оцінки мисливських трофеїв, прийнята Міжнародною радою полювання та охорони дикої природи CIC.
Надалі у Росії трофейне справа зберегло активність лише у регіонах проживання найактивніших експертів CIC. Регулярні виставки проходили в Кіровській, Вологодській, Московській, Ленінградській, Курганській, Тюменській, Томській, Іркутській областях, а також на Камчатці, Алтаї та Примор'ї. При цьому Росохотриболовсоюз підтримував не всі виставки в регіонах: частково впливали на це особисті стосунки між експертами, а іноді – небажання організаторів виконувати вимоги чинних положень. В результаті виникла ситуація, за якої частина експертної спільноти вважала себе незалежними від Росохотриболовсоюзу, на що організація не відреагувала.
Завтра
Бачачи деяку пасивність Росохотриболовсоюзу в плані трофейної справи, а також намагаючись зіграти на темі імпортозаміщення, окремі люди стали висувати пропозиції щодо розробки якоїсь «своєї» методики вимірювань мисливських трофеїв. Звичайно, такі спроби зустріли одностайне неприйняття експертною спільнотою обох існуючих міжнародних систем. По-перше, запропонована «своя» методика за фактом не що інше, як калька з існуючих міжнародних, а по-друге, подібний крок викреслює Росію з міжнародної трофейної справи та заганяє наші трофеї за «залізну завісу».
Зазвучали пропозиції від деяких чиновників щодо передачі трофейної справи під контроль державних органів. Виглядають такі заяви чистим популізмом, оскільки в сучасній міжнародній обстановці співпраця державних органів з міжнародними європейськими та американськими організаціями є малоймовірною. Також це додаткове навантаження на бюджет, та й на інших напрямках у сфері мисливського господарства державою не вирішено всіх проблем, ніж чиновникам, які роблять такі заяви, і варто було б зайнятися.
Помітно активізувався останнім часом Московський клуб Сафарі. Поява молодих та енергійних експертів SCI додала інтенсивності роботі клубу з просування американської методики. Хлопці активно рухаються країною, проводячи курси підготовки експертів. Простота отримання статусу вимірювача та нескладні виміри є плюсами цієї методики, але кількість нових експертів поки що не переходить у якість. Відносини між експертами американської та європейської методик цілком робочі, немає неприйняття та конкуренції, швидше навпаки, є добрі передумови для співпраці. Причина в тому, що незалежно від методики, що застосовується, експерти однаково захоплені трофейною справою і сенсу в протистоянні просто немає.
В даний час Росохотриболовсоюз активно відновив роботу з трофейної справи. Планується ціла низка кроків, спрямованих на суттєві зміни ситуації. Переглядаються основні документи, вибудовується робота з експертами, формуються плани виставкової діяльності. За фінансової допомоги та підтримки Росохотриболовсоюзу у серпні 2024 року відбулася Перша Севастопольська виставка-конкурс мисливських трофеїв, присвячена знаменній даті – 10-річчю повернення Севастополя та Республіки Крим до складу Російської Федерації. І ця робота буде продовжена. Проблеми зрозумілі, шляхи вирішення є, а отже, трофейна справа в Росії розвиватиметься.
Всі статті номера: Російський мисливський журнал, квітень 2025
Источник: huntportal.ru
