Але є одна річ, яка зберігає свою актуальність упродовж десятиліть – польові радіостанції. Причому не тільки в глухій тайзі або високогір'ї, де немає сигналу мобільного зв'язку, але навіть у доступній зоні покриття GSM.
Чому ж рації продовжують впевнено утримувати позиції у спорядженні серйозного мисливця, незважаючи на повсюдну цифровізацію?
Рація забезпечує негайну передачу інформації за принципом «натиснув — сказав». Не потрібно шукати мережу, відкривати контакт, чекати на з'єднання. У критичній ситуації, коли рахунок йде на секунди — наприклад, поранений звір пішов на загонщика, або учасник групи вийшов не туди — рація дає змогу зв'язатися з товаришами миттєво.
На відміну від телефону, де зв'язок завжди йде через інфраструктуру (вишки, сервери оператора, маршрути передачі), рація працює по прямому радіоканалу. Це головна відмінність. Там, де мобільний зв'язок є, але перевантажений, нестабільний або гальмує, рація буде надійною опорою.
Рація – це груповий зв'язок. Коли ви говорите в ефір, вас чують усі, хто налаштований на той самий канал. Це неможливо у телефонній мережі. Передати інформацію одночасно п'ятьом-шістьом учасникам за допомогою телефону – це вже окрема операція.
На полюванні важлива саме така синхронізація. Наприклад, ви помічаєте рух звіра, змінюєте позицію, бачите небезпечну ситуацію — і відразу повідомляєте про це всій групі. Це заощаджує не лише час, а й запобігає потенційно небезпечним помилкам. В умовах загінного чи колективного полювання це стає фактором безпеки.
Мабуть, одна з головних переваг радіозв'язку. Рації працюють автономно — їм не потрібні стільникові оператори, інтернет, роумінг, баланс на рахунку або наявність антен в окрузі. Це повністю замкнута система.
Навіть у районі, де є GSM-покриття, трапляються перебої: негода, технічні роботи, перевантаження мережі (особливо в сезон полювання, коли всі в окрузі надсилають фото в месенджери і дзвонять). У таких умовах єдиний надійний засіб зв'язку – це портативна УКХ- або LPD-радіостанція. Вона працює, поки у неї є акумулятор та антена.
Рації не залежать від оновлень прошивок, мобільних програм або зарядки кожні 6 годин. Вони спочатку створюються під польові умови: пил, вогкість, бруд, мінусова температура, удари — все це вони переносять набагато краще, ніж навіть захищені смартфони.
У багатьох мисливців у комплекті є запасний акумулятор або можливість працювати від стандартних батарей – цього вистачить на кілька днів автономного зв'язку. Крім того, кнопки у рації великі, керування інтуїтивне, навіть у рукавичках можна легко зв'язатися з напарником. А тепер спробуйте це зробити на сенсорному екрані з руками, що промерзли, в рукавичках.
У месенджері – повідомлення, дзвінки, фотографії, посилання, а може й спам. У телефоні — повідомлення, додатки, випадкові дзвінки. Все це відволікає та дратує, особливо в моменти, коли потрібно бути гранично зосередженим.
Рація – інструмент суворо у справі. Ефір, як правило, ведеться у встановленій групі, з певною дисципліною: короткі, чіткі фрази, без балачки. У деяких колективах навіть встановлюються свої коди чи сигнали. Це культура спілкування, яка формує відповідальне ставлення до справи та повагу до партнерів із полювання.
Поранення, втрата орієнтування, агресивний звір, поломка техніки — це реальні ризики полювання. І у таких ситуаціях оперативний зв'язок рятує життя. Рація дозволяє миттєво викликати допомогу, а головне — бути почутим усіма, навіть тими, хто перебуває поза зоною зору та поза GSM-мережею.
Крім того, з рацією простіше тримати контроль над учасниками групи, особливо якщо серед них є недосвідчені мисливці чи підлітки. Командир групи у будь-який момент може дати вказівки, попередити про небезпеку або просто переконатись, що все на своїх позиціях.
Рація — це не анахронізм і не «про всяк випадок». Це повноцінний, надійний, перевірений інструмент. Смартфон – це допоміжний пристрій: для карти, для знімка, для зв'язку із зовнішнім світом. Але в лісі, на болоті, у тайзі чи горах, де головні речі вирішуються швидко, коротко і точно — справжній зв'язок залишається за рацією.
Тому, збираючись на полювання — навіть туди, де ловить стільниковий зв'язок — беріть рацію. Не тому, що ви відстали від часу, а тому, що йдете вперед по-своєму.
