Нові насадки-наживки та "коромисло" - секрет удачі

Фото автора.

Місце тут людне. Навпроти ліворуч, через річку, що утворює міське водосховище, — мікрорайон Ширяйкове, прямо по курсу, через водосховище, видніється міська висотка в 17 поверхів, що прославилася тим, що ресторан, що планувався, на 17-му поверсі «Сьоме небо» і оглядовий майданчик розгромила банда малоліток.

Вони знищили все обладнання. І ресторан наказав довго жити. Місто віддало верхній поверх під фірми. Пам'ятається, у ті суворі 90-ті в приміщенні розгромленого ресторану було рекламне агентство, принагідно – видавництво, яке взялося зробити мою другу книгу, але так і не потягло проект.

Позаду і трохи правіше – стаціонарні мангали для відпочиваючих біля води, а трохи далі, як альтернатива нездоровому відпочинку з шашликами та «пивасиком», – знаменита в Йошкар-Олі «Алея здоров'я».

Якщо громадяни, що біжать від інфаркту, а також і крокують з лижними палицями – мовчазні і зосереджені, то у мангалів коїться шабаш, іноді – ночі безперервно. І чомусь шашликами захопилися індуси, точніше, індійці, якщо не сповідають індуїзм, очевидно, учні нашого МАРГУ, за програмою обміну студентами.

Ось так!.. Індійці і раптом – фанати нічного способу життя та поглиначі шашликів. Причому — галасливі донельзя, на всю округу. Краще б шпаги ковтали чи вогонь вивергали, мовчки.

Ось така зараз рибалка, якщо потрапиш на пікнік наших братів з Індостану. Пам'ятайте: хінді русі, бхай-бхай! (індійці та росіяни – брати). Це було гаслом радянсько-індійської дружби у 50-80-х роках СРСР. Але коли сидиш на зорі з вудками, а над водою чуються весь ранок звуки Боллівуду на всю міць, то бхай-бхай якось не актуально.

Але повернемося до самої риболовлі. Цього ранку, на мою велику радість, нічних любителів шашликів не було, і мангали не димилися. Зоря видалася тиха і студена не по-літньому. Рослива трава хилилася від вологи.

Дзеркало води було вкрите колами від верхуплавки, що жирує. Під берегом бурчала стара лягва, чавкали в лататтях жирні коропи і, очевидно, лящі, збираючи знизу з листів латаття водну живність.

Початок літа, початок літньої риболовлі принаймні на Куйбишевському водосховищі, де нерестова заборона триває з 25 квітня по 5 червня. А річка Мала Кокшага є притокою Волги. Її гирло знаходиться у зоні Куйбишевського водосховища. Отже, сьогодні вже можна використовувати донну оснастку «коромисло» з двома повідками, оскільки збираюся закинути і махову вуглепластикову вудку. Три гачки – у сумі. Смієтеся?

На малій міській річці, ну, на міському водосховищі, боятися закинути ще один гачок? Вам смішно, а нам – не дуже… Цієї зими вперше побачили на льоду нашої річки грязнушки, куди виведені труби зливи і ще гірше, бравих місцевих інспекторів, що розсікають на снігоходах. Гаразд би каталися та горілку пили, так вони всерйоз почали штрафувати рибалок. По дві тисячі з носа.

Їхній інтерес зрозумілий. План, як і в поліції, ніхто не скасовував, а суми штрафів зросли із запровадженням нових Правил у 10-13 разів. Це визнають самі чиновники Росриболовства та рибоохорони.

За що штрафували? Здебільшого – за перевищення кількості встановлених на льоду жерлиць. На одну штуку більше – ганяй дві тисячі рублів! А їх, зимових жерлиць, у нашому регіоні й так можна лише п'ять штук поставити. Товариш сина сидів на льоду з дванадцятьма жерлицями. Під'їхали, спитали – чиї? Дімка буркнув, мовляв, якогось мужика, пішов у магазин за горілкою. У нього тим і скінчилося. А чесного сусіда оштрафували.

Отже, закинув я фідер за звичкою з патерностером і махову вудку. На гачках – традиційні «бутерброди» з хробака та опариша. Але насадка на маховій вудці у мене нова. За аналогією із салом, просоченим часником, замісив удома тісто, перемішавши з тертим часником.

Ех, і міцна вийшла насадка! У самого сльози наверталися. Яка риба може клюнути на цю вогненну кульку тіста? Напалм, буквально. Тим часом клювання почалися саме на цю насадку.

Почали траплятися густірки, як не дивно. Потім узяв підліщик. І все – на поплавець. Фідер мовчав, лише іноді тряс дрібно-дрібно квівертипом. Смикала дрібниця, відриваючи хвіст черв'яка, і, обсмоктуючи опариша.

Мені це набридло. Прибрати чи англійську донку? Але чого снасті даремно лежати на березі? А насаджу зернятко кукурудзи «Бондюель». Чи даремно купував заморську кукурудзу, що різко подорожчала? Крім того, вніс зміну до тактики.

Прибрав годівницю-клітину з патерностером і пристебнув донну оснастку «коромисло». Тут хоч і глибока яма, вирита колись земснарядом, але течії майже немає. Покінчивши, нарешті, з набридлим фідером, захоплено продовжив ловити на вудку густесень, соріжок і підліщиків. Не часто, але клювало на демократичну насадку, що пахла рибальським закуском.

На фідер клювань так і не було. Вирішив як експеримент підсадити до зернятка кукурудзи «Бондюль» пару личинок червоного опарыша.

Фото автора.

Закинув ще одну нову наживку на схил у яму глибиною 6-8 метрів і – тут же клювання! Причому — впевнена, не дрібна тряска, як раніше, а — серія енергійних ривків, що вказують на те, що риба взяла наживку і пішла далі. Потрібно підсікати!

Є! Сидить… Попався цілком пристойний підліщик, якого з натяжкою можна і лящем назвати з огляду на статус водойми. Все ж таки міське водосховище в п'ятнадцяти-двадцяти хвилинах до центральної площі та будівлі місцевого Уряду.

Фото автора.

Подумалося спочатку, мовляв, випадковість. Але ж ні. Покльовки на кукурудзу «Бондюель» з підсадкою червоного опариша продовжилися, причому з явною активністю, такою, що довелося прибрати на берег махову вудку. І це в самий розпал ранку, що вже переходить на день.

Зазвичай тоді я вже рухався до будинку, оскільки риба вже не брала категорично. Зараз же час від часу клювали підліщики та лящі.