Фото: Коломійця Олексія.
Сусіди виявилися великими шанувальниками риби поплавця. Щодня з греблі вони ловили у великій кількості краснопірку, яку сушили на розтяжках. Як насадку вони використовували кукурудзу, а частіше — різання зі свіжої риби. Іноді різання хапав і окунь, але краснопірки було стільки, що вона рідко підпускала іншу рибу.
При цьому білгородці щодня, в те саме місце, недалеко від розмиву греблі, висипали велику кількість підгодовування у вигляді пареної пшениці. Вони сподівалися, що на підгодовування підійде сазан.
Той, що був старший, Юрію Івановичу, розповів, що два дні тому вони були на протоці, що знаходиться за три кілометри від табору, і бачили, як місцеві на вудку ловили невеликих сазанчиків, але тут якийсь «монстр» обривав волосінь.
Половивши з білгородцями день червонопірку і випробувавши масу різних приманок, я став умовляти Юрія Івановича з'їздити на його машині на сазану протоку. Спочатку він відмовлявся, посилаючись на необхідність займатися в'яленням риби, але потім погодився.
Запасшись відповідними «міцними» снастями, ми вирушили в дорогу. Незабаром під'їхали до греблі, з-під якої випливав з труби потужний потік води. Юрій Іванович вибрав вільний від очерету і досить великий п'ятак на березі нижче труби, де русло розширювалося і була глибока яма.
Добре підгодували місце пареною пшеницею, змішаною з макухою і висівками, і почали рибалити за принципом: чим годуєш, на те й лови, одягаючи на гачок по три-чотири зерна. Як снасті використовували махові вудилища, обладнані під півдонки.
Течія тут досить сильна, тому мені доводилося ставити дві оливки, застопорені вертлюжком, до якого був пристебнутий 25-сантиметровий повідець із плетінки. Як основна волосінь я використовував мононіт діаметром 0,4 мм.
Проте навіть на об'ємну насадку раз у раз сідала краснопірка, а то й окунець. Але найчастіше насадку взагалі збивала дрібниця.
Я пробував ловити на мариновану кукурудзу, результат був практично той же — більший за півкілограмову краснопірку мені за годину зловити не вдалося.
І раптом Юрій Іванович згадав про заповітну баночку. Він порився в кишені і загадково простяг її мені.
— Що таке?
— Просвердлена кукурудза.
Я відкрив кришку і виявив під нею висушені зерна з дірочками. Відразу збагнув у чому справа. Така насадка не тільки надійно триматиметься на гачку, але на неї можна ловити за принципом бойлів.
Спочатку ми кілька таких насіння насаджували на гачок з коротким цівкою, № 6-8, а щоб вони не впали, на жало гачка одягали крихітний шматочок від канцелярської гумки. Потім, згадавши Сабанєєва, я почав в'язати короткі намисто із зерен кукурудзи, саджаючи їх через кожні півсантиметра на звичайну волосінь діаметром 0,2 мм.
Гірлянду робив не довше за 30-35 мм. Кріпив її до шматка кембрика, щільно посадженого на цівці поблизу вушка гачка.
Поки порався з гірляндою, у Юрія Івановича клюнув півторакілограмовий сазан. Він легко вивів його вудкою, оснащеною плетеною ліскою.
Через якийсь час відбулася сильна потяжка і в мене. Почекавши паузу, я зробив різку підсічку. Мені довелося цю рибу неабияк поводити. У результаті в підсаку опинився сазан на 4 кг.
Клювань сазанів доводилося чекати досить довго, але потім Юрій Іванович упіймав ще сазанчика на два кілограми. А в мене на завершення поїздки відбувся обрив плетінки діаметром 0,16 мм. Уявляю, який там сидів «монстр».
Увечері біля вогнища ми обговорювали рибалку, смажили шашлик із сазана і планували за кілька днів ще сходити по цю рибу. Але на завтра я вже намітив вирушити на лов линів та окунів-горбачів.
Декілька місць їх проживання виявив, коли плавав у масці та ластах уздовж кромки очерету по протоці. Вода у ній була прозора.
