Фото: Яншевського Андрія.
До поняття «глугосім'я» рибалки давно звикли і навіть любителю-початківцю не треба пояснювати, що це означає. А ось слово «глухоліття» у рибальському жаргоні поки що не зовсім прищепилося. У цьому я неодноразово переконувався за більш ніж 60-річну риболовну практику. Особливо в середині літа.
Спекотно, спекотно, душно. У таку погоду втрачають бадьорість не лише люди та тварини, а й риби. Так, не дивуйтеся: навіть риби, незважаючи на те, що вони знаходяться, здавалося б, під товщею захисної води.
Коли жарко та рибі
Всі ці «принади» глухоліття особливо наочно виявляються цього літа. Аномально спекотна погода, яка надовго встановилася на більшій частині території країни, в тому числі і в Підмосков'ї, негативно позначається на результатах риболовлі.
Кілька разів я виїжджав у липні на знайомі і, здавалося б, «надійні» водойми за різною рибою, але щоразу результат виявлявся незадовільним. Лише зрідка траплялися мляві клювання і вдавалося зловити дві-три рибки. Чомусь ці нерішучі клювання про себе я назвав «аномальними» відповідно до погоди.
Ну, думаю, якщо не хоче клювати біла риба, поїду за жадібним, ненажерливим ротаном.
І що? Перше розчарування — водоймище майже повсюдно заросло колючими водоростями типу «їжаків». Просто нікуди було опустити блешню з наживкою.
А друге та головне розчарування — навіть ротан наполегливо не хотів клювати. Пройшовся з вудкою вздовж берега в пошуках більш-менш відкритої води, опускав блешню, грав кивком, всіляко спокушаючи ротана на клювання. Це вдавалося дуже рідко.
І все-таки ловити можна
Так що ж залишається робити любителям риболовлі в цю глуху літню пору? З розмов зі знайомими рибалками дізнаюся, що багато хто чекає кращих часів, коли ця ненависна аномальна спека нарешті спаде. Багато хто, але не всі.
Найбільш завзяті любителі і цієї екстремальної пори не хочуть сидіти вдома, регулярно виїжджають на рибалку. При цьому більш щасливими виявляються ті, кого не лякають далекі поїздки навіть у сусідні від Підмосков'я регіони.
Ось і мій син Василь цілий липневий тиждень у компанії друзів-рибалок рибалив на озері Ковзьке, що у Вологодській області. Чесно кажучи, коли він повідомив мені телефоном про майбутню поїздку, я навіть спробував відмовити його від цього, як мені здавалося, «авантюрного» плану.
Переконував сина, що це буде марною тратою часу та фінансів, посилався на аномальну спеку. Але син запевняв, що його знайомі рибалки не раз бували на цій водоймі і завжди залишалися задоволені уловами.
Минув тиждень, син повернувся і подзвонив мені, доповів про результати поїздки. Як виявилося, навіть цієї аномальної погоди риба на Ковзькому озері клювала досить активно. Ловилися плітка, підліщик, окунь. Попадалися великі смугасті «горбачі».
Більше того, саме тут син вперше в житті взяв у руки спінінг і як справжній спінінгіст успішно витягував великих окунів. Так активно клював смугастий розбійник.
— Ловив на воблер? — поцікавився я в сина.
— Ні, на звичайні «оберталки», — сказав він.
Ось так. А тим часом, за словами сина, і там температура вдень сягала 30 градусів. Постає питання: чому ж, на відміну від підмосковних водойм, там риба активно клювала, незважаючи на погодну аномалію?
Як пояснив син, посилаючись на своїх компаньйонів, які неодноразово були на цій водоймі, з дна озера там б'ють численні ключі. Тому вода в озері за будь-якої погоди досить прохолодна і аномальна спека тут позначається не так сильно, як в інших водоймах. Та й риби в озері багато.
Зі сказаного слід, що треба знати місця, куди можна поїхати на рибалку навіть у такий «некльовий» час. Звичайно, я нітрохи не закликаю неодмінно вирушати за рибою в такі далекі краї. Є чимало привабливих водойм і в ближньому Підмосков'ї, де можна навіть у важку пору сповна відвести душу.
У прохолодній тіні водоростей
Неодноразово переконувався, що в спеку на успіх можна розраховувати в основному при лові карася. Ця риба любить ховатися від спеки в тіні густих підводних чагарників. Тут треба його шукати.
На відкритих ділянках водоймища намагатися ловити цю рибу зараз марно. А ось опустити насадку з гачком у віконце відкритої води серед водоростей цілком доцільно.
Багато карасові водоймища, як правило, неглибокі і влітку заростають біля берегів очеретом або очеретом. Там, де прибережний очерет або очерет впритул підступає до води і глибина у очеретяної «стінки» досить пристойна (більше метра), карась у спекотну погоду успішніше ловиться буквально серед заростей. Тут, у прохолодній тіні, риба почувається краще, ніж у відкритій, пронизуваній сонячним промінням воді.
Знаю одне таке карасеве озеро. Але рибалити на ньому можна тільки з човна і лише в рідкісних місцях можна підійти близько до води з берега у високих чоботях. Так береги заболочені і заросли суцільним очеретом. Причому в деяких місцях очерет виступає над водою більш як на метровій глибині.
Спочатку, коли я почав їздити туди на рибалку, дивувався, як далеко забиралися деякі рибалки на своїх надувних човнах у прибережний очерет. Думалося: що вони там роблять? Як там можна ловити? Тільки заплутаєш волосінь.
Як потім виявилось, я помилявся. З розмови з одним рибалкою дізнався, що саме серед очеретів у спеку краще ловиться карась, саме тут клюють найбільші. І ловлять їх не з поплавком, а з поперечним кивком на кінчику вудилища та блешнею. Насадку не закидають, а обережно опускають зверху у вільне «віконце» серед очеретяних заростей. І, граючи кивком, то повільно піднімають вудку, то опускають її.
При клювання ківок то різко прогинається, коли карась разом із насадкою йде в глибину, то піднімається, коли карась, заковтнувши насадку, спливає.
Якось після довгого безкльов'я на відкритій воді я теж вирішив запливти в очерет. І був приємно здивований, коли відразу пішла клювання і витяг пристойного карася. А після чергового клювання вудилище сильно прогнулося, я довго виводив рибу.
Підсочка з собою не було, довелося обережно і обережно підтягнути рибину до човна, притиснути його долонею до гумового борту і взяти під зябра. Карась потягнув на 700 грамів.
А на деяких карасейових водоймах немає прибережного очерету або очерету, але до середини літа вони заростають місцями суцільним жовто-зеленим «килимом» водоростей, які лише трохи виступають із води. Як правило, досить великої ширини смуга такого «килима» утворюється вздовж берега водойми. А далі від берега – відкрита вода.
Саме таку картину можна спостерігати на глиняних кар'єрах, розташованих на північ від платформи «43-й кілометр» Горьківського напрямку залізниці. Глиняними ці водоймища називаються тому, що тут свого часу добували білу глину. У кар'єрах багато білого карася, трапляються рибини по 500-800 г.
Дуже примітний один із цих кар'єрів. Уздовж берега у воді тягнеться щільна смуга водоростей шириною 5-6 метрів. А за водоростями відкрита вода. І дуже важливо закинути гачок з насадкою так, щоб потрапити буквально до межі водних чагарників.
Різким помахом вудилища спочатку закидаю приманку за смугу водоростей, а потім, обертаючи котушку, підтягую поплавець ближче до чагарників. Тут найчастіше і слідують клювання.
Однак такий лов виправдовує себе лише в ранні ранкові години. Чим вище піднімається сонце і чим сильніше починає припікати, клювання тут поступово слабшає, а потім зовсім припиняється. Це означає, що карась пішов із відкритої води і тепер його треба шукати серед водоростей.
І тут я міняю не тільки місце лову, а й снасть. Замість вудки з котушкою беру вудку з глухим оснащенням, обладнану спеціально для стрімкого лову. Робочу частину волосіні встановлюю так, щоб вона була коротшою за довжину вудлища і лише трохи більше глибини в місці лову. Це для того, щоб зайва волосінь не лягала на водорості і не чіплялася за них. Спуск волосіні встановлюю з таким розрахунком, щоб гачок із насадкою були приблизно за 10 сантиметрів від дна.
Рухом вудилища встановлюю ліску, що вертикально висить, з гачком і поплавком над «віконцем» серед водоростей і плавно опускаю у воду. Клювання тривають, незважаючи на спеку. Дивишся — поплавець почав тремтіти, а потім або утоплюється, або викладається на воді. Слід підсікання і черговий карась поповнює садок.
Як бачимо, навіть у звичайні літні дні карась чуйно реагує на зміни погоди протягом одного дня. Вранці ходить на відкритій воді, а з настанням спеки йде в холодну тінь водоростей.
А що вже говорити тепер, коли тривалий час стоїть аномальна спека?
Звичайно, навіть у ранні ранкові години слід шукати карася тепер лише серед водних чагарників.
