Фото: Коломійця Олексія.
Що треба зробити, щоб окунь краще чистився? Це питання переслідує мене десятиліттями. Його задають навіть досвідчені рибалки. Я теж ніколи не був винятком. Тому ловити окуня не любив, згадуючи про муки, пов'язані з чищенням луски.
Якось я та Л.Ф. Берегів бавили ніч на березі Азовського моря. Біля багаття, у колі азовських рибалок. Рибалки видалили зябра у великих окунів, випатрали їх, добре промили, посолили зсередини, набили черевці окунів порізаною цибулею і «застебнули» черевці паличками, щоб цибуля не випадала.
На тринозі з'явилася «сирітська» сковорода. У ній зашкворчало запашне соняшникове масло. Підготовлених окунів обваляли в борошні і поклали на сковороду… Окуні були спіймані в найближчому лимані за сто метрів від берега моря, за стіною триметрової висоти тростини.
Незвичайний смак цієї страви зробив мене затятим прихильником лову окунів у лиманах. У серпні лимани надзвичайно привабливі. Підводне життя тут набрало максимальних «оборотів». Риба явно поспішає нагуляти вагу. Її «хронометр» відраховує результат літа. Наш «хронометр» відраховує чергові дні відпочинку з сім'ями на березі Азовського моря, в містечку Кочегури. Вода в морі здається нам червоною від великої кількості променів сонця. Краснолиці діти і дружини верещали у воді вируючи захоплення, що охопило їх.
Але перед цим «морем» захоплень завжди стояла їхня краснолицею чоловікам… захоплена прелюдія. Ми о-бя-за-тель-но заїжджали на базу рибалок та мисливців! Впіймати гарантовано риби на юшку та жареху. Дружини ловили на малька великого окуня в каналі, яким цілодобово надходила свіжа вода в лиман.
Вода поблизу дюкера завжди була чорною на вигляд від зграї мальків, що здавалося, що зібралися тут з усього лиману; здавалося, що з усього лиману зібралися тут і окуні. Жінки пищали і верещали, висмикуючи з води і «виважуючи» повітря кілограмових рибин.
Чоловіки поводилися належним чином. Поплавки їх вудок «спали» у воді міжлиманного сполучного ерика, де була висока ймовірність упіймання великого сазана. І він клював! Під люті крики «статечних» чоловіків: «Куди ти преш?! Господи, хай він порве лісу! Він довів мене до інфаркту…»
Ловилися два-три десятки окунів, два-три великі сазани – і компанія благополучно відбувала у бік Кочегур… Риболовля у лимані завжди скасовувалась… до вечірньої зірки. Впійманої риби вистачало з надлишком, але зовсім скасувати зустріч із лиманом душа не дозволяла. Біля води і не напитися?!
Клювання окуня в лиманах своєрідне. Поблизу жорсткої прибережної водної рослинності немає відбою від «матросиків», середніх розмірів «матроси» купуються поблизу великих «плям» водної рослинності з плаваючим листям, горбачі постійно переміщаються по всій акваторії лиману. Їх лов результативна тільки з човна, що рухається вітерцем. Працюють і спінінг, і поплавці.
Спроби зібрати горбачів на пригодованому місці, де вода «закипала» від зграй мальків, що мелькали в ній, не надихали рибалок – клювали «матросики» або «матроси». І наші човни дрейфували у лиманах.
Але одного разу я затримався на човновому причалі, а товариші попливли в лиман, до воріт, де горбачі клювали завжди частіше. Воротами називається вузьке місце лиману, де ширина вбирається у 300 метрів, а глибина може бути понад три метри. Незабаром і я спробував наздогнати товаришів, що вплинули в лиман раніше. Чому не судилося збутися.
Попереду човна побачив кабанів, що пливли до острова, що наїжався непролазними чагарниками очерету. Кабани пливли до острова трьома групами з інтервалом 200–300 метрів. «Смугастий рейс». Уява, звичайно, розігралася не на жарт!
Схаменувся лише в центрі лиману, поблизу великого «килима» з водоростей. А «килим» виявився казковим: у кожному його «вікні» мого малька чекав здоровенний горбач. Облаяв себе: «Сто раз мимо пропливав, а закинути поплавець у «вікно» розуму не вистачило!»
Відкриття, звичайно, загоївся. І почало воно вигалятися над моїм розумом: «Формулу клювання горбачів ти збагнув. Настав час осягати інші формули», – нашіптує розум. Кілограмів десять ваги втратив, відкриваючи на черговій рибалці нову формулу клювання… того ж горбача, наприклад.
Виявилося, лиманна риба щодня винаходить нові формули клювання. Подивиться з води на місяць – винайшла місячну формулу, на вітер голову поверне – вітрову. Ловити лиманну рибу в серпні простіше без будь-якої «математики»». Головне – знати, що в лимані є «ворота». Десь там там.
Значно пожвавлюється у серпні та риболовля в Азовському морі. У містечку Кочегури, наприклад, добре ловиться тарань із човнів. Розміри тарані поступаються розмірам її осінніх братів і сестер, але частий клювання компенсує нестачу. Головне — дотримуватися розсудливості: не виходити в море, що штормить, на човнах будь-якого типу. Результати бувають сумні… Та й клювання в нульовому, що штормить море.
До сказаного обов'язково треба додати, що клювання в різних лиманах різне. Я вважав за краще в серпні не доїжджати до містечка Кочегури. Від населеного пункту Трійник завжди повертав на дорогу, що веде до Чорного Еріку та до групи лиманів, сполучених ериками.
Саме тут було спіймано рекордний лящ вагою понад 7 кг. Саме тут можна виплисти на «ворота», де глибина сягає 4-х метрів. А можна й загнати дерев'яний човен у гущавину порівняно рідкісної тростини, прокосити «вікно» у очереті косою і через 15–20 хвилин побачити, як притоплює поплавець сазан чи великий карась, окунь чи золото-шуйчаста краснопірка вагою 300–400 гр.
Одне погано: ці лимани великі, смертельно небезпечні в негоду. Та й інші лимани, якщо чесно, в негоду не цукрові. На біду нашу, посушливий період літа притуплює пильність рибалки, а хороше клювання риби сприяє сну розуму.
