Фото: Яншевського Андрія.
До середини літа підводна рослинність розростається і займає, подібно до газу «весь наданий їй обсяг». Тобто у всій прибережній зоні, там, де є сприятливі умови, підводна рослинність зростає до свого нормального розміру. А там, де рослинність, там і притулок для личинок, хробаків, равликів, ракоподібних, малків-сьогорічок, тобто всього того, що складає літній раціон риб.
Такі риби, як карась, короп, лящ періодично відвідують зарості рослин. Зазвичай це відбувається вночі, а також у саму спеку. Думки класиків з приводу того, що великі екземпляри коропових риб йдуть у чагарники прибережної рослинності в спеку, з метою пошуку місця комфортного відпочинку, на мій погляд, сильно надумані, і мають у своїй основі «примірку» під власне світовідчуття.
Найбільш ймовірно те, що коропові риби, які не мають схильності до поетичних настроїв і, тим більше, не навчені виразу своїх емоцій у зарифмованій формі, відвідують зарості рослинності виключно з метою поживитися.
А поживитись у теплій воді серед прибережної рослинності є чим. Для прогнозування моменту виходу на годівлю в прибережну зону риби гідного розміру необхідно визначити певний збіг умов.
Головне, має бути тепла та досить тиха погода, оскільки вітер та хвиля порушують тепловий та кисневий баланс у зоні мілководдя. Інтенсивне перемішування шарів води призводить до порушення стабільності шарів, а це, у свою чергу, призводить до того, що ракоподібним важко залишатися в прибережній зоні. Вони покидають її, йдучи глибше.
Фото: Яншевського Андрія.
Личинки комах, під час сильного хвилювання води, ховаються в гущавині чагарників, і стають недоступними, або опускаються на глибші горизонти в придонному шарі води.
Але, ось якщо погода тиха і немає очікування урагану, подібного до минулого тижня по північній частині Підмосков'я, то є сенс пополювати за карасем, або лящем серед заростей уроти і очерету.
Фото: Яншевського Андрія.
Серед коропових риб є і такі, які влітку обирають місця проживання та годівлі виключно серед рослин. До таких, перш за все, відносяться лин і краснопірка.
Є ще одна досить цікава особа підводного світу – ротан. Ця риба протягом усього періоду теплої води взагалі не залишає прибережної рослинності. Тобто лов серед рослинності зараз дуже цікавий і різноманітний.
Ловити серед підводної рослинності і важко, і цікаво, і ефективно.
В умовах лову, що обговорюються, стають актуальними такі снасті, які дозволяють дуже точно доставити приманку в зазначену точку лову, тобто у «вікно» рослинності.
Фото: Яншевського Андрія.
До таких відносяться махова вудка з описаними нещодавно оснастками, «літня» блешня і штекер.
Нема рації повторюватися і знову повертатися до махової вудки. Розглянемо лов на штекер і блешню. Тут мені надається можливість прямого порівняння цих способів лову.
Ці два способи поєднує те, що приманка опускається, а не закидається, у точку лову.
Для способу лову літньої блешні як приманки використовується блешня, як самостійна приманка, так і з наживкою або насадкою на гачку. Як сигналізатор клювання використовується кивок, а частіше сторожок. Ківок від сторожка відрізняється тим, що за допомогою кивка мормишці надається певна гра, а ось сторожок тільки фіксує клювання.
До переваг такої снасті слід віднести: точність доставки приманки в точку лову, можливість лову на будь-якому горизонті води, можливість грати приманкою. До недоліків я б особисто відніс те, що довжина і жорсткість кивка нерідко визначають невиправдано різку гру приманки, а також те, що виконати одну з найефективніших проводок «на падіння приманки» просто не вдається через недосконалість всієї конструкції вудилище-кивок-приманка.
Як не намагайся, а восьмиметровим вудлищем не вдається виконати опускання приманки зі швидкістю один сантиметр за секунду без жодних вагань. Не дозволяє сторожок, який так чи інакше надає приманці коливання.
Штекерний спосіб лову не тільки дозволяє ефективно ловити у вікнах трави, але й дає можливість позбутися перерахованих недоліків шляхом заміни, при необхідності «кивкової або сторожкової оснастки» на поплавцеву.
Ловля штекером за кивковою схемою відбувається «в приглядання», тобто приманка опускається в зону видимості і клювання спостерігається візуально за фактом зникнення приманки із зони видимості, як, наприклад, при лові ротану, краснопірки і навіть карася.
Поплавкове оснащення дозволяє зафіксувати приманку на певному горизонті лову і надати рибі час на вивчення приманки, оцінку її смакових якостей і насторожене її поглинання.
Особисто я віддаю перевагу штекерному вудлищу, яке, на мій особистий погляд, більш універсальне.
Треба зауважити, що при лові на невеликих водоймищах буває достатньо штекера довжиною 5-6 метрів, тому за довжиною гнатися не треба.
Не менш важливо підібрати вудлище, яке було б максимально потужним для своєї ваги. Нерідко відбувається так, що рибалок вибирає найлегше вудлище, щоби з ним легше було працювати. У разі упіймання великої риби, вона цілком може зламати надмірно полегшене вудилище.
Справа в тому, що при лові в умовах, що обговорюються, доводиться оснащувати вудилище жорсткішим амортизатором. Жорсткий амортизатор потрібний для того, щоб форсувати підйом риби до поверхні. Залишається тільки один спосіб, як убезпечити вудлище – зменшити товщину волосіні чи повідця.
Якщо ви все ж таки націлені ловити велику рибу, то до товстої волосіні і жорсткого амортизатору доведеться підбирати потужне, але більш важке вудлище. І чим воно буде довшим, тим важчим.
Після вибору вудлища, потрібно задуматися про волосінь, яка використовуватиметься. Адже чим вона товстіша, тим менше буде клювань, але й обривів великої риби теж. Практика показує, що використовувати волосінь товщі 0,16 мм немає сенсу в жодному разі.
Навіть якщо трапиться дуже великий екземпляр, наприклад коропа або лина, товста волосінь не допоможе, тому що трикілограмовий лин все одно встигне завести оснастку за латаття.
Фото: Яншевського Андрія.
Для волосіні зазначеного діаметра я завжди використовую гуму, що має діаметр не менше 1,2 мм.
При «вертикальному» лові немає жодного сенсу робити амортизатор довше півтора метра, тобто він чудово розміщується в стандартному двоколінному «киті».
Оскільки лов відбувається у «спокійних» умовах, то рідко використовуються оснастки з масою більше одного грама. Техніка лову в обмеженому просторі визначає і особливості конструкції оснастки. При «вертикальному» лові найбільш ефективні два види проводки оснастки. Повільне опускання приманки до горизонту лову та утримання оснастки на одному місці.
Тому конструкція оснастки дуже проста. Вище гачка на відстані 5-10 сантиметрів кріпиться дуже маленьке грузило-підпасок, а вище за нього, на відстані до півметра на волосіні розташовується основне грузило.
У разі використання дуже легкого оснащення, я використовую лише одне «об'єднане» вантажило-підпасок. Особливо це ефективно, коли використовує відносно велику приманку. При дуже обережному клюванні можна підпасок залишити біля гачка, а основне грузило зрушити до самого кілю поплавця.
Оскільки при лові штекером рибалок рідко змінює місце лову, то є сенс скористатися підгодовуванням. Тут важливими є два моменти.
По-перше, літній лов у прибережній кормовій зоні вимагає дуже ретельного вибору того чи іншого складу підгодовування. Як показує практика, дуже часто ефективне підгодовування, що складається з кормових компонентів, без додавання сполучних буферів, наповнювачів. Це може бути мотиль, опариш, рубані черв'яки, пластівці «геркулеса». Але це не говорить про те, що в іншому випадку не може стати оптимальним стандартне покупне підгодовування.
Якщо дозволяє глибина лову і прогал у рослинності досить широкий, а риба, наприклад лящ або плотва, не дуже полохлива, то можна підгодовувати звичайним способом. Тобто підкидати в точку лову невеликі кулі підгодовування.
Але закидати треба дуже точно. Для цього на гачок оснастки підвішується глибомір, оснастку опускають у воду і підгодовують, намагаючись потрапити підгодовуванням у поплавець. Потрібно мати на увазі і пам'ятати про те, що кожна неточно занедбана грудка підгодовування діятиме як «антипідгодовування», оскільки не концентруватиме, а розсіюватиме рибу.
Якщо підгодовування проводиться з використанням чистого опариша або мотиля, то необхідно скористатися спеціальним пристосуванням.
Найпростіше пристосування є пластмасовою чашкою, яка кріпиться на кінчику спеціально призначеного для цього запасного «кита» штекера. У чашку міститься порція тваринного підгодовування, штекер висувається на робочу довжину і чашка перевертається. Що добре при такому способі, так це гарантована точність підгодовування та безшумність.
Техніка лову дуже проста. Оснащення з принадою на гачку якомога повільніше опускається вертикально вниз. Швидкість опускання має бути такою ж, якби приманка вільно падала в товщі води. Це найефективніша проводка. Після того як приманка досягла підгодовування, слід почекати паузу, тривалість якої може становити до двох-трьох хвилин.
Фото: Яншевського Андрія.
Якщо клювання немає, то краще або підняти оснастку на півметра і потім також повільно опустити, або підсмикнути її вгору на довжину повідця і різко опустити. Такі прийоми ефективні при лові будь-якого виду мирної риби.
Фото: Яншевського Андрія.
