Фото: Яншевського Андрія.
Немає необхідності доводити, що рибалок на човні часто має явну перевагу перед любителем риболовлі, що знаходиться на березі. Адже він може облавлювати віддалені, недоступні уловисті ділянки: ями чи височини, русла затоплених річок, закоряжені місця, глибини та мілини.
Можна сміливо сказати, що рибалок з човном — повновладний «господар» водойми. Однак при лові з човна часом виникають несподівані проблеми. Розглянемо найбільш типові їх.
Кинути якір не так просто
Пам'ятається, приїхали ми зі знайомим рибалкою до Шатури, щоб порибалити на місцевому озері Святе. Виписали на рибальській базі човни і вийшли на водойму. У привабливого затоки вирішили заякоритися. Поки я порався зі своїми вантажами та мотузками, мій напарник, дивлюся, вже закінчив із цією справою і взявся розмотувати вудки. «Молодець!» похвалив я його за таку розторопність.
Закинули вудки, приступили до риболовлі. Невдовзі повіяв свіжий вітерець. І тут одразу звернув увагу на те, як човен мого знайомого під подихом вітру постійно розвертає то вправо, то вліво. При цьому його вудилища стали нагадувати довгі маятники, які розгойдувалися відповідно до розворотів човна. Зрозуміло, що поплавці теж смикалися за кінчиками вудлищ. Горе-рибалці нічого не залишалося, як хапатися за свої вудилища, піднімати їх і утримувати в напрямку поплавців. Він невдоволено бурчав, пускав гучні лайки і прокляття на вітер, що піднявся.
А тим часом лаяти він мав тільки себе. Тому що він заякорив човен абсолютно неправильно. Ось чому, виходить, він виявився таким «розторопним». При такому положенні навіть найменший вітерець човен не тільки розвертатиме вправо-вліво, а й розгойдуватиме туди-сюди.
Цей мій знайомий зазвичай ловить з берега, а тут раптом наважився виплисти на човні, поводитися з яким він явно не вмів, звідси й результат. Довелося докладно пояснювати йому, як правильно і надійно заякорити човен, щоби ніякий вітер не завадив його стійкому положенню на воді.
Головне тут, домогтися, щоб мотузки спереду та ззаду човна були туго розтягнуті у протилежних напрямках. Лише надійно натягнуті мотузки стійко утримуватимуть човен у зафіксованому положенні. При цьому треба мати на увазі, що основне навантаження по утриманню заякореного човна лягає на задній вантаж. Чому? Та тому, що надувний човен якориться зазвичай так, щоб вітер віяв у спину, а значить, задній вантаж, крім іншого, зобов'язаний ще й долати силу впливу вітру на човен. Тому задній вантаж повинен бути значно важчим за передній.
Те саме і при лові протягом. Тут також човен якориться так, щоб рибалок сидів спиною до течії, а вудки лежали на кормі човна. У разі основне навантаження по утриманню човна лягає на носовий вантаж.
Зі сказаного само собою напрошується висновок: мотузки повинні йти у воду не вертикально, як у того мого приятеля, а під значним кутом у протилежні сторони. Зрозуміло також, що довжина мотузок має бути значно більшою за глибину водойми, де вирішено рибалити. Особливо у основної мотузки, довжина якої повинна не менш ніж удвічі перевищувати глибину ділянки лову.
Але як домогтися, щоб якірні вантажі лежали не під човном, а на необхідному віддаленні від нього спереду та ззаду? Зазвичай я роблю так. Опускаю спочатку задній вантаж. Як тільки він досяг дна, беруся за весла і повільно спливаю вперед. При цьому мотузок поступово розпускається. Після того, як сплив від вантажу на достатню відстань, що дорівнює приблизно двом глибин водойми, опускаю передній вантаж. Мотузку переднього вантажу без натягу, а з невеликим запасом довжини приблизно метр-півтора прив'язую до човна. Такий «запас» мотузки необхідний для того, щоб вона при остаточному врегулюванні залишалася у воді не у вертикальному положенні, а з деяким ухилом від човна.
Потім беруся за задню мотузку та починаю натягувати її. Внаслідок цього човен починає рухатися назад, до першого опущеного вантажу. І як тільки відчую, що мотузок натягнувся і рух човна припинився, одразу прив'язую задню мотузку до човна. Тепер обидві мотузки натягнуті і можна бути спокійним: ніяка балаканина і розгойдування човну не загрожують.
За вітром чи течією?
Добре і приємно сидіти у човні, коли стоїть тиха погода. Тепло, сонячно, безвітряно, а на воді помітна лише невелика брижі. У такій обстановці зовсім неважливо, в який бік спрямований ніс човна і в який бік рибалок закидає вудки.
Але така ситуація на великих водоймах — озерах, водосховищах — буває вкрай рідко. Ледве повіяв вітер — і вже загуляли по воді величезні хвилі. І тут ясно без зайвих слів: човен треба заякорити так, щоб носом він був проти вітру, назустріч хвилі. По-перше, це безпечніше, тому що загострений, обтічний і піднятий ніс човна буде розтинати хвилю, що набігає. Підставити борт човна великій хвилі — це загрожує серйозними наслідками.
По-друге, рибалок сидітиме спиною до вітру, адже вудки завжди поміщають на корму човни. Та й закидати снасть за вітром значно легше та зручніше. Те саме при риболовлі протягом: човен якориться так, щоб носом він був спрямований проти течії. Рибалка закидає свої вудки, течія відносить поплавці на відстань витягнутої волосіні. Залишається тільки чекати клювання. Легко та зручно.
Однак нерідко трапляється так, що течія спрямована в один бік, а вітер дме впоперек або проти течії. Як вчинити у такому разі? Що важливіше враховувати напрям вітру чи течії?
Звичайно, тут багато залежить від сили вітру. Якщо вітер і викликані ним хвилі не становлять особливої небезпеки, то човен слід якорити все ж таки з урахуванням течії. Інакше поплавки ваших вудок течія буде постійно відносити вправо або вліво, а то й притискати до човна. Лісочка в таких випадках натягується, поплавці починають «танцювати» на хвилі і постійно притоплюватися від натягу волосіні. Клювання при цьому помітити важко, а часом взагалі неможливо.
Тому залишається одне: якщо вітер несильний, треба заякоритися вздовж за течією. Незважаючи на вітер, течія все ж таки понесе поплавець вперед від човна. Спостерігати за ним у такому разі набагато простіше та зручніше.
Ризик на воді – справа неблагородна
Попри відомий вислів «Ризик — справа благородна», на риболовлі з човна ризикувати категорично не слід. Навпаки, рибалка, що сидить на човні за правилами, просто зобов'язаний дотримуватися необхідних вимог безпеки.
Ось, здавалося б, невинна дія — підняття якірних вантажів. Буває, важкий вантаж настільки сильно засмоктується в донний мул, що одразу підняти його не вдається. Тоді недосвідчений рибалок починає із зусиллям тягнути за мотузку. І якщо раптом цей мотузок розв'яжеться або обірветься, то рибалок втрачає рівновагу і падає через протилежний борт у воду.
Щоб уникнути подібної неприємності, не слід прикладати надмірних зусиль, прагнучи одразу підняти вантаж. Потрібно просто взятися за мотузку і потримати її деякий час у натягнутому стані. Вантаж поступово звільниться від «обіймів» мулу, після чого його легко можна буде підняти.
Не треба вставати в човні без особливої потреби. При різкому посиленні вітру в жодному разі не можна підставляти борт човна крутої хвилі, що набігає. Це небезпечно. І якщо ви відчуваєте, що хвиля починає неабияк розгойдувати човен, то краще припинити рибалку і причалити до берега.
При цьому важливо дотримуватися правила: спочатку підняти вантаж із корми човна, а потім — з носової частини. Це необхідно тому, що човен до підйому другого вантажу залишатиметься в потрібному положенні носом до хвилі. А якщо через недосвідченість підняти спочатку вантаж з носової частини, то човен відразу розгорне вітром і він може навіть перекинутися.
І ще: треба взяти собі за правило постійно підтримувати у своєму човні певний порядок. Це означає, що рюкзак, снасті, приладдя повинні бути розміщені в човні не абияк, а в строгому порядку, щоб вони не заважали і не соромили ваші дії.
Особливих запобіжних заходів слід дотримуватися на риболовлі з надувного човна. Ця річ, прямо скажемо, дуже ніжна та легкоранима. Навіть найменший «наїзд» на невидимий зверху гострий край підводного корчів може призвести до сумних наслідків. Тому бажано уникати закоряжених місць, а також прибережних ділянок, де з води виступають чагарники.
Дуже акуратно треба користуватися в надувному човні якірними вантажами, якими іноді використовуються випадково знайдені поблизу водоймища шматки каміння, цегла, різні залізяки. Їхні краї бувають досить гострими і при необережному поводженні з ними можна розпороти човен, тому такі вантажі слід опускати і піднімати обережно, щоб вони не торкалися борту човна.
А ще краще — використовувати як вантаж при лові з надувного човна спеціально зшиті мішечки, заповнені вологим піском. Так роблять багато рибалок. Перед початком риболовлі мішечки заповнюються прибережним піском, а після риболовлі звільняються від такого вантажу. Просто та зручно. Такі м'які «якорі» ніколи не пошкодять надувний човен.
Будь-який рибалка, що користується надувним човном, напевно звертав увагу на те, що накачаний зранку човен ближче до полудня, коли починає припікати сонечко, стає особливо твердим. Пояснюється це легко: повітря всередині човна при нагріванні розширюється. І нерідкі випадки, коли човен через надмірний внутрішній тиск просто лопається. Це, прямо скажемо, одне з підступів таких човнів.
Щоб запобігти такому небажаному «вибуху», рекомендується періодично перевіряти тиск у камерах човна. Для цього потрібно лише натискати рукою на кожну камеру. Адже надувний човен, як відомо, складається із двох ізольованих камер. І якщо відчуєте, що якась із камер надто затверділа, треба стравити частину повітря через клапан.
