Під час подорожі Красноярським краєм я постійно фіксував одну цікаву і значущу деталь: у краї відчувається дуже значна змичка між службами охотнагляду та системою охорони регіональних особливо охоронюваних територій – природних парків. Я побував у найбільшому природному парку краю – Ергаках, де на мене справили незабутнє враження як організація туристичних стежок, маршрутів, так і контроль над відвідуваністю. У результаті я взяв інтерв'ю у директора парку Ігоря Валентиновича Грязіна.
Ігор Грязін (далі І. Г.): У парку я працюю з 2011 року. У мене дві освіти, юридична та біологічна, я закінчив відповідні факультети Красноярського університету. Один із моїх друзів, який був моїм попередником на посаді директора, запросив мене здійснювати юридичні консультації у парку, і, будучи адвокатом, я це робив близько півроку. Потім йому запропонували місце заступника міністра за умови, що він знайде директора на своє місце. А в мене була нова сім'я і якось подумалося, що якщо ламати, то ламати все. І з цілком успішного адвоката з двома офісами, у Канську та Красноярську, я перетворився на директора природного парку, побудував будинок, та й займаюся Єргаками вже професійно, як біолог і як юрист. Будинок, звичайно, за сто десять кілометрів, листопад практично півтижня живу там, на території. Там постійні рейди, інакше просто не можна.
Михайло Кречмар (далі – М. К.): А скільки у вас штат?
І. Г.: 69 осіб, 40 інспекторів. Але в нас господарський блок великий – адміністративний персонал тощо. Я вважаю, що чисельність у порівнянні з федеральними аналогами невелика, звичайно, для такої території. Територія має 342 873 гектари, плюс зараз є ще один парк близько 13 тисяч гектарів – вже на території інших районів.
