Фото: Коломійця Олексія.
Цю рибалку ми з друзями чекаємо щороку. Ми чекаємо на момент, коли Волзька ГЕС відкриває заслінки і рівень води у Волзі помітно піднімається. Одна з волзьких проток розташована на кам'янистих перекатах і саме в це місце риба прямує на нерест.
Причина очевидна — камінці прогріваються, вода, що прибуває, теж — і на цей тепліший струмінь йде волзька риба. Яка? Будь-яка. Але нам цікавий виключно жерех, якого можна ловити спінінгом.
Можна ловити, тому що він клює і тому що можна ловити за правилами аматорського рибальства Астраханської області, де нерестова заборона починається аж 16 травня.
Нинішнього 2025 року паводок сильно запізнився через дефіцит води у верхів'ях. І ще одна незручність — рівень почав швидко зростати, а не як завжди, потроху. Тому ми конкретного дня особливо й не обирали. Треба їхати одного з будніх днів, оскільки у вихідні на березі не проштовхнеться. Ось так, невигадливо, ми «протиснулися» між травневими святами.
Практика показує, що жерех краще ловиться ближче до обіду, коли сонечко досить прогріває кам'янистий берег. Тому й не квапилися особливо на берег. Найголовніше було – встигнути проскочити місто перед ранковими пробками.
На березі, зрозуміло, рибалок було повно. Але… в тісноті – та не в образі. Усі з розумінням ставляться до цього місця та до цього унікального періоду часу. І що мене здивувало і порадувало, спінінгістів стало значно більше, ніж раніше. Відповідно й інформації про те, хто на що ловить, як ловить та які результати – побільшало в рази.
Наприклад, деякі мої знайомі рибалки добре ловили на виби. Не на раттліни чи тейл-спінери, а саме на виби. При цьому, один рибалок упіймав лише одного жереха, а його друг рано-вранці встиг вихопити 4 штуки. Ловили поряд. Отже, хтось, десь щось робив інакше.
Я та мої друзі традиційно зробили ставку на кренки. Я за давно відпрацьованою схемою змінив два воблери і зрозумів, що кренки починають постукувати дном із заглибленням приблизно 1 метр. Значить, на нього і ловитиму далі, чекаючи зустрічі з жерехом.
Але через пару годин відсутності упіймань і спостереження за іншим ревболовами — стало зрозуміло, що жерех їсть приманки десь глибше. А це означає, що треба якось заглибити її. Ставити більш воблер з великим заглибленням мені не хотілося. Якщо станеться зачіп – шкода буде відривати, адже все літо попереду! А раттлінів та вибів я з собою не брав.
Був один тейл-спіннер, але не так сильно мені хотілося зловити жереха, щоб, знову ж таки, ризикувати єдиною принадою цього типу.
Як варіант, можна було ловити на обтяжену блешню, що обертається, якою можна заглибити при вільному пропливі, а потім повільно вести під кутом до берега. Але для цього нудно було багато місця на березі, а поряд стояли інші рибалки, з якими перехлести були непотрібні. І я продовжив ловити на метровий кренк.
В результаті, я спіймав своїх два жерехи, і кілька разів з кимось поборовся. В принципі мені більше риби і не потрібно було. І ці два жерехи я другові віддав до купи.
А Юра спіймав 7 жерехів! Він ризикував, ловив більш глибоководний воблер. Змінював приманки. Ловив і на тейл-спінери теж. Щоправда, «приклеївся» до одного місця, де не було зачепів, та й так ловив увесь день.
Коли мої припущення стали очевидними, я втратив інтерес до такої риболовлі. Коли точно знаєш, як зловити рибу – зникає інтрига.
Ми спіймали кілька чехонів і кілька карасів, що нас повеселіло і потішило. Навіть сазанчик непоганий «пристебнувся» ненароком і довго з ним поралися: бігали до машини, збирали сачок.
Фото: Коломійця Олексія.
Сама собою рибалка була чудовою. Риби спіймали скільки хотіли, з погодою пощастило, я не відірвав жодної приманки. Але вдруге знову їхати в це місце ловити жереха — мені вже не хотілося.
Потім наступного року я обов'язково сюди приїду. Перевірити, чи все працює, як і раніше. Можливо, розловлюватиму якісь нові приманки або спінінг.
А поки що із весняним жерехом тему закриваю. Адже ще все літо попереду!
