Фото: Яншевського Андрія.
Правильний вибір місця для майбутнього лову, причому будь-яким із прийнятних на даний момент способів, є основним завданням — що користі рибалити там, де потрібної риби немає або вона тут перебуває в пасивному стані і ні на що не реагує, простіше кажучи, не клює.
При цьому наступні пробні спроби ловити в інших місцях можуть також виявитися неефективними — буде безповоротно втрачено кращий і, можливо, короткий час, коли риба активно годувалася. Тому на водоймі необхідно визначатися якнайшвидше.
Для того щоб точно розташуватися на певній ділянці водоймища, доводиться зіставляти та аналізувати досить широкий набір домінуючих тут і зараз зовнішніх факторів, що так чи інакше впливають на поведінку підводних жителів.
До них, зокрема, можна віднести температуру та прозорість води, наявність або відсутність течії, характер донного рельєфу та ґрунту, глибину та переважний тип водної рослинності, а також стан атмосфери, де для нас, напевно, найголовніше – сила та напрямок вітру.
Ось ця остання умова, від активного прояву якої багато в чому залежить маршрут переміщень рибалки берегом або акваторією, і хотілося б розглянути докладніше, щоб сформулювати ряд практичних рекомендацій.
Не можна недооцінювати майже завжди позитивний вплив вітру на життя водойм під час відкритої води. Особливо це актуально при спеці, що затягнулася за часом, яка викликає на водоймах без течії не тільки критичний перегрів водного середовища, а й так зване її температурне розшарування.
Коли це відбувається, риба хоча б на певний час зміщується в ті зони, де навіть занадто нагріта вода рухається і перемішується під дією вітру, що дозволяє їй краще насичуватися атмосферним киснем.
Як правило, вітровий вплив проникає неглибоко, на метр-два, тому і рибу в спеку треба шукати або на мілководдях з такою глибиною, що добре продуваються вітрами, або в поверхневому шарі над значними глибинами — нижче йде зона термокліну, де вода холодніша, але кисень в ній давно вичерпався з-за.
Але й мілководдя для нормального існування риби в основному підходять ті, де немає густих водоростей, де дно тверде, не замулене, інакше органіка, що інтенсивно розкладається в теплій воді, споживатиме основну частку кисню, а хвиля, що розгулялася, підніматиме з дна отруйну каламут. Тому рибалити краще там, де на малій глибині біля берега росте очерет, який віддає перевагу жорсткому грунту, але не сідати з вудкою на ділянках водойми, густо заросли кугою, очеретом, лататтям.
Також треба розуміти, що навіть за сприятливих показників глибини та характеру донного ґрунту риби тут до певного моменту може не бути – вся річ у тому, що в умовах достатньої прозорості води велику рибу лякатиме сильна освітленість, характерна вже для раннього літнього ранку.
Однак мілководдя явно оживають і тут починається відмінний клювання, коли розгуляється південний вітер і пожене по воді хвилю — у цьому випадку більша частина сонячного світла, що падає на воду, відбивається назад або просто розсіюється.
Ймовірно, саме подібним явищем можна пояснити південний жор ляща на мілинах озер і водосховищ, коли тут розіграється чи не штормове хвилювання – і не заважають тоді ловити обережну в інших ситуаціях велику рибу ні шум від купаючих, ні сильну спеку.
До речі, до цього часу багато рибалок змотують вудки і вирушають додому, будучи у впевненості, що якщо риба не клювала на зірці, то справа не зміниться на краще спекотним і неспокійним днем. А ті лещатники, які залишаються ловити в човнах на значній глибині, ближче до полудня, буває, не можуть упіймати і йоржа.
Треба, звичайно, додати, що подібні «фокуси» в спеку притаманні не одному лише лящу: часто так само поводяться карась і короп на ставках, влітку завжди тяжіють до мілководдям всюдисущі плотва і уклейка. Хижаки, природно, не залишають поза увагою скупчення риби на малих глибинах і у верхніх шарах води, а хвилювання, що піднялося, робить підводний фон певною мірою «строкатим», що дозволяє підходити до жертв досить потай.
Більше інших до такої мисливської поведінки влітку тяжіють окунь і судак, та й само собою денний розбійник жерех. Щука теж дуже «поважає» вітер, але у неї справжній жор трапляється на тих же мілководдях зазвичай у прохолодні, похмурі дні, що зрідка випадають серед спеки.
На річках з помітною течією вибирати місце для риболовлі простіше, хоч і ловити тут важче – у річковому ложі мулисті відкладення не накопичуються на бистринах з малою глибиною, на перекатах, де потік йде вирами. Тут різна риба весь спекотний період літа знаходить велику поживу та рослинний корм. Особливо добре протягом риби вночі, коли вируюча вода швидко остигає.
Також дуже сприятлива для лову ситуація, коли міцний вітер дме суворо проти потоку, тоді відмінне клювання може бути протягом усього спекотного дня. У цьому випадку, враховуючи негативний вплив на поведінку великої риби надмірної освітленості, риболовлю краще зосередити в глибокій канаві, що притискається до берега, особливо на його тіньовому боці. Тут відносно короткою вудкою в проводку вдається успішно ловити найрізноманітнішу рибу, причому гідного розміру – і ляща, і густеру, і плотву, і голавля, і подуста з ялинцем, може підійти на підгодовування і язь.
Ефективному лову не завжди швидкому на клювання великої риби сприяють постійне гальмування ходу оснастки вітром, для чого волосінь допустимо використовувати товстіший, і застосування компактної насадки, наприклад, лише одного зерна розпареної пшениці, одного-двох опаришів або інших сезонних личинок з даної річки.
І в цілому можна зробити висновок, що за інших стабільних умов вітер у спеку для риболовлі і на вудку, і на донку, і на спінінг завжди благо, необхідно тільки вміло використовувати його силу і напрямок. У цьому сенсі варто на підставі раніше отриманого досвіду підібрати елементи снасті саме під вітер, що, звичайно, обов'язково позначиться і на лові.
Наприклад, щоб у спінінгу не програвати у чутливості до контакту з приманкою та клювання, у вітряну погоду краще використовувати жорстке вудлище та гранично тонку плетінку, що цілком поєднується з легкою приманкою.
І при поплавці в стоячій воді підхід аналогічний, тільки поплавець доведеться трохи перевантажити, щоб він не стрибав на крутій хвилі і не «смикав» насадку перед носом обережної риби, а краще на мить «запірував» під кожен гребінь хвилі – підсічка повинна бути миттєвою, якщо яскрава антенка поплавця в поплавці.
На перебігу, при гальмуванні вітром, крім того, що саме оснащення необхідне важке і за рахунок цього більш інертне, стійке у вихровому потоці, але також значно перевантажене, щоб поплавець не надто «випирало» з води з очевидною втратою чутливості до швидких клювань.
