Фото: Рибакова Андрія.
З чудовим відпускним настроєм я їхав в аероекспресі до Домодєдово, проходив паспортний контроль та митницю. Не зіпсувала настрій навіть безсонна ніч в аеробусі компанії «Air Arabia», що прямує до Арабських Еміратів. Настрій почав вилітати в черзі на паспортний контроль в аеропорту Фуджейри, а домогла його митниця в мусульманській хустці та сержантськими личками на погонах.
«Розпорошила» валізу – зацікавили рибальські снасті та аптечка. Якщо лечу за кордон, то ліки з собою беру на всі випадки життя, тож аптечка «пухка». Митниця уважно вивчила коробочки з ліками. Цікаво, чи зрозуміла вона щось російське найменування?
Зрештою, валізу запустили в Емірати, але трансфер не дочекався і поїхав до готелю з іншими туристами. Довелося брати таксі, потрапив на 170 дирхамів. Дірхам, треба сказати, стабільна валюта, вже багато років курс до долара становить близько 3.6 до 1.
У салоні таксі прохолода від кондиціонера, за вікном – пустеля та нескінченне будівництво. Шейхи вкладають свої «нафтедірхами» в інфраструктуру, розвиток країни. Об'єднані Арабські Емірати – федерація із семи еміратів, на чолі кожного з них стоїть свій шейх. Ці шейхи входять до Вищої ради, яка зі свого складу обирає Президента. Якщо решті шейхів здається, що хтось із правителів не дбає за свій емірат, то такого шейха усувають від влади, і одного разу таке вже сталося.
Фото: Рибакова Андрія.
Багатосмугове сучасне шосе, але ранкові «корки» все одно ніхто не скасовував. Готель, де відпочиватиму, знаходиться в Дубаї, на штучно створеному острові. До міста з його магазинами та розвагами добиратися далеко, зате розташований просто біля води, є свій пляж. Навколо пісок, будівництва на відстані. Декілька пальм, висаджених біля готельного басейну, прикрашають пейзаж. «Рай інтроверта» — так написали у відгуках люди, які відпочивали тут раніше.
Розбираючи речі, помітив, що зламалися сонцезахисні окуляри. Так, сьогодні явно не мій день!
Подруга Влада, яка частенько буває в Еміратах, проконсультувала про місцеве життя-буття, навіть знайшла фірму, яка організовує рибальські тури. І переживала мої неприємності, здається навіть більше, ніж я сам.
Ціни на фірмі виявилися демократичними – 200-250 дирхамів з особи за 4 години риболовлі на яхті. Все лихо в тому, що ця краса знаходиться в іншому еміраті, до якого півтори години їзди. Місцеві ж «ламають» 500-700 доларів за катер та чотиригодинну рибалку. Хочеш – один їдь, хочеш – компанію збирай. Тоді, звісно, на людину вийде дешевше.
Подивився на це неподобство, почухав маківку і подався ловити рибу на морі, з берега.
Екстремальний Дубай
Море – це Перська затока, частина Індійського океану. Коли трохи спала полуденна спека, зібрав у спортивну сумку снасті, дістав м'ясо кальмара, куплене в московському супермаркеті і номери, що дбайливо зберігалися в холодильнику. На досвіді знаю, що на морях риба добре ловиться на креветку і м'ясо кальмара, але креветка погано тримається на гачку, тому від неї відмовився. Кальмара вожу на відпочинок у скляній банці, загорнутій у 3-4 поліетиленові пакети. Якщо банку ненароком відкриється, то всі речі в валізі пропахнуть кальмаром, були прецеденти.
З пляжу бачив вдалині подобу пірсу з каменів, туди і вирушив писком, що палахкотів жаром. З собою, до речі, завжди треба мати пару пляшечок води, навіть якщо здається, що не хочеться пити. Захочеться, будьте певні!
Розташовуюсь на камені пірсу, закидаю донку на глибину. Зелена вода — мілину, темно-синя — глибина, все просто. Дно піщане, тож зачепів можна не побоюватися.
Фото: Рибакова Андрія.
Снасти – найпростіші китайські телескопічні вудилища та дешеві безінерційні котушки. Головний критерій – легкість та компактність. Щоб у валізу та спортивну сумку поміщалися. А котушки дешеві беру тому, що вже одного разу занапастив у морській воді гарну котушку, подаровану друзями на День народження.
Оснащення теж звичайнісіньке, складається з грузила на кінці волосіні і двох повідців, прив'язаних до основної волосіні вище грузила. Довжина повідців складає 20-25 сантиметрів, гачки використовую овнерівські, червоного кольору, №7-8. У заначці є мотовильця з готовим оснащенням для екстреної заміни.
Фото: Рибакова Андрія.
Після закидання вставляю коміль вудилища у щілину між камінням, уважно стежу за верхівкою. Час наближається до вечора, але дуже спекотно, піт градом. Вітерець з моря несе хоч якусь прохолоду. Розпечена куля сонця начебто теж прагне остудитись у морі, неухильно котиться до лінії горизонту.
Кінчик вудилища плавно погойдується в такт хвилях. З досвіду попередніх морських рибалок знаю, що клювання зазвичай виглядає, як різкий «тюк-тюк-тюк». І тут уже не позіхай, рибалку, одразу підсікай!
Фото: Рибакова Андрія.
Просидів досить довго, але нічого схожого на клювання не побачив. Кінчик вудилища так само «кланяється» хвиль. Але рибальське чуття змушує насторожитися – «кланяється» якось негаразд. Підсікаю про всяк випадок, рука відчуває тяжкість, але не відчуває жодного опору, ніби вирвав із дна пук водоростей. У нетерпінні кручу рукоятку котушки, погляд прикутий до поверхні води. Виважую… морську зірку!
Фото: Рибакова Андрія.
Зірки в цьому житті, малі та великі, «падали» мені на погони. Траплялося на гачок раки і навіть краби, але морську зірку ловлю вперше!
Рот у зірки знаходиться в середині тулуба, між променями. Вона жадібно заковтнула гачок з наживкою, довелося повозитись, щоб його звільнити.
Хвилин за двадцять клюнула ще одна зірка. А коли сонце наблизилося до горизонту, щоб вирушити на спокій, пішла така потужна клювання, що відірвався повідець.
Фото: Рибакова Андрія.
Ну, гадаю, пішла рибалка! Щоб не прогавити клювання, не став прив'язувати відірваний повідець, поправив наживку на гачку, що залишився, і закинув донку кудись на кордон зеленої та синьої води. Рибальську ідилію порушує поліцейський катер із мигалками та сиреною. Браві копи на борту показують схрещені руки. Типу, Баста, кінчай рибалку! Влада попереджала, що штрафи в Еміратах є драконівськими. І звідки взялася поліція? Навколо ні душі, порожня акваторія.
Відразу згадалося, як пацаки присідали, роблячи «ку» перед іцелопом у фільмі «Кін-дза-дза». Поспішно змотую донку і забираю в сумку, поліцейський катер розвертається та відвалює від берега. Поспішаю до готелю, доки не передумали.
Пізніше подивився в Інтернеті та дізнався, що на рибалку треба купувати ліцензію у муніципалітеті. Риболовля без ліцензії — штраф 1000 дирхамів.
Фото: Рибакова Андрія.
Слово «екстремальний» винесене у підзаголовок не лише через поліцію. Після кількох днів відпочинку Ізраїль напав на Іран, всі авіарейси скасували, туристи зависли в Еміратах. Треба віддати належне авіаперевізнику: поступово вивозив туристів додому, летіли дев'ять із половиною годин «кабанячими стежками», із дозаправкою в Ташкенті. І продовжили своє перебування в Дубаї після закінчення оплаченого відпочинку не на сидіннях в аеропорту, а проводячи час в очікуванні рейсу біля басейну, зі сніданками та вечерями за рахунок фірми.
Вже перед вильотом, в аеропорту Абу-Дабі, під час огляду ручної поклажі відібрали всі джиг-головки, поплавці та гачки великих розмірів. Коробочка зі снастями вже благополучно злітала зі мною в ручній поклажі вже в багато країн, ніде претензій до неї не виникало, а тут не сподобалася. Митниця бере добро!
Султанат Оман
Ловити з берега біля готелю якось перехотілося, компанія, щоб сплатити частину витрат за риболовлю на яхті разом, не набиралася. Вирішив діяти по-хитрому. Готельний гід всього за 70 доларів пропонує екускурсію до Оману. До неї входить прогулянка на катері з різними морськими розвагами і рибалки. Вирішив їхати, а замість усіляких «снорклінгів» увесь час присвятити рибалці, благо снасті привезу із собою.
Проїхали автобусом до кордону майже всіма еміратами.
Дубай у перекладі означає «личинка сарани». Раніше люди, які жили в цьому регіоні, і які не мали грошей на верблюда чи сіті для лову риби, харчувалися саме личинками сарани. У самому місті все дорого-багато, транспортні проблеми, тут знаходяться основні визначні пам'ятки, занесені до Книги рекордів Гіннеса.
Шарджа – найрелігійніший емірат, діє «сухий закон». Поява у п'яному вигляді – 40 палиць, водіння автомобіля у п'яному вигляді – вже 80, конфіскація авто та депортація. Туристам не рекомендується з'являтися у громадських місцях у відвертому вбранні.
Аджман – маленький емірат, 16 на 16 км. Назва емірату перекладається як «чужоземець». Не має своїх нафтових родовищ, натомість відомий верблюдами. Тут
проводяться верблюжі біги, хороший верблюд може зрівнятися в ціні з автомобілем. До 1930 найбільша в регіоні частка у видобутку перлів припадала саме на Аджман.
Умм-аль-Кувейн – найбідніший емірат, практично немає туризму. Назва перекладається як «мати двох стихій», що символізує собою море та пісок. Розвинене рибальство, фінікові плантації емірату постачають своєю продукцією всю країну. Нема води. Емірати взагалі бідні прісною водою, доводиться опрісняти морську воду. У мангрових чагарниках Умм-аль-Кувейну туристам організують полювання за блакитними крабами.
Рас-ель-Хайма – розвинене сільське господарство, найкращі готелі, будують казино. Ще 50 років тому люди жили в куренях з пальмового листя, зараз у громадян Арабських Еміратів по десятку автомобілів та по парі вілл. Вартість бензину, до речі, прив'язана до вартості нафтової ціни. На момент мого перебування в ОАЕ літр бензину коштував 2.41 дирхам.
Фуджейра – наймолодший емірат, має єдине у країні природне джерело питної води. Єдиний з еміратів, який виходить не до Перської, а до Оманської затоки. У цьому еміраті є мальовнича природа, гори приходять на зміну пустелі.
Прикордонний контроль пройшли швидко, ось уже Оман. Султанат Оман — абсолютна монархія, заборонені партії, опозиція, профспілки. Оманський реал — одна з найдорожчих валют світу (близько 10 дирхамів за реал). Оманці – нащадки піратів, рибалки. Майже в кожному дворі стоїть на приколі човен – не сезон. Сезон риболовлі посідає зиму.
Верблюдів не видно, основна живність – кози. З іншого боку кордону різко впадає у вічі контраст між двома країнами. В Еміратах тут і там доглянуті акуратні вілли, в Омані — убогі будиночки з козами, що пасуться де попало.
Вирушаємо в море з порту Дібба. Плавзасіб – стилізована під старовину двоповерхова яхта. На другому поверсі під навісом розташований штурвал та лежаки для туристів, уздовж бортів нижньої палуби укладені матраци та подушки з національним орнаментом. Мені, звісно, на нижню палубу.
Фото: Рибакова Андрія.
Виходимо до Оманської затоки, йдемо вздовж берега. Невисокі гори, де-не-де на схилах виживають кущі. Дуже жарко, рятує легкий морський бриз. Вода блакитна, чиста, на місці першої стоянки видно піщане дно.
Народ рушив розважатися, я ж розклав снасті. Ловлю у виска. Донка з вантажем, що лежить на дні, розташовується на відстані витягнутої руки, спостерігаю за вершиною вудлища. Друге телескопічне міні-вудлище оснастило «самодуром» китайського виробництва з сімома флюоресцентними мушками. Цю снасть підсмикую, стукаю грузилом по дну. Глибина близько п'яти метрів, грузило чудово видно.
На «самодур» за півтори години пішов лише один слабкий «тюк», до кальмарів на гачках донки так ніхто й не доторкнувся. Пробував замість вантажу прив'язати джиг-головку із твістером кольору «машинна олія». Коротше вигалявся, як міг.
Матроси з екіпажу підходили, співчутливо хитали головами, говорили, мовляв, сер, йшов би ти на «банані» покатався, тут риби нема. Сам знаю, що ні. Звідки їй на голому піщаному дні взятися без рослинності? Але, народженому в рік бика, мені впертості не позичати. Пот градом, рука на автоматі тримає вудлище. Смикав так до обіду, краще б справді з маскою і трубкою поплавав, охолону. Чи не шукаємо легких шляхів, не шукаємо!
Фото: Рибакова Андрія.
Годині о два дні катер знявся з якір і рушив рибалити. Місце риболовлі — затока, що глибоким клином йде в гори, глибина близько 25 метрів. Снасті нам винесли найпростіші. Круглі пластикові бухти-мотовила з товстою ліскою, здоровене вантажило на кінці, трохи вище вантажило на окремому повідку — здоровенний гак. Справа відома, на подібних морських прогулянках для туристів рибальські снасті практично ідентичні. Щоб простіше, подешевше, гачок побільше і волосінь товстіша.
Фото: Рибакова Андрія.
Ловити пропонувалося на різання риби. Я ж не став зраджувати кальмарам, відправив свою легеньку снасть за борт. Хоч тут не зганьбився — практично відразу пішла різка клювання, першим на борту обрибся все-таки я. Трофеєм виявився, як підказав пізніше Інтернет, терапон трисмуговий. Схожа чимось на окуня риба, тільки смужки не поперек тіла, а вздовж.
Морська риба пручається вперто, набагато сильніше за своїх річкових побратимів. Спеціально не ставлю товсту волосінь і великі гачки, хочеться поводити сильну рибу на тонкій снасті. І, відповідно, іноді доводиться розплачуватися відірваними гачками та сходами.
А ще морська риба миттєво розправляється з наживкою на гачку. Якщо прогавили клювання, то витягуйте снасть, будьте впевнені, що наживка вже з'їдена.
Народ на різану рибу ловить фугу. Отруйна, але, кажуть, смачна риба, щоб готувати яку необхідно пройти спеціальне навчання та отримати ліцензію. При небезпеці фугу має роздмухуватися, але наші впіймачі роздмухуватися не бажали. Або ліниві, або безстрашні.
Хлопчина з Казахстану, який рибалив поруч, раз у раз виловлював фугу, кальмара ж ця риба геть-чисто ігнорувала.
— О, султане Ібрагім! — Прокоментував гід черговий улов. Таким екзотичним ім'ям у цій місцевості називають барабульку.
Я ж витягаю на палубу треваллі. Улов не вражає величиною, але зрости ця риба може до солідних розмірів.
Фото: Рибакова Андрія.
Завжди говорив, що грамотний гід-єгер, який привезе на правильне кльове місце – запорука успішної риболовлі. Хоч і рибали менше години, але, як кажуть, хто хотів, той спіймав. Включаючи жінок та дітей. Довга дорога до Оману і назад, чотири штампи в паспорті про перетин кордону коштували задоволення, отриманого від риболовлі в Оманській затоці. Хоча на «банані» так і не покотився.
***
Насамкінець – пам'ятка туристу. Почну з того, що в ОАЕ існує туристичний податок, у кожному свій емірат. І від кількості «зірочок» готелю він також залежить. З мене у Дубаї взяли 15 дирхамів за ніч.
Зазвичай для знайомства з містом купую екскурсію червоним двоповерховим туристичним автобусом, але цього разу взяв ознайомлювальну екскурсію в готелі.
Розповім коротко, не претендуючи на повний опис, про деякі пам'ятки, які варто відвідати.
Зустрічає туриста у Дубаї Золота рамка — будівля у вигляді гігантської фоторамки з оглядовим майданчиком нагорі, занесена до Книги рекордів Гіннеса.
Острів мільйонерів, Пальма Джумейра. Штучно насипаний острів у вигляді пальми, на «листках» якої збудовані вілли товстосумів.
Зверху на Пальму можна подивитися з оглядового майданчика The View at Palm Dubai.
Насолодитися панорамою міста можна із вежі Бурдж-Халіфа. Це найвища будівля у світі. Перед хмарочосом можна помилуватися фонтанами, що танцюють, але, на жаль, на момент моєї поїздки вони були закриті на ремонт.
Поруч із Бурдж-Халіфа розташований Дубай Молл, тут правлять бал світові бренди. У Молі розташований знаменитий фонтан «Ловці Перли» заввишки чотири поверхи, підвісний акваріум і підводний зоопарк.
Музей майбутнього. Один із правителів ОАЕ якось сказав, що якщо у нас немає великого минулого, то буде велике майбутнє. Особливо вражає підсвічування музею у темну пору доби.
Прокотіться на монорейці та в метро. Метро Дубая занесено до Книги рекордів Гіннеса як найдовше безпілотне метро. У поїзді окремі вагони для жінок. До речі, таксі з рожевим дахом теж жіноче.
Цікава система автомобільних номерів Номер закріплюється не за автомобілем, а за конкретною людиною. Донедавна було так. Якщо бачиш на дорозі номер із однією цифрою – їде шейх. Якщо дві цифри – принц чи наближені шейха, якщо три цифри – простий «багатенький Буратіно». Звичайні номери складаються із 5 цифр. Нещодавно «гарні» номери стали продавати на аукціонах, товстосуми відвалюють за них божевільні мільйони доларів.
Готель «Вітрило» — один із символів Дубая.
Мадінат Джумейра – район із штучними каналами, його називають «Дубайська Венеція». Тут куштував морозиво з верблюжого молока.
У районі Дубай Марина можна покататись на яхті, замовити вечерю на воді.
У Дубаї величезне оглядове колесо, цікавий зоопарк.
Фото: Рибакова Андрія.
Брав екскурсію до столиці ОАЕ, міста Абу-Дабі.
Ринок золота – Gold and Spice Souk. Величезний ринок золотих виробів, східних солодощів та спецій. На кожному розі пропонують репліки світових брендів. Скрізь дають спробувати солодощі на смак, тож голодним з ринку не підеш.
Везуть із Дубая додому золоті та срібні вироби, знаменитий дубайський шоколад, східні солодощі, горіхи, фініки, чай, кава, олії та пахощі, парфумерію, спеції, килими, тканини, одяг, взуття. Сюди сеціально приїжджають на шопінг, пройтися магазинами відомих у світі виробників. Очі розбігаються, насолоджуйтесь покупками, але не забувайте, що російські банківські картки в ОАЕ не працюють.
