Обговорення цін дуже рідко викликає оптимізм, і обговорення цін на продукцію, призначену для стрільби, полювання та туризму, у цьому випадку – не виняток. Ситуація сумна, і складно сказати, де вона гірша.
Де справи дуже погано і навіть, я б сказав, гірше нікуди? Насамперед у галузі товарів, виробництво та продаж яких обмежені жорсткими законодавчими та ліцензійними обмеженнями, але при цьому імпортозаміщення утруднене. Це патрони до гладкоствольної та нарізної мисливської зброї. Дуже широкий спектр коливань спостерігається у сфері торгівлі компонентами для набоїв зарубіжного виробництва: гільзами, кулями, порохом. З першої половини 2022 року самостійне спорядження набоїв відразу пішло в категорію іграшок для дуже заможних людей (вагання цін другої половини лютого 2022 року я досі згадую зі здриганням). Але й зараз усі ці товари коливаються в інтервалі від «дуже дорого» до «дуже дорого».
У сфері виробництва вогнепальної зброї не зовсім однозначно. Незважаючи на те, що ціна, що вважається резонною для вітчизняної гвинтівки середнього рівня (ORSIS, МОК, «Курбатів»), зараз уже міцно зачепилася за планку в двісті тисяч рублів і вище, є спроби знизити вартість гвинтівок вищого рівня. Поки що це найбільше помітно на прикладі Blaser R8, яка багато в чому є статусною зброєю заможного російського мисливця. При цьому ми (поки що) не бачимо жодних спроб вітчизняного виробника налагодити виробництво найпопулярнішої та наймасовішої вітчизняної мисливської зброї – гладкоствольної.
Де ми можемо бачити реальне падіння цін, яке відбувається з мінімальними збитками якості? Насамперед, це тепловізійна оптика китайського виробництва. Якщо 15 років тому тепловізор був долею лише дуже заможного мисливця, то сьогодні тепловізійні приціли різних (іноді не дуже читаних) брендів стають чи не обов'язковим аксесуаром більшості мисливців звірячих і навіть сільських браконьєрів. Сьогодні приціли Longot та їх однокласники від інших компаній вже явно дешевші за середньорівневі денні приціли Zeiss, Swarovski та Leica. А ще вони простіші в управлінні щодо своїх відверто дорогих російських однокласників. Їм би хто ще навчився інструкції по-людськи перекладати…
По-друге – це денна оптика китайського виробництва. З відходом Nightforce, Leupold та інших Kahles їхнє місце миттєво зайняли Vector, Discovery, ArtelV, Veber та багато інших. І йдеться не тільки про приціли: автор тестував біноклі, біноклі з далекомірами і самі далекоміри – як у складних погодних та кліматичних умовах, так і на значних дистанціях – і залишився в переконанні, що якщо різниця між якістю зображення топових китайських та топових європейсько-американських моделей і існує, то. Я знаю стрільців із високоточки, які солідарні зі мною в цьому питанні. Тож не факт, хто в цьому обміні виграв, а хто програв.
Прикро трохи за наших виробників: незважаючи на асортимент цілком цікавих (і, мабуть, недорогих) прицілів, які вони виставляють на своїх стендах, у роздрібному продажу я їх не бачу. Звичайно, ми розуміємо, куди сьогодні йде їхня продукція, але рано чи пізно їм доведеться повернутися до цивільного ринку – і зустрітися зі згуртованим ладом китайських виробників. При цьому той же «Дедал» продовжує в ціноутворенні йти за Swarovski – проте виправданість цього кроку залишається повністю на розсуд здорового глузду компанії.
Одяг. При тому, що компанії масмаркету мисливського одягу — Triton, Taygerr — піднімають ціни слідом за інфляцією (і ми їх можемо зрозуміти), зі сходу на ринок проникають дуже непогані і значно дешевші китайські компанії — наприклад, в Красноярському краї я вже бачив на мисливцях вироби від Ainfa набір від них). Sitka, Hӓrkila та інші Kuyu йдуть у наших умовах у вертикальний відрив за цінами. Китай відрізняється від вітчизняних моделей на краще і фасонами, і забарвленням, і ціною, а по функціоналу — говорити, напевно, ще рано, але на Курильських островах, Східному Таймирі і в Магаданській області Ainfad зарекомендував себе непогано.
Тут має прозвучати, зрозуміло, заклик до підтримки вітчизняного виробника – але я одразу скажу, що він марний. Тому що наш масовий небагатий споживач думає насамперед про свій добробут і, як показує практика, основним аргументом для нього є ціна. Він згоден навіть на незначне погіршення якості, за умови, що ціна на цей виріб буде ну хоча б трохи нижчою від ринкової.
І треба усвідомлювати ось у чому. За існуючої ситуації вітчизняний виробник небагатого мисливця точно не врятує. Просто через особливості нашого мисливського та й збройового ринку. Він дуже невеликий і грошей на ньому відверто мало. Та й країна у нас теж не з багатих (якщо мати на увазі медіанні доходи населення. А якщо виключити з нього тих мисливців, які живуть у мегаполісах та їх передмістях…). А для не те що зниження цін (це формулювання зараз виглядає просто фантастичним), а для утримання їх на резонному рівні потрібні масштабні продажі і не менш масштабне виробництво.
Чому відносно низькі ціни (підкреслю: відносно низькі, і вони щороку таки зростають) утримують китайські виробники? Тому що вони працюють буквально на весь світ: в їхній одяг одягаються мисливці, аутдорники і стрілки з Колумбії, Австралії, Греції, ПАР, їх спорядженням користуються аргентинці, філіппінці, нігерійці, пакистанці, їх оптика проникла вже і в Швейцарію і Герм. та Swarovski. А сьогодні для вітчизняного виробника масовий недорогий споживчий ринок замінює держзамовлення. Тому боротьба у вітчизняного виробника йде, як я вже писав вище, за середньозабезпеченого і дуже заможного клієнта. Та й маржинальність при цьому теж може залишатися на прийнятному рівні. Наочний приклад – як монополіст розчерком пера збільшив вартість усіх порохів країни (досить посередньої якості, зауважимо) до рівня вище за світовий, причому за світовий прийняв вартість порохів вищої якості.
Ціни зростатимуть на все, лише різними темпами та в різних пропорціях. І що цілком очевидно, не лише авторові цих рядків, а й будь-якому нашому читачеві – ніщо не подешевшає.
Усі статті номера: Російський мисливський журнал, листопад 2025
