Осміліли: саянські ірбіси почали рвати домашніх яків чабанів

У Красноярському краї снігові барси (ірбіси) почали виходити за територію заповідника «Убсунурська улоговина» і влаштовувати нальоти на яків, яких чабани розводять у приватних господарствах за кілька кілометрів від постійного житла великих кішок.

За останніми даними, в улоговині мешкає вже 17 особин, що є новим рекордом, при цьому ірбіси, що знаходяться в сусідньому Саяно-Шушенському заповіднику, також підросли числом до 17 кішок. Загальна ж чисельність снігового барсу в Росії сьогодні не перевищує 90 особин, причому більшість їх мешкає на Алтаї.

Фахівці відзначають, що незважаючи на крайню обережність, притаманну цим тваринам, вони почали поводитися досить сміливо, приходячи до людини та її череди, чого раніше не помічалося. Ірбіси, як і рисі, дуже акуратні, зайва зустріч з людьми для них — непотрібний ризик, якого вони ретельно уникають, воліючи жити в глибинах лісів і на висотах, зводячи можливість появи чужинців до нуля.

Проте саянські ірбіси явно наважилися, почали підходити до чабанських стоянок, нападати на яків і робити свої вилазки регулярними. Холоди, що прийшли, також є додатковим стимулом для них добути слабозахищену тварину, яка не в змозі врятуватися від барсів втечею.

Цікаво, що першим, хто почав бити на сполох — став директор заповідника «Убсунурська улоговина». Причому із Туви. Частина заповідника дійсно розташовується там, поділяючи з Красноярським краєм турботи про нього. Саме там були зафіксовані перші атаки барсів на худобу, а пізніше ірбіси почали бешкетувати і на території Красноярського краю. Найбільше барсів цікавлять які — великий видобуток, який можна розділити на компанію або сімейство, хоча від дрібнішої рогатої худоби ірбіси теж не відмовляться. При цьому хижаки можуть не просто загризти тварину, а й просто завдати їй небезпечних ран, а потім втекти назад у ліс. Трьох понівечених яків чабанам регіону вже довелося застрелити, бо врятувати їх уже не було жодної можливості. Після цього мешканці направили запити та скарги місцевій владі, пояснюючи свою позицію закривавленими фотографіями.

Зазначимо, що полювання на барса в Росії заборонено законом, тварина знаходиться в Червоній книзі, тому самовільничати в цій ситуації загрожує проблемами із законом. Барси перебувають у привілейованому становищі, як і тигри Далекого Сходу, які дістали населення набагато більше, проте адекватної управи на них досі не знайшлося. Хіба що вилов потенційно небезпечних особин з наступним переселенням їх у глибини Приморського чи Хабаровського краю. Ще одним тимчасовим рішенням стало вивезення деяких тигрів до Казахстану, там виявили зацікавленість у цій тварині.

Читайте також наші спеціальні матеріали з цієї проблеми:

Тигри важливіші за людину. У Росії знову почали боротися не з тими

Виворот тигриної проблеми. Хто стоїть за хижаком та скільки платить?

Нас тигри жеруть. Мешканці Примор'я написали листа Володимиру Путіну

Краєзнавці розповіли, що ще в минулому столітті подібна поведінка барсів здавалася неможливою, а на початку століття нинішнього ірбіси взагалі стояли на межі повного вимирання в Росії. Щоб виправити цю ситуацію, у 2018–2019 роках до Саяно-Шушенського заповідника Красноярського краю з Таджикистану переселили двох снігових барсів. Це був перший у світі експеримент із переміщення цих тварин. Він увінчався успіхом: хижаки не лише прижилися, а й дали здорове потомство та популяція ірбісів у Західному Саяні потроху почала зростати, повідомляє «Комсомольська Правда. Красноярськ».

Фото: 1zoom.ru/kycb

Однак популяція барсів, що росте, не дуже подобається чабанам. Вони зазнають збитків, їхнє господарство страждає, оскільки які — далеко не кури, і навіть не вівці, збитки та цінність цього виду складно переоцінити для пастухів Туви та Красноярського краю.

Причиною різкої зміни поведінки барсів фахівці називають не тільки зростання чисельності, а й порушення харчового ланцюжка. Дикі гірські цапи — основа їхнього раціону, як кабани для тигра. Скорочення популяції цапа може бути небезпечним, оскільки брак їжа в їжу часто шукають в безпосередній близькості до сільських поселень. На даний момент йде підрахунок козлів, що залишилися в регіонах, щоб зрозуміти подальші дії для виправлення ситуації, якщо це буде потрібно. Наприклад, одним із методів може стати скорочення видачі мисливських путівок на гірського цапа.

Фахівці також нарікають, що у 2025 році тувінські мисливці отримали надто багато дозволів на видобуток порожніх, майже 400, що викликає тривогу з боку деяких департаментів. Проте, чи багато це, чи ні, стане відомо лише після роботи з підрахунку популяції.

Поки що постраждалі від набігів барсів чабани отримують від держави фінансові виплати як компенсацію за завдану шкоду, щоб фермери продовжували й надалі свою роботу, важливу не лише для них самих, а й для регіону загалом.

Нагадаємо, що у квітні нинішнього року в Кош-Агацькому районі Алтайського краю активізувалися снігові барси (ірбіси), які різко почастішали свої напади на худобу з початку 2025 року.

За весняними даними, всього за останні чотири роки барси 12 разів атакували господарських коней, овець, кіз та яків, що здається цифрою незначною, проте 6 із 12 цих випадків припадають на 2025 рік. Така тенденція цілком може мати подальше продовження з якоїсь причини, що впливає на поведінку хижаків. Її і доведеться з'ясувати фахівцям найближчим часом, щоб ухвалити правильне рішення.