Щоразу вони проходять напередодні відкриття полювання: весняних та осінніх. Для нас це чудова можливість витягти з сейфів стовбури і поїхати на стрільбищі ЦСКА в Алабіно, щоб позмагатися між собою в нашій компанії.
Фото автора
І це завжди незабутнє свято, що залишається в пам'яті надовго. Розпорядок заходу незмінний рік у рік. Можуть змінюватись лише учасники. Це був 31 зліт мисливців, які давно здружилися. Якщо врахувати, що ці зустрічі проводяться двічі на рік, то в результаті нескладних арифметичних дій виходить, що святу цьому п'ятнадцять років. Справжня традиція.
Запланований регламент заходу не змінювався десятиліттями. А це щось означає, хоч що в ньому змінювати, коли він простий і зрозумілий кожному. Шумні зустрічі старих і нових знайомих, яких пов'язала та подружила одна спільна пристрасть – полювання. Дехто приїжджає сім'ями. Зустріч не може затьмарити погода, навіть найгірша. Мисливців цим не збентежити. Хороше екіпірування є у кожного. На цей раз погода не підвела. Було прохолодно, але сонячно.
Фото автора
Щоб освоїтися та увійти в ритм почали з тренувальної стрільби з гладкоствольної та нарізної зброї на дистанції 50 метрів. Власне, на загінних полюваннях ця дистанція оптимальна. Іноді вона буває на більш коротких дистанціях. Хоча є в нашій команді і такі стрілки, які лося на махах по полю лося за триста п'ятдесят метрів укладали в сніг одним пострілом.
Фото автора
Це за бажання можна подивитися у відеозвітах про полювання. Були й інші приклади, коли за п'ятнадцять метрів траплялися прикри промахи. Але що мені завжди імпонує у нашому дружньому колективі, то це те, що завжди є місце для простого гумору. Якось один мисливець за такого виходу лося випустив кілька пострілів по березах. Прийшовши на місце, Антон Миколайович підрахував попадання по стовбурах і з сумом у голосі уклав — два підранки.
Але це не було докором, бо на полюванні всяке трапляється. Кому як не йому про це знати. Цієї суботи до звичайних вправ та змагань додалася стрілянина на 150, 200 та 250 метрів. Це питання кілька днів обговорювалося на «форумній» сторінці. Виявилося, достатньо охочих орендувати галерею. Але тут на мене чекав сюрприз. Стріляти по гонгах діаметром 30 см без упору. Звичайно ж, часу на підготовку у мене не було і я, звичайно, облажався. А знайшлись і такі, хто вразив мене своїм умінням.
Фото автора
Першим виявився, як завжди, мисливець із позивним «Хантером». Крім медалі, він зірвав найбурхливіші оплески. Є чого прагнути, тому тренуватимуся. Все було суворо за часом: п'ять пострілів на 150; перехід на таку позицію, на 200; і остання позиція 250. Стрілка відводилася по дві хвилини на всіх позиціях. Судді не обираються. Ними може стати будь-який учасник, який уміє тримати в руках рулетку.
Фото автора
Цей момент хвилюючий. Стовпившись над столом, хлопці з цікавістю спостерігають, як тане стос прострілених мішеней. І ось коли відібрано найдостойніших за купчастістю нароблених на папері дірок, оголошується побудова для оголошення результатів. Переможцям під оплески та жарти вручають заслужені призи. Суботи, що проводяться в суботній день, після змагань зі стрільби, закінчуються довгим застіллям. Це особливий момент.
Фото автора
Після підбиття підсумків за результатами стрільб вручення призів. Якими б скромними вони не були, але це результат маленьких перемог. На цей раз організатори вирішили піти звичайним шляхом, і переможці здобували пам'ятні медалі. Потім загальна фотографія на згадку і учасники, що зголодніли, поспішають до столу, дбайливо і зі старанням накритому дружинами, які приїхали підтримати своїх спортсменів-добувачів. Осторонь димлять два справжні самовари на дровах. За гарячим чаєм вишиковується черга.
«Дормідонт» — наш головний шеф-кухар. Без жодного примусу та лінощів завжди тримає руку на пульсі. Прискіпливо оглядаючи м'ясо для шашликів, заготовлене до застілля, калібрує його за розмірами, якщо вони надто великі. Він ще й чудовий кулінар. На полюванні, якщо трапляється здобути звіра, то він дістає з машини газову конфорку та овочеві заготовки у вигляді цибулі, моркви та зелені під м'ясо та всім знайому велику сковороду. Там, у лісових гущавинах, це особливо смачно. Перебуваючи по загонах, зголодніли, як бродячі пси, хлопці жадібно ковтають гаряче, видобуте м'ясо зі сковороди, що скворить при яскравому світлі багаття в чорній темряві лісу, що засинає.
Але, на жаль, цього разу його не було, що дуже позначилося на якості шашлику. Тим не менш, прискіпливих не було і присутні нетерпляче поглядали на розкладені на мангалах шампури зі шматками свинини, яка швидко міняла свій колір від розжареного жару, як на ковальському горні, вугілля. Їжа не заважає розмовам. Звичайно ж, про полювання. Де гусак? Хто і куди поїде на вальдшнепа чи селезня. Що нового в екіпіруванні…
Фото автора
Источник: ohotniki.ru
