У зв'язку з 10-річним ювілеєм Клубу гірських мисливців ми взяли інтерв'ю у голови трофейної комісії КГО – співзасновника та голови ради директорів видавництва «Віче» Леоніда Леонідовича Палько, співпраця якого з КГО нараховує ті 10 років.
РОх: Леоніде Леонідовичу, нам здається, що розпочати інтерв'ю слід з інформації про ваш мисливський бекграунд, про те, чому вас зацікавило не тільки членство в клубі, а й активна участь у його діяльності.
Леонід Палько (далі – Л. П.): Насамперед тому, що з дитинства і до цього дня полювання було і залишається моїм найсерйознішим захопленням, а скоріше навіть пріоритетним видом діяльності у вільний від основної роботи час, оскільки з деяких пір я ще й співвласник мисливського господарства. Народився я в сибірському селищі, і полювання з петлею на зайців, а потім потихеньку від дорослих і з батьківською рушницею на качку стало першим етапом у моїй мисливській долі. Після закінчення вузу та після кількох років роботи в Новосибірську перебрався до Москви, де другий етап почався з придбання лягавої. З'явився, відповідно, інтерес до полювання знову ж таки по перу, але вже вищого рівня. Практично одночасно почалися полювання на копитних, і це стало вже третім етапом — етапом освоєння колективних полювань, який у зв'язку з появою нових тенденцій у російському полюванні переріс у етап полювання трофейних, у тому числі за кордоном.
Видобуток «великої п'ятірки» в Африці, ведмедів і вовків у Росії – це були знакові події у моєму становленні як мисливця, який усвідомив необхідність як брати в дикої природи, а й багато віддавати заради її збереження і примноження. Безумовно, вершиною всіх полювань принаймні на нашій планеті є гірські полювання. Непередбачуваність результату, космічна краса гірських ландшафтів, необхідність вміти робити далекі високоточні постріли, фізичні труднощі та психологічні проблеми, регулярна потреба долати себе – у гірських полюваннях все це є максимально!
