У Татарстані йдуть неформальні дебати щодо ситуації навколо літньо-осіннього мисливського сезону, що відкривається, — думки трьох різних соціальних категорій громадян дещо суперечать один одному, що викликає особливий інтерес до спроби розібратися в питанні.
Все почалося зі статистики за 2024 рік, коли з понад 6 тисяч виданих дозволів на видобуток болотно-польової дичини за документами було видобуто близько 200 птахів, що спричиняє цілком справедливі питання. На перший погляд проглядається явний бюрократичний промах, коли документація по полюванню банально не ведеться належним чином, звідси і такий безглуздий розрив у даних за цифрами.
Мисливці регіону зазначають, що економічна ситуація в країні явно не сприяє промислу, оскільки щороку полювання стає дедалі дорожчим. А значить кількість мисливців (не офіційно оформлених за документами, а тих, хто реально полює на полях та лісах) має скорочуватися. Так це чи ні, стверджувати складно, бо справжньої статистики просто не існує.
Вважати мисливців за зареєстрованими рушницями безглуздо, у значної частини людей рушниці можуть бути без діла роками, коли мисливець уже відійшов від справ або не може дозволити собі промисел. Далеко не всі одразу тікають їх здавати в Росгвардію. Вважати за виданими дозволами, загалом, можна, однак і тут є свої нюанси, оскільки з огляду на прірву в цифрах між виданими документами та звітами про видобуток змушують засумніватися в істинності цієї методики.
Серед самих мисливців Татарстану існує думка, що полювання на болотно-лугову дичину, на відміну від того ж полювання на качок і гусей, зазнала змін за останні роки, причому не на краще. Причиною називають подорожчання промислу, коли витрати на полювання нерентабельні при видобутку болотно-лугової дичини.
Мисливці розповідають, що подорожчання зброї та боєприпасів – ще не найстрашніше, адже одного разу купивши рушницю ним можна користуватися роками, а боєприпаси розраховуються поштучно, для досвідченого стрільця це теж може бути цілком прийнятною сумою, чого не скажеш про мисливських собак. Хороша лягава обійдеться у суму близько 100 тисяч рублів, натаска для мисливського ремесла обійдеться в середньому не меншу суму. Один цей факт вже може відлякати початківця, не кажучи вже про витрати на зброю та інше спорядження.
Почасти тому деякі навіть зневажливо називають полювання на болотно-лугову дичину «полюванням на дрібницю», яке не варте свого часу. І взагалі в регіоні має місце бути полювання чи не виключно на гусака та качку, а так звана «дрібниця» як болотно-лугова дичина практично нікого не цікавить.
Незважаючи на те, що в Татарстані в даний час намітилася тенденція до збільшення в республіці чисельності собак, допущених до полювання на болотно-лугову дичину (крім лягавих це ще ретрівери і спанієлі), навряд чи це в цілому може пробудити інтерес до такого полювання, оскільки економічна ситуація не стає легшою.
Окремою методикою підрахунку реальної кількості мисливців на даний вид дичини є саме методика по зареєстрованих мисливських собак, призначених для певного виду птиці. Якщо судити за чисельністю власників лягавих на всю республіку, їх набереться близько 100 осіб, зазначає портал Kazan First (це частково корелюється зі звітами про кількість видобутих птахів за 2024 рік – 200 особин).
Вчені Інституту фундаментальної медицини та біології КФУ відзначають зі свого боку, що в Татарстані явно скорочується площа лук і боліт, що є місцем природного проживання дупеля, великого та середнього кроншнепу, бекаса, дракона, чибіса, уліта, погониша та очерету. Це позначається на популяціях птахів, які щорічно стають дедалі менше у своїй чисельності кожному за виду.
Чиновники ж, вже зі свого боку, зазначають, що жодного скорочення з боку мисливців на болотно-лугову дичину немає, інтерес, як і раніше, цілком високий і навіть скорочення місць проживання птахів через осушення боліт не позначається на інтересі всіх, хто займається подібним промислом. Звідси й високі цифри – понад 6 тисяч виданих у 2024 році дозволів. При ліміті відстрілу п'ять птахів на людину жодних проблем із популяціями птахів у Татарстані немає.
