Чим відомий мисливцям Львів? Звісно, радянськими автобусами ЛАЗ, футбольним клубом «Карпати», ну ще пивом та цукерками «Світоч». А також вузькими вуличками французької столиці під час зйомок «Трьох мушкетерів»… А про те, що наприкінці XIX – на початку XX століття у цьому місті працювало не менше двох десятків зброярів європейського рівня, які виготовляли високоякісні рушниці, відомо, мабуть, лише музейникам та колекціонерам.
В умовному львівському «табелі про ранги» А. Дзиковський займає не верхній рядок. Його мисливські рушниці досить добре знайомі любителям, але віднести майстра до чисто вітчизняних зброярів, строго кажучи, не можна. До закінчення Першої світової війни Львів був частиною Австро-Угорської монархії як столиця королівства Галичини та Лодомерії. Більше того, з 1772 по 1918 місто іменувалося на австрійський манер — Lemberg. І лише починаючи з 1939 р. Львів у межах Української РСР близько півстоліття входив до складу Радянського Союзу як адміністративний центр Львівської області.
За інформацією Ю.В. Шокарьова, у фондах Державного історичного музею в Москві зберігається безкурковий трійник з нижнім нарізним стволом, що відноситься до періоду 1910-х років. На стовбурах підпис: A. Dzikowski we Lwowie. Grand prix Paris 1906. CiK Nadworny Dostawca. Згідно з цим написом А. Дзіковський, будучи постачальником Австро-Угорського двору, отримав у 1906 р. Гран-прі на виставці в Парижі.
У користуванні мисливця-гончатника є унікальний екземпляр безкуркової рушниці 12-го калібру. Замки підкладні Брази на бічних дошках, на правій та лівій дошці – Alfred Dzikowski we Lwowie. Замикання стволів потрійне Перде. Стовбури англійської сталі, на прицільній планці підпис Henry Atkin з Purdey's, Jermyn St., London. Довжина стволів 730 мм, дульні пристрої — «чок — чок»; довжина патронників 70 мм; вага рушниці 3,3 кг. На поверхнях коробки, замкових дощок та запобіжній скобі орнаментальний візерунок Roses & Scroll. Випробувальні та інформаційні тавра лондонські. Ложа темної горіхової деревини із прямою шийкою. Цівка пружинна системи В. Енсона з кнопковим керуванням.
Безкуркова рушниця 16-го калібру. Замки коробчаті з боковими декоративними дошками. Замикання стволів системи Перде. На стволах підпис: Alfred Dzikowski we Lwowie CIK Nadworny Dostawca
У приватних зборах збереглася безкуркова рушниця 16-го калібру випуску 1911-1914 років. На стволах підпис: Alfred Dzikovski we Lwowie CIK Nadworny Dostawca. Замки коробчасті типу «Енсон та Ділі» з бічними фальшдосками. Замикання стволів потрійне з верхнім скріпленням Перде. Ежекторний механізм. Ствольний блок масою 1,22 кг із легованої сталі POLDI-ANTICORRO австро-угорського заводу Poldihütte Tiegelgusstahl-Fabrik AG Дульні пристрої «чок – чок»; довжина патронників 65 мм; вага рушниці 2,8 кг. На поверхні коробки та замкових дощок нанесений класичний квітковий орнаментальний мотив. Випробувальні та інформаційні тавра льєжські. Ложа красивого французького горіха з пістолетною шийкою. Цівка коротка пружинна системи В. Енсона з кнопковим керуванням.
Цей екземпляр безкурковки не єдиний зі стовбурами POLDI-ANTICORRO, за бажання можна навести характеристики ще кількох раритетів. Враховуючи, що європейські майстри-штучники почали використовувати цю марку легованої сталі приблизно з 1911 року, рушниці А. Дзиковського зі стволами заводу Poldihütte Tiegelgusstahl-Fabrik AG слід датувати не раніше 1911–1912 років. Точніше, вже не самого майстра зброї, а торговельного закладу його імені. Про це, власне, матеріал.
Альфред Дзиковський (1851–1906) – львівський купець, збройовий майстер та постачальник Австро-Угорського двору, експерт з балістики, член Галицького мисливського товариства, почесний член Товариства мисливців святого Губерта, бухгалтер цих товариств, мисливець, стрілець, бібліофіл.
Торгував гладкоствольними та комбінованими мисливськими рушницями, магазинними карабінами та гвинтівками (після його смерті в асортименті закладу з'явилися самозарядні карабіни), а також штуцерами, револьверами та самозарядними пістолетами, цільовими пістолетами та гвинтівками “монтекри”. речами та приладдям для полювання. Розміщував замовлення на виготовлення нових гладкоствольних мисливських рушниць, штуцерів та трійників із частин, які одержують із фабрик Західної Європи.
Історія фірми розпочалася у другій половині 1878 р., коли 27-річний Дзиковський – помічник львівського купця Боніфація Штіллера – викупив у власника магазин, де поряд зі зброєю продавалися парфумерні товари та предмети гігієни. Декілька років фірма іменувалася «Альфред Дзіковський, наступник Боніфація Штиллера у Львові – магазин зброї, парфумерії та туалетних аксесуарів». Близько 1882 р. назва була скорочена до «Альфред Дзиковський, наступник Боніфація Штиллера у Львові – магазин зброї». Після раптової смерті Б. Штіллера у 1884 р. відбулася нова зміна вивіски: «Альфред Дзиковський у Львові – Фабрика та склад зброї».
Тоді ж власник закладу заснував слюсарно-механічну майстерню із 12 ремісниками. У 1892 р. купець вкотре змінює назву: «Альфред Дзиковський у Львові – Фабрика та головний магазин зброї, приладдя для мисливців та полювання». Через деякий час знову повертається до старої назви – «Фабрика та склад зброї». Коли саме фірма отримала привілей іменуватися «постачальником Імператорського та Королівського дворів» (Cesarsko i Królewski Nadworny Dostawca), достеменно невідомо. Цей титул згадується в оголошеннях з 1899 р., де йдеться про імператорське та королівське двори Австро-Угорщини. Львів, або німецькою мовою Лемберг, був неофіційною столицею королівства Галичини та Лодомерії, яке, своєю чергою, було частиною монархії.
Перше оголошення у львівському журналі «Ловець», 1879 р.
У першому відомому оголошенні 1879 р. у журналі «Ловець» наступник Б. Штіллера повідомляв про наявність мисливської зброї французьких, англійських, бельгійських, чеських та німецьких фабрикантів. У магазині, зокрема, продавалися дульнозарядні одноствольні та двоствольні рушниці, дробовики та штуцери під патрони шпилькового займання та центрального бою, гвинтівки, карабіни та револьвери систем Лефоше, Ланкастера, Шарпа, Галана, салонні гвинтівочки побуту.
У 1881 р. в газеті «Галицького мисливського Товариства» опубліковано оголошення про продаж у магазині Дзиківських рушниць, карабінів, пістолетів та револьверів льєжської фабрики М. Оренда, що випускала дешеву шомпольну зброю. У наступні роки асортимент вогнепальної зброї та супутніх товарів було значно розширено. Купець рекламував свій заклад як єдиний у Галичині, де можна придбати дешеві мисливські рушниці всіх калібрів систем К. Лефоше під шпилькові набої, а також дорогі двостволки Ланкастера центрального бою. Тут же продавали патрони для рушниць В. Коллата системи Тешнера та карабінів І.М. Дрейзі. На вимогу фірма надсилала спеціально виданий «розширений прейскурант товарів та мисливський календар».
Орнаментальний мотив Roses & Scroll на декоративних дошках рушниці А. Дзіковського
Ілюстрований календар «Галичанин» повідомляв у 1883 р., що «центральний магазин зброї, мисливських пристроїв та парфумерії Дзиковського надає бажаючим право особисто зробити пробу обраної рушниці або револьвера стріляниною в тирі». Одноствольні рушниці продавалися за ціною від 6 до 25 злотих, двостволки із замиканням Лефоше – від 24 до 150, двоствольні рушниці системи Ланкастера – від 35 до 250 злотих. Двоствольні рушниці В. Тешнера та І.М. Дрейзе коштували від 120 до 150 злотих. Ціна сотні дробових набоїв коливалася в межах 1,35–8 злотих. Для любителів самостійного спорядження набоїв пропонувалися ручні машинки вартістю 1–5 злотих. Продавали також спеціальні мисливські сумки, одяг, головні убори, чохли, манки та ін.
У рекламі мисливсько-рибальського календаря 1885 р. наголошувалося, що фірма отримала першу нагороду на Крайовій виставці та відкрила торгове відділення у Тернополі. Ця філія пропонувала різні системи зброї за зниженими цінами та інформувала, що тут можна придбати зброю не лише мисливцям, а й військовим, поліцейським та держслужбовцям. У мисливський сезон 1886/1887. покупцям було представлено новинку – карабін системи С. Кольта вартістю 65 злотих. Закон тих років не забороняв полювати вночі, тому, крім іншого, пропонувалися акумуляторні прожектори для стрілянини в темряві кабанів та водоплавного птаха.
Реклама 1894 р.
Рушнична реклама Дзіковського розміщувалася не лише у мисливських, а й у світських виданнях, зокрема у суспільно-політичній та літературній газеті «Огляд» (Przeglad). Так, у 1888 р. вона надрукувала повідомлення про продаж мисливської зброї, але з огляду на специфіку читацького інтересу головну увагу приділила зброї самооборони. Револьвери пропонувалися у будь-якій кількості за ціною близько 50 злотих. У 1903 р. магазин розмістив оголошення про продаж різних сортів пороху та типів патронів до мисливської зброї, зазначивши, що, згідно з розпорядженням Військового міністерства від 6 травня 1902 р., фірма отримала ліцензію на продаж австрійського пороху в Галичині та Буковині.
У некролозі про кончину Альфреда Дзиковського, що відбулася 12 жовтня 1906 р., було перераховано заслуги зброяра. Він був «успішним торговцем, членом Галицького мисливського товариства, почесним членом Товариства мисливців святого Губерта, бухгалтером цих товариств, власником кращої майстерні зброї та магазину мисливської зброї». Професійні знання комерсанта успішно використовували органи державної влади; він зокрема виступав експертом з балістики під час засідань львівських судів. Слід зазначити, що зброяр, крім іншого, був затятим бібліофілом. Вже після смерті його сина – доктора З. Дзиковського книги зі зброї та полювання з екслібрисом зі зборів батька розійшлися приватними бібліотеками.
Справу батька продовжив син – Здислав Дзіковський, який опублікував у 1906 р. оголошення такого змісту: «Маю честь повідомити, що я і надалі сумлінно вестиму збройову майстерню та магазин О. Дзиковського з 30-річним стажем у Львові і підтримуватиму добру репутацію». Через два роки після смерті О. Дзиковського згідно з рішенням Крайового комерційного суду від 20 вересня 1908 р. було зареєстровано акціонерне товариство «Альфред Дзиковський» з правом торгівлі та ремонту зброї, що свідчило про високу довіру до його імені. Правління АТ знаходилося в сусідньому зі збройовою фабрикою та магазином будинку на вулиці Карола Людвіка, будинок № 3. Акціонерами виступили син засновника З. Дзіковський, торговець-зброяр Казимир Табачковський та технічний директор фірми Ян Рішард Сарторі.
Про високу якість виробів збройової майстерні свідчить оголошення 1908 р. Я. Сарторі, багаторічного технічного директора та керівника фірми. У ньому йдеться, що його заклад – єдиний у Галичині, відзначений на виставках високими нагородами. На початку ХХ століття фірма вважалася генеральним представником у Галичині та Буковині фабрик зброї «Й.П. Зауер і син» та «В. Коллат». У 1915 р. АТ «Альфред Дзиковський» перейменовано на «Галицький мисливський союз». Ім'я львівського купця згадувалося й у період Другої Речі Посполитої: у 1922 р. у газеті «Ловець» надруковано оголошення про торгівлю рушницями, що використовуються, за адресою вулиця Легіонов, будинок № 3, із зазначенням, що в сусідній будові № 1 колись знаходився магазин «самого А. Д.».
У 1921 р. збройовий склад, слюсарно-механічна майстерня та мисливський магазин «А. Дзиковський» відійшли у власність Євстахія Дмитраха. Заклад перебував у його руках аж до поділу Польщі на сфери впливу СРСР та Німеччини згідно з пактом Молотова – Ріббентропа 1939 року. Виробничо-торговельна фірма розташовувалась за тією ж адресою, в тій самій будівлі, що й колись правління АТ «Альфред Дзиковський» – на вулиці Карола Людвіка, будинок №3.
Виставки. Для популяризації товарів фірма використовувала не лише газетну та плакатну рекламу, а й виставки кустарно-фабричної, заводської та сільськогосподарської продукції. Наприкінці XIX століття у «послужному списку» Дзіковського налічувалося 10 медалей, отриманих на оглядах різного рівня. Першою вважається медаль 1882 промислової виставки в Перемишлі, де експонати купця були відзначені високою експертною комісією. «Львівська газета» писала, що представлену зброю розмістили в окремому сейфі, сумарна вартість експонатів перевищувала 1500 злотих.
У рекламі центрального магазину в мисливсько-рибальському календарі 1885 р. наголошувалося, що фірма отримала нагороду на Крайовій національній виставці. На наступній виставці в Кракові 1887 р. директору фірми А. Табачковському вручили похвальну грамоту за відмінну якість показаної зброї та 2 дукати як нагороду.
1894 р. на Крайовій виставці у Львові проводилися порівняльні випробування рушниць та гвинтівок Дзиковського з виробами більш відомої у Галичині фірми «В.Я. Шадковський та С. Копчинський». На думку експертів, зброя першої за естетичними, експлуатаційними та бойовими показниками виглядала, безперечно, краще. Експонати майстерні Дзіковського відзначили бронзовою медаллю міністерства землеробства Австрії.
Усі статті номера: Російський мисливський журнал, лютий 2025
Источник: huntportal.ru
