У Пермі товариш привіз мене в гості до провідного таксидерміста краю Максима Анатолійовича Щепіна. Звичайно, мені цікаво, як розвивається таксидермічне мистецтво в мисливському місті-мільйоннику, а мій співрозмовник на додачу (як і багато таксидермістів взагалі) виявився мисливцем.
Михайло Кречмар (далі – М. К.): Наскільки таксидермія потрібна в Пермському краї?
Максим Щепін (далі – М. Щ.): Таксидермія має попит у певних колах населення. Це в основному люди, які займаються полюванням не лише з метою самоствердження, реалізації свого досвіду та компетенцій, а й з бажання зберегти зрозумілі докази перемог – мисливські трофеї.
М. К.: Вичинкою ви самі займаєтеся?
М. Щ.: Вироблення шкір – це інша професія, окреме виробництво, де свої технології, матеріали, обладнання, техніка безпеки. Мені зручніше віддавати матеріал на вироблення тим, хто спеціалізується на цьому. На початку освоєння професії я займався виробленням, маю достатній досвід і в разі нагальної потреби можу сам здійснити цей етап.
М. К.: У майстерні ви безпосередньо виготовляєте трофеї?
М. Щ.: Так, звичайно, тут виконується практична робота над створенням спеціалізованого результату – художньої композиції трофея. Це своєрідний цех, де виробляється виріб ручної роботи. Майстерня допомагає зосередитися, це місце, де народжується мистецтво, тому тут має бути надихаюча атмосфера та комфорт.
