Юлія Іваненко з дитинства мріяла про військову форму. Після початку повномасштабного вторгнення вона перервала декретну відпустку, повернулася на службу, а згодом добровільно вирушила до бойового підрозділу «Сталевого кордону». На фронті вона отримала позивний «Відьма».
Про історію офіцерки Чернівецького прикордонного загону розповіла Чернівецька обласна рада.
Юлія Іваненко з дитинства цікавилася військовою службою. Особливий вплив на неї мав дідусь, який свого часу служив у війську. Після школи Юлія вступила до Національної академії Державної прикордонної служби України, де обрала філологію — хотіла поєднати військову кар’єру з вивченням іноземних мов.
Офіцерську службу вона розпочала у пункті пропуску «Шегині». Там, зокрема, працювала під час проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу 2012 року.
Згодом Юлія продовжила службу в Чернівецькому прикордонному загоні.
Перервала декрет заради служби
24 лютого 2022 року офіцерка перебувала у декретній відпустці. Проте після початку повномасштабного вторгнення вирішила не залишатися вдома.
«Мене дуже вмотивували тодішні слова Президента, який закликав всіх, хто може чинити опір ворогу, зробити це. І вже в другій половині дня я була у відділі кадрів прикордонного загону з рапортом», — розповідає Юлія.
Перший рік повномасштабної війни вона служила у штабі. Роботу вважала важливою, однак хотіла бути ближче до тих, хто перебував на передовій.
«Працювала з документами. Розуміла, що це також потрібна робота, але якоїсь особливої важливості не відчувалося. Тим більше, я знала людей, які в той час перебували на фронті і дуже хотілося приєднатися до них», — згадує прикордонниця.
«Значить, я буду перша»
У березні 2023 року Юлія приєдналася до «Сталевого кордону» — підрозділу «Гвардії наступу».
Їй пропонували посаду в управлінні загону, однак офіцерка наполягла на службі саме у бойовому підрозділі.
Спочатку командування поставилося до її рішення скептично.
«Спочатку комендант прикордонної комендатури швидкого реагування скептично поставився до мене, сказавши, що жінкам тут важко, і вони надовго не затримуються. І тоді я відповіла — значить я буду перша», — розповідає Юлія.
Після підготовки та злагодження підрозділ вирушив на східний напрямок. Юлія зуміла довести свою спроможність працювати в бойовому колективі й невдовзі стала заступницею коменданта з персоналу.
Саме побратими дали їй позивний «Відьма». Причиною стали її передбачення, які, за словами військових, часто справджувалися.
«Хлопці говорили — та вона ж відьма. Так і прижилося», — посміхається Юлія.
Найважче — повертати додому загиблих
Разом із підрозділом офіцерка пройшла через Луганщину, Донеччину, Харківщину та Сумщину.
Найважчими для неї стали не складні умови служби, нестача сну чи навіть ворожі обстріли. Найбільше психологічне навантаження було пов’язане із загибеллю побратимів.
«Найважче було відшукувати та відправляти додому загиблих побратимів. А ще важче вносити до різних списків тих, кого забрати не вдалося. Мені на моїй посаді, на жаль, доводилося цим займатися. Або чекати на КСП повернення хлопців з бойових завдань і чути по рації, що з ними щось сталося», — говорить Юлія.
У 2025 році майорка Юлія Іваненко повернулася до Чернівецького прикордонного загону. Нині вона продовжує службу в підрозділі морально-психологічного забезпечення.
Вона виховує двох дітей і мріє, щоб вони ніколи не знали, що таке війна.
«Звичайно, дуже добре бути вдома з родиною. Але на фронті я здобула другу сім’ю і завжди про неї пам’ятаю», — підсумовує офіцерка.