Фото: Коломійця Олексія.
Щовесни настає момент, коли хижак починає клювати на Ахтубі. Цього року зими, вважай, не було, однак, традиційно перших щук ми почали ловити в заплавних озерах.
Але час іде. Рання весна здивувала прильотом шпаків аж у березні. Абрикос зібрався цвісти на місяць раніше! Чи не час з'їздити зі спінінгом на Ахтубу? Але, отак, одразу їхати на холодну Ахтубу боязко. Адже можна і без улову залишитися. А будинки чекають і сподіваються на улов…
Як це часто буває, ми поїхали ловити рибу у заплавних ериках та взяли спінінги для Ахтуби. Просто «заскочимо» на годинку, підпалюємо.
Мабуть, я опущу розповідь про те, як ми поневірялися по заплаві в пошуках щуки гідного розміру. На Ахтубі ми опинилися раніше запланованого часу. Необхідно було зустрітися з приїжджими рибалками і зустрітися було зручніше саме на Ахтубі.
І поки я їздив зустрічати другу машину, приятель встиг упіймати двох судачків і хорошу щуку.
А десь у заплаві є озеро з великими щуками, куди ми так і не доїхали. Скребе в душі – перевірити треба! І ми перевірили. Вирішили, що по дорозі назад ще раз заскочимо на Ахтубу.
Так і сталося. Ми берегом річки ходили з джигом години дві. Я впіймав 2 щучки, яких відпустив. Бачив ще клювання.
Приятель виловив непоганого судака. У мене під берегом на поролонову рибку двічі вішався великий окунь, але не засікся. І як «вишенька на торті» — лов невеликого жереха все на той же джиг.
Фото: Коломійця Олексія.
Ось тепер можна з повною відповідальністю сказати, що Ахтуба прокинулася.
Источник: ohotniki.ru