Фото: Маїлкова Анатолія.
Коли після сходу снігу нагріється і відтає земля, брудна вода хлине протягом короткого часу у водоймища, перетворюючи їх на «каламутні річки, кисельні береги». Цієї весни рибалка на дозволену правилами поплавцеву вудку багатьом представляється дуже проблематичною, а то й зовсім марною. При цьому ловити у воді кольори густої кави здається неможливим не тільки на річках, але навіть на водоймах з малою або взагалі з нульовою проточністю, причому деякі з них можуть бути частково під льодом.
Однак, як би ми не турбувалися за долю підводних жителів у період буяння весняної води, і риб'яче населення багатьох водойм, і всяка дрібна кормова живність щорічно і цілком благополучно переживають цю сезонну подію.
При цьому виявляється, що риба навіть більш активно переміщається акваторією, ніж у період надходження першої крижаної води, причому вона явно не втрачає можливості підгодуватися і заповнити витрачені сили. Крім того, все це відбувається напередодні нересту, тому різна риба неминуче повинна рухатися до певних ділянок майбутнього ікромету, де вже в пору каламутної води виникає її підвищена концентрація, що дозволяє сподіватися на успішну рибалку в таких місцях. Треба тільки навчитися обчислювати зони зосередження тієї чи іншої риби, правильно вибирати снасть, техніку та дистанцію лову, а також швидко визначатися з найбільш ефективною наживкою або насадкою.
Кожен з цих моментів майбутньої риболовлі значною мірою пов'язаний і з об'єктом лову, і з типом водоймища, і з характером поточної погоди, а також з силою та фазою повені, з раннім чи пізнім її початком.
Найбільш складною здається рибалка по дуже високій і каламутній воді на великих річках, які розливаються широко, виходячи на велику заплаву. Але саме в короткий період виходу весняної води на заплавні низини тут і виходить успішно ловити, якщо вдається знайти місця природного зосередження різної риби.
Як правило, на стадії підйому води риба вимушено йде з бурхливого потоку, де її зябра забиває бруд і де у неї практично немає можливості видобути якийсь корм. А ось на заплаві, де і глибина невелика, і сила потоку зовсім слабка чи течії немає зовсім, вода відстоюється і навіть трохи прогрівається. Що стосується корму, то його тут у надлишку — це і черви, що виходять із затопленого грунту, і всілякі комахи і личинки, що залишилися зимувати в густій торішній рослинності, а також багато тут і насіння рослин. Тому частіше в подібних місцях риба жадібно вистачає будь-якого підкинутого на гачку черв'яка і зовсім не реагує, наприклад, на мотиля, який буде доречний, коли річка увійде до берегів.
Однак не скрізь на заплаві має сенс на піку повені розташовуватися з вудкою – і тут риба має явні «стежки», якими вона виходить на розлив, а потім швидко скочується з початком падіння весняного рівня. Зазвичай зонами весняного тяжіння риби служать берегові яри, гирла малих річок і струмків, сильно знижені ділянки берега, де вода, що затоплює їх, утворює як би тимчасові затоки і затони з дещо більшою глибиною, ніж на всій іншій акваторії затоплення. Але ці низинні ділянки річкової заплави і влітку часто більш насичені вологою, а тому набагато рясніше заростають, ніж околиці, до того ж їх, як правило, не відчиняють, тому тут і корми залишається більше.
Що ж до самого лову серед затопленої рослинності, то тут є різні підходи. Часто багато рибалок, які добре знають місцевість і звичайний режим повені, ще восени очищають для себе «п'ятачки» у різних місцях заплави, де вони ловитимуть у міру підйому чи відходу води. Інші надходять простіше — надягають забродний костюм, озброюються граблями і безпосередньо перед рибалкою в потрібному місці видирають рослинність. Рибу, здається, це навіть приваблює і через деякий час вона з'являється в зоні лову.
Можна рибалити серед рослинності, і не роблячи жодних попередніх робіт: досить знайти невелике віконце або вузький прохід у чагарниках і тримати там оснастку на місці, щоб позбавити себе клопоту з зачепами.
Крім того, якщо місце лову заздалегідь не підготовлене, то зовсім не обов'язково опускати гачок з наживкою на снасті поплавця на саме дно, де зачепи неминучі, та й приманка часто залишається непомітною для риби, провалившись в густу полеглу рослинність. Цілком допустимо тримати насадку безпосередньо над чагарниками, причому спуск може бути зовсім невеликим — риба тут також ходить вище, не зариваючись в нетрі, і привабливе частування обов'язково помітить.
Але від зачепів все одно позбутися не вдасться, хоча б при виведенні чергового трофея. І цю проблему, що сильно докучає, значною мірою легко вирішити пристроєм поплавочного оснащення.
По-перше, її треба по довжині зробити набагато коротше вудилища — так снастю легше керувати, не допускаючи її безконтрольного зміщення в погані зони під дією вітру або в результаті дрейфу за течією.
По-друге, ставиться свідомо дуже товста міцна волосінь без повідця, а гачок, навпаки, використовується тонкий, що розгинається при значних навантаженнях, але надійно утримує навіть велику рибу при її видиранні з чагарників. Така груба оснастка, ще спрощена досить вантажопідйомним поплавком і єдиним грузилом на волосіні, ніяк не позначиться на результатах риболовлі в каламутній воді, де ліска губиться серед безлічі стебел, зате це дозволить впевнено протистояти гідному трофею, тому що можуть клюнути і могутній гомін, широко вже про плітку і карасе вагою під кілограм.
Звичайно, слід обов'язково відзначити роль підгодовування для риболовлі з вудкою поплавця в каламутній весняній воді, адже підгодовування в будь-якому випадку покликане концентрувати і активізувати рибу в зоні лову. Однак багаторічний досвід риболовлі напровесні по відкритій, але ще дуже холодній воді дає неоднозначні результати по дії підгодовування в різних ситуаціях.
Наприклад, на широких річкових розливах, коли вода виходить на луки, риба явно розбігається з місць внесення підгодовування, виготовлених із стандартних складів на основі рослинних компонентів, навіть якщо туди і доданий тваринний корм у вигляді мотиля, хробака або опариша. Зате дрібно нарубаний черв'як і замішаний з береговим грунтом може цілком через якийсь час, нехай і не короткий, залучити до місця лову велику весняну рибу, причому як хижу, так і мирну. Але такі дії рибалки більше схожі на привласнення, коли є можливість очікувати результат і день, і два, і навіть тиждень — головне, щоб ця робота збіглася з термінами і маршрутами весняного ходу риби, що цікавить, оскільки лише в даному випадку запропоноване «частування» не пропаде даремно.
Однак в той же час і навіть при тій же температурі води виявляється цілком ефективною помірна за кількістю підгодовування стандартного літнього складу, звичайно, поліпшеного порцією дрібного мотиля, якщо вона, допустимо, застосовується в процесі лову на ділянках проточних ставків або водосховищ, куди вже втікають каламутні весняні води, а інші.
У цих умовах вдається швидко залучити до певного місця плітку, уклейку, підліщика, густера, язя. Тут, головне, витримувати чіткий режим годування, тому що не в такт з активністю риби подане підгодовування або її надмірне накопичення в точці клювань може повністю зіпсувати всю попередню роботу, причому до такої міри, що доведеться міняти місце лову — така негативна дія «перегодовування» особливо яскраво виявляється саме навесні, при цьому, при цьому, осінній воді з тією ж температурою.
Навесні, щоб досягти підгодовування бажаного результату, краще і надійніше застосовувати тактику поступового «розгодовування» риби, починаючи з малих порцій і поступово збільшуючи їх у міру зростання кількості «споживачів» корму і помітного поліпшення клювання. Однак потрібно буде негайно піти зворотним шляхом, якщо після подачі чергової порції підгодовування раптом трапиться явна затримка в клюванні.
Але багато рибалок роблять одну й ту ж помилку, при погіршенні клювання збільшуючи частоту подачі підгодовування і об'єм чергових її порцій, що практично завжди веде до плачевного результату у вигляді повного безкльов'я або ж, наприклад, зону лову зовсім залишають велика плотва або лящ, а на їх місце встає настирлива.
Треба неодмінно додати, що на піку повені, коли ловити на вудку найчастіше доводиться закинути, далеко йдучи від суші за мілководним розливом, це за формальними ознаками, зафіксованими в обмеженнях на період дії нерестового двомісячника, може викликати серйозні нарікання і навіть санкції з боку працівників рибоохорони.
Справа в тому, що в цей час можна рибалити тільки з берега, причому поза позначеними аншлагами ділянок нерестовищ.
Тому в цій ситуації не слід конфліктувати, навіть якщо клює добре, а краще вийти з води та спробувати «дістати» рибу з берега або взагалі залишити заборонене місце.
Источник: ohotniki.ru
