Фото: Єлізарова Павла.
Не дивно, що серед численного племені рибалок немає, напевно, такого аматора, хто не мріє стати володарем великого золотошуйчастого ляща. Знаю чимало колег-рибалок, які не визнають жодної іншої риби, крім ляща. І в цій своїй вузькій рибальській спеціалізації вони, прямо скажу, процвітають.
Таких по праву називають лещатниками. І вони пишаються цим почесним званням. Навіть своїм характером, поведінкою, манерою триматися вони багато в чому схожі: небагатослівні, статечні, несмітливі. На березі влаштовуються ґрунтовно, надовго і місце своє не змінюють. І якщо звичайний любитель риболовлі не в силах приховати своєї радості від спійманої риби, то у лещатника ви не помітите особливих емоцій, навіть свою велику здобич він сприймає спокійно, як щось належне, що само собою зрозуміле.
Як стати лещатником? Або як хоч зрідка спіймати ляща — цього глибоководного примхливого гурмана? Насамперед, звичайно, треба добре вивчити поведінку та звички цієї риби, знати місця її проживання, її кормове «меню».
Ляща не сплутаєш ні з якоюсь іншою рибою. У нього саме плоске тіло з усіх коропових риб і горбата спина. Він має, якщо дивитися на нього збоку, майже ромбоподібну форму. Тіло вкрите щільною лускою сріблястого (у підліщика) або бронзово-золотистого (у великого ляща) кольору.
Відрізняє його і рясні зовнішній покрив сірувато-білого слизу. Рибалкам, хто ловив лящів та підліщиків, знайома ця картина: руки після знятої з гачка риби покриваються липким слизом, який щоразу доводиться змивати водою. Тому при лові ляща необхідно постійно мати під рукою похідний рушник.
ДЕ ШУКАТИ ЛЯЩА?
Ліщ віддає перевагу тихим, глибоким ділянкам річок і озер, водосховищам, великим ставкам. Швидкопоточні води він уникає. Середня вага ляща зазвичай півтора-два кілограми, але зустрічаються екземпляри вагою понад 5 кілограмів. Риба ця зграйна, зграї групуються за віком та розмірами.
Ліща та підліщика слід шукати також у руслах затоплених водосховищем річок та річечок, над затопленими ярами, ставками. Ці місця, як правило, відрізняються різким перепадом глибин і обширними мулистими мілинами. У таких місцях риба ловиться як улітку, так і взимку.
Лов ляща по-своєму цікавий і захоплюючий. Навіть його клювання при лові на вудку поплавця дуже відрізняється від клювання інших риб. Можна сказати, клювання у нього — «фірмова». Поплавець спочатку трохи тремтить, потім починає підніматися з води і нарешті лягає на воду. Це називається — лящ виклав поплавець. В цей час і треба підсікати. Серед рибалок навіть укорінився вираз — «ліщове» клювання.
Походить так тому, що ляща, взявши з дна насадку з гачком, піднімає її разом із грузилом. Поплавець, звільняючись від тяжкості грузила, поступово спливає у міру піднімання лящем насадки та грузила.
При підсіканні великого ляща в перший момент здається, ніби гачок зачепився за корч. Але вже наступної миті відчуєш характерні для ляща повільні, але потужні ривки. Щоправда, наполягає він на гачку хоч і потужно, але недовго. Швидко втомившись, лящ майже без опору дає себе підтягнути до берега чи човна.
А якщо вдасться трохи підняти його голову і дати ковтнути повітря, то лящ взагалі заспокоїться і його можна буде тягнути на поверхні води як дошку. Але й зволікати тут не можна, витягувати ляща треба швидко, поки він не прийшов до тями і не рвонув у рятівну глибину.
З ПРИКОРМАННЯМ — КРАЩЕ
Для успішнішого лову ляща, подлещика необхідна підгодовування. При цьому важливо пам'ятати: головна мета підгодовування — не наситити рибу, а лише залучити її до місця лову, а заразом і порушити її апетит. Тут саме той випадок, коли перестарання — на шкоду.
А тому просто дивують деякі рибалки, які, прагнучи швидше та «надійніше» заманити рибу, кидають за борт човна або з берега кілограми каші. Потім самі ж обурюються тим, що риба чомусь не клює. І важко буває пояснити такому горе-рибалці, що він сам собі зіпсував рибалку.
Риба, наївшись кормом із дна, вже не звертає уваги на підозрілу приманку з гачком. І якщо, як кажуть, кашу олією не зіпсуєш, то рибалку зайвою кашею зіпсувати недовго.
Чим і як підгодувати ляща? Для цього годиться круто зварена пшоняна або інша каша, змішана з макухою, а також розмочені у воді та розпушені шматки хліба, сухарі. Сюди можна додати дві-три жмені спеціального прикорму для ляща. Непогано також домішати рубаних хробаків.
На стоячій воді підгодовування можна просто кидати до місця лову, а на течії, навіть слабкому, підгодовування доцільно закатати в глиняні кулі. За відсутності глини такі кулі розміром з яблуко можна зліпити з в'язкої, липкої прибережної землі, що завжди можна знайти біля урізу води. Такі кулі швидше тонуть, доставляючи підгодовування разом із землею чи глиною на дно. Тут крихти каші, хліба, шматочки рубаних черв'яків змиваються з куль течією, залучаючи рибу.
Якщо рибалка ведеться з човна, для підгодовування краще використовувати спеціальну сітку. У неї вкладаються приготовані для підгодовування продукти. А щоб сітка швидше тонула і не зносилася течією, туди треба покласти якийсь вантаж — шматок каменю чи цегли, будь-яку залізяку. Прив'язавши зверху до сітки шнур, кидають її у воду до місця лову, приблизно за три-чотири метри від човна. Інший кінець шнура треба прив'язати за щось до човна.
Саме таким способом я завжди підгодовував підліщика, коли ловив його з човна на озерах Святому та Білому під Шатурою, на Істринському водосховищі. Цей спосіб зручний і практичний також тим, що при бажанні (коли клювання ослабне) можна посмикати сітку з прикормом за кінець шнура. В результаті підгодовування в сітці струшується, через комірки із сітки висипаються нові крихти, знову залучаючи рибу.
А якщо рибалка ведеться на ділянці з плином, то я піднімаю сітку з прикормом приблизно на півметра від дна і в такому положенні фіксую, прив'язавши знову ж таки шнур до човна. Правда, при цьому сітка з підгодовуванням опиниться під кормою човна. Але перебіг, вимиваючи крупинки підгодовування з підвішеної сітки, доставить їх до ваших гачків з насадкою. Періодично треба знову ж таки легко струшувати сітку за шнур, після чого шматочки з сітки висипатимуться більш рясно.
Такий сітчастий мішечок з підгодовуванням зручний і тим, що його можна використовувати як буй для засічки місця лову, коли з якоїсь причини рибалці необхідно вийти на берег, а потім знову повернутися до пригодованого місця лову. Для цього достатньо прив'язати до шнура шматочок пінопласту або просто невеликий ціпок, який буде добре видно на поверхні води.
Стане в нагоді це і в тому випадку, коли чекає ночівля на березі. Рано-вранці, випливши знову на воду, рибалка по залишеному напередодні ввечері «бую» відразу підпливе до свого «обжитого» місця. Перед початком чергового лову бажано підняти сітку з підгодовуванням за шнур, потрясти її, щоб чергова порція апетитних крихт осіла на дно, залучаючи рибу. За потреби можна «зарядити» сітчастий мішечок новою порцією підгодовування.
Не зайве нагадати, що при лові човна, що стоїть на якорі, необхідно дотримуватися тиші. Ненавмисний удар веслом або вудлищем об борт човна, а також інший сторонній звук одразу доходить до глибини і може розігнати рибу. Після цього доведеться чимало чекати, поки нарешті все заспокоїться і риба знову повернеться до підгодованого місця.
ДЕЩО ПРО НАСАДКУ
Влітку ляща ловлять як на тваринах, так і на рослинні насадки. Це черв'яки, мотиль, опариш, личинка бабки, манна чи пшоняна каша, зварений «геркулес», інші рослинні насадки. Помічено, що в різних водоймах, залежно від їхнього кормового складу, лящ віддає перевагу різному «частуванню».
Наприклад, на Істринському та інших підмосковних водосховищах, на Шатурських озерах я ловив його на манне тісто, присмачене соняшниковою олією та анісом. А на Костромському водосховищі ловив його на хробака.
На річці в районі Серпухова ляща ловлять на шматочки свіжого свинячого сала. А на Москві-ріці він воліє дрібно нарізані шматочки недоварених трубчастих макаронів. Ці ліщові «капризи» треба враховувати, якщо риболовля чекає на новій, незнайомій водоймі.
Нерідко буває, що смаки ляща змінюються протягом доби. Вночі і рано-вранці йому подавай черв'яка або мотиля з опаришем, а вранці, вдень і надвечір — манну кашу або «геркулес». Щоб визначити, що саме воліє цьому водоймі лящ, можна розкрити його й подивитися вміст його шлунка. Часом тільки так можна підібрати чарівну насадку.
ЯКУ СНАСТЬ ВИБРАТИ?
На великих озерах, водосховищах часто доводиться ловити з човна на великій глибині, коли спуск волосіні набагато перевищує довжину вудлища. У такому разі дуже важко, а за дуже великого спуску взагалі неможливо зробити закидання. Як же бути?
У таких випадках доцільніше використовувати, як це здасться парадоксальним, короткі (спінінгові) вудилища. Спочатку за допомогою глибоміра треба встановити необхідний спуск. Насадка закидається не вудлищем, а рукою. Вона лягає на дно, поплавець набуває свого звичайного вертикального положення. При клювання підсікати треба вудлищем, а виважувати рибу доводиться за волосінь руками, як при зимовій рибалці.
Пам'ятаю, на озері Святому під Шатурою звернув увагу на групу місцевих рибалок, які щільною групою розташувалися на своїх човнах на одній із ділянок озера. Подумалося: не дарма, мабуть, рибалки зібралися там. Підплив до них. Зрозуміло, не настільки близько, щоб завадити будь-кому або викликати невдоволення своєю присутністю. Розташувався приблизно за тридцять метрів. Глибина тут виявилася досить пристойною — близько семи метрів.
І почав ловити тут вищеописаним способом. Незабаром поплавець однієї з вудок «ожив»: став дрібними поштовхами підніматися з води, нахилився. У цей момент і підсік, не чекаючи, поки поплавець ляже. Витяг підліщика на 600 з гаком грамів. Потім ще й ще. Риба клювала рідко, але, як кажуть, влучно: дрібниця не траплялася.
Після цього я часто сюди припливав, промацав дно глибоміром. Виявилося, що тут проходить затоплений підводний яр. Це й приваблювало сюди більшу рибу.
Окрім вудки поплавця, ляща можна успішно ловити на різні донки. За своєю конструкцією вони дуже різноманітні, кожен рибалок на свій розсуд удосконалює свою снасть. Але суть одна: насадка з гачком закидається якнайдалі від берега на дно, де лящ і знаходить її.
Найпростіша донка — це коли до кінця волосіні прив'язують свинцеві вантаж, а вище за нього до волосіні прикріплюють повідці з гачками. На березі в землю встромляється короткий, близько метра завдовжки вудильник з мотовильцем для волосіні. Замість мотовильця багато хто прикріплює до вудильника котушку. У вершини вудильника на волосінь навішується дзвіночок, який сигналізує про клювання.
Незручність такої снасті в тому, що вантажило з гачками щоразу доводиться знову перекидати руками. Повідці при цьому часто плутаються, а при витягуванні донки гачки постійно чіпляються то за корч, то за підводні водорості. Та й шум від вантажу, що падає при закидах, відлякує рибу.
Більш досконала та практична донка з гумовим амортизатором. Рибалки називають її простіше — «донка з гумкою». Раніше вона була в забороні, вважалася браконьєрською снастю.
Її перевага перед звичайною донкою полягає в тому, що її не потрібно перекидати після кожного клювання. Цю роль виконує тонка довга гумка, один кінець якої приєднаний до важкого грузила, а інший до волосіні з повідками.
Думаю, немає сенсу докладно описувати пристрій цієї снасті. Це тема для окремої розмови. Скажу лише, що ця сна досить уловиста, адже на волосінь можна прикріпити до десятка повідків з гачками. Вони не плутаються, як при закиданні звичайної донки. Але не треба скупитися: не слід перевищувати кількості гачків, дозволеної правилами аматорського рибальства.
Однак цю снасть можна використовувати тільки на водоймах зі стоячою водою — озерах, ставках, водосховищах. А на річці або на каналі, де є течія, вона непридатна: течія коливає гумку, що відлякує рибу. Крім того, під впливом течії гумка зноситься, утворюючи велику дугу, в результаті клювання важко помітити.
Крім того, при лові ляща велику популярність отримала так звана спінінгова донка. Називається вона так тому, що головною частиною в оснастці цієї донки є вудилище спінінга з пропускними кільцями і котушкою. Це багато в чому полегшує і робить зручним закидання приманки та виведення риби. Ця снасть відрізняється універсальністю та маневреністю, забезпечує далекий закид, зручна та практична як при лові з берега, так і з човна.
Донка оснащується ліскою перетином 0,4-0,6 міліметра, повідками перетином 0,2-0,3 міліметра, ковзним грузилом-годівницею, дзвіночком. Котушки можна застосовувати як інерційні, так і безінерційні.
ПРО ЦЕ ТЕЖ ТРЕБА ПАМ'ЯТАТИ
Помічено, що при вітрі та хвилі обережний лящ стає сміливішим, він у пошуках корму близько підходить до крутого прибійного берега, де хвиля розмиває грунт і вимиває з нього різну живність. Тут і треба ловити ляща поплавцевими та донними вудками. У таких умовах цілком успішним може бути лов на порівняно невеликих глибинах — всього до півтора метра.
Нерідко буває, що лящ своєю поведінкою нагадує рибалку про свою присутність на даній ділянці водойми. Це зазвичай трапляється на ранкових зорях у хорошу погоду та перед грозою. На поверхні води раптом починають розходитися кола хвиль, на водній гладі постійно з'являються спини риби, що розгулялася. Це називається – лящ «плавиться».
Про присутність ляща говорять і ланцюжки дрібних бульбашок, що іноді утворюються на поверхні води. Це лящ ворушить у пошуках корму донний мул. По руху бульбашок можна визначити напрямок руху риби.
Видає себе лящ і своїм апетитним цмоканням, коли на зарослих ділянках обсмоктує молоді пагони та коріння рослин. Це буває добре чутно у тиху погоду.
Як правило, клювання ляща покращується за стійкої погоди з помірними або тихими вітрами південного та західного напрямку. Сприятливими для його лову є також теплі похмурі дні та короткочасні дощі без вітру. Сприяє клюванню ляща повільний спад рівня води. І, навпаки, клювання припиняється, коли вода починає прибувати.
Справжній лещатник уночі спати не буде, не відійде від своїх доньок. І це зрозуміло: саме у нічний час найчастіше клює великий лящ. Можливо, це пояснюється тим, що за денного світла великий «досвідчений» лящ обережний. А можливо, у великих екземплярів виробляється свій режим харчування – нічний?
Як би там не було, але рибальська практика переконливо свідчить: великий лящ найчастіше трапляється вночі. І не випадково навіть при лові вдень великі екземпляри трапляються з настанням темряви.
Не втрачайте даремно час, шановні лещатники!
