Удегейська приказка.
Читаючи деякі книги, ловиш себе на думці, що отримуєш задоволення. Таке щасливе задоволення від читання, яке тебе завжди наздоганяло в дитинстві. І коли я взявся за цей нарис, то вирішив розповісти про письменників та книги, здатні відволікти від дійсності та проблем, лікувати недугу песимізму, оновлювати та надихати.
«Добре Боже світло. Одне тільки не добре: ми», – писав Антон Павлович Чехов, який здійснив поїздку на Сахалін. І що його змусило, подумайте, впасти у такий песимізм? Біда жителів Росії полягає в тому, що вони погано знають географію своєї рідної країни. Дуже часто на заході не здогадуються, як справи на сході. І різні культури (віддалені від нас) ми погано знаємо, хоча вважаємося одним народом (а якщо бути чесними, не хочемо знати: навіщо витрачати час на такі непрактичні речі?). Далекий Схід, як магнітом, вабив романтиків, каторжників, всяких лихих людей.
Письменник-далекосхідник, який прожив майже сто років Всеволод Сисоєв писав: «Далекосхідники — люди, як правило, твердої волі, що володіють великою завзятістю в досягненні наміченої мети. Вони добрі та підступні. Вони горді духом, особливо цінують свободу, а кліматична суворість краю зробила їх стійкими у всіх життєвих випробуваннях». А Н.П. Задорнов у вступі до «Амуру-батюшці» пише таке: «На необжитій території серед неозорих лісів будувався новий промисловий центр. Прийшли будувати великим колективом, що безперервно поповнювався.
В.П. Сисоєв та Н.П. Задорнов
До нового міста вже прокладалася із Хабаровська залізниця. Тайга ще жила своїм життям, вона ще не пішла, хоч, звичайно, і доживала свій вік. Але ми, до певного часу, цього не відчували. Сам я не був мисливцем. Вже потім, якось ночуючи в колгоспі у нанайців, я чув розмову про себе в конторі за перегородкою: „А Задорнов мисливець?“ – питав російський. „Звичайно, мисливець!“ — Відповів на наєць. „Чому ж він на полювання без рушниці ходить?“ – „А він, розумієш, олівцем стріляє!” …Пішли ми полювати у тайгу з одним із молодих акторів. Іти далеко не довелося. Ліс хороший, і про природу можна сказати, що вона могутня. Вона була така багата, що здавалася незнищенною. Днями та ночами вузькоколійками, що виходили на майбутні магістралі міста, везли і везли колоди модрини та кедра. У тайзі рубали та рубали дерева». Така вийшла заспівка, а тепер хай далі наша казка дається взнаки. Далекий Схід. Мисливська література. Тигри, барси, леопарди, ведмеді! Господи, що ще треба для захоплюючих оповідань?
