Відвідування Пермського краю почалося у мене із зустрічі з представниками Пермської крайової федерації охоткористувачів.
Відбулася вона в новому і вельми упорядкованому приміщенні, що вигідно відрізняється від обшарпаних та тісних апартаментів, у яких зазвичай туляться представники регіональних мисливських громадських організацій. Пізніше я дізнався, що допомогу в придбанні приміщення Пермської федерації надав центральний московський офіс Росохотриболовсоюзу.
Зустріч набула характеру невеликого круглого столу, на якому були присутні і. о. президента Федерації охоткористувачів Пермського краю Володимир Олександрович Черкасов (далі – В. Ч.); секретар управління Пермської крайової федерації Володимир Павлович Щербаков (далі – В. Щ.); директор Яловського мисливського господарства Олександр Іванович Бєляєв (далі – А. Б.); директор мисливського господарства «Час полювання» Кудимкарського району Арсеній Володимирович Суботін (далі – А. С.) та автор, головний редактор «Російського мисливського журналу» Михайло Кречмар (далі – М. К.). Пізніше підійшов директор Чердинського господарства Євген Анатолійович Круглюк (далі – Є. К.).
Розмова починає в. о. президента федерації Володимир Черкасов: Перша згадка про якісь організовані форми мисливських господарств у Пермському краї відноситься до 1892 року. Йдеться про указ міністра майнових відносин та управління лісами, який створив Пермське товариство правильного полювання. Наступна важлива віха – це вже війни, тоді був Пермський край, а Молотовська область. У жовтні 1944 року затверджується статут Молотівського товариства мисливців. Потім був радянський період стабільності, а потім лихі 90-ті, розвал Союзу і реформа державного устрою призвели до того, що суспільство почало руйнуватися і занепадати.
У передбанкрутному стані на основі тих залишків суспільства, що розвалюється, які ще не розтягли «нові росіяни», почалося створення крайової федерації – нового органу організації та ведення мисливського господарства. У березні 2005 року ініціатором цієї теми виступив Володимир Миколайович Сенін та група його товаришів. Він був одним із перших засновників цієї некомерційної організації, сформованої на базі Крайової федерації мисливців та рибалок. До складу федерації тоді увійшли майже всі районні товариства мисливців. На сьогоднішній день з початкового складу збереглося лише 35. Зараз до складу Федерації входять і суто мисливські товариства, і приватні господарства, і товариства, які є нашими територіальними представництвами, як Єловське в Олександра Івановича.
Здебільшого товариств федерації ситуація така. У нас із кожним районним товариством, яке має статус юридичної особи, укладено угоду, договір про розмежування повноважень. Федерація залишає у себе загальне керівництво, методичне зокрема, й управління галуззю. А реалізація конкретних функцій, пов’язаних із господарюванням, віддано на місця. Плюс є ведення так би мовити мисливського господарства, це теж наша турбота: і охорона, і збереження, і моніторинг, і контроль. По суті, всі функції, пов’язані з веденням мисливськогосподарської діяльності, взяло на себе суспільство. Мисливець приходить лише за путівкою, за дозволом.
Відпрацювання безпосередньою трудовою участю ми також заохочуємо та підтримуємо: виготовлення солонців, підживлювальних майданчиків, виготовлення лабазів, будівництво та інші біотехнічні роботи. Є люди, які ініціативно це роблять, кажуть, мовляв, хлопці, я хочу побудувати лабаз ось тут, ось тут посіяти поле та полювати у вашому господарстві. Дивимося, як лягає на наші матеріали, і кажемо: так, можна. Ну чи: не можна, то це не працює.