Якби можна було замінити риболовлю на щось ще, я б замінив. Але нема чим. Тому вкотре їхав на лід, зваливши на себе і бур, і намет, і сани з рибальськими причиндалами. Їхав і випадково подумав: адже колись це закінчиться… Стало сумно. Тому передумав: ні, не бувати тому, чи не скінчиться це ніколи! Принаймні не хочу, щоб кінчалося.
І тільки-но ступив на лід, пішов у далечінь під дивовижним зоряним небом, яке якось по-особливому цього разу висвітлювало мені шлях. Невдовзі наздогнали мене товариші, з якими ми домовилися зустрітися на певній точці. І ось заскрипіли бури у вже просоченому вологою весняним панцирі, що ховає під собою наш дивовижний рибальський світ.
Всупереч очікуванням.
Того дня всі ми, м'яко кажучи, потрапили або пролетіли. Кому більше подобається. Активність риби виявилася на диво слабкою, за винятком малокаліберних йоржів, що епізодично атакують приманку. Через дві години після приїзду, ми переконалися в цьому на сто відсотків. Із цим треба було щось робити…
Лунки на глибині від 3 до 5 метрів не працювали зовсім, незважаючи на те, що їх підгодували гороховою кашею з мотилем, а це підгодовування завжди добре працює в цих місцях. Довелося зосередити увагу на глибині 7-9 метрів, де хоча б іноді траплялися клювання.
Двоє з нас – Олег та Ігор ловили на поплавочні вудки, а ми з Юрієм – на гру. Причому Юрій тільки на безмотилку. Треба сказати, що поплавець цього разу працював анітрохи не гірше за кивку, а може й краще. Таке буває не часто. І, забігаючи вперед, скажу, що саме на вудку поплавця Ігор примудрився ближче до 11 години витягнути найбільшого окуня цього разу – вагою майже 350 грам.
Я ж зробив ще кілька лунок поруч із встановленим наметом (і всередині нього пробурив три), на глибині близько 8 метрів. Всі їх підгодував мотилем із сухарем та пшоняною кашею. Впевнений, що пшонка знає свою справу. І почав випробовувати свій «уловистий арсенал», сподіваючись на те, що таки зможу спокусити рибку.
Треба зауважити, що в цьому випробуванні я досяг успіху. Перепробував більше 15 вудок з різними приманками (деякі використав вперше) і все ж таки зумів умовити деяку рибку.
А ще мені вдалося протестувати саморобну годівницю-самоскид, яку я створив з жорсткого пластику. З переваг – гідний обсяг (набагато більший, ніж можна побачити в магазині), невелика вага, чіткість відкриття під водою. З недоліків – страшнуватий зовнішній вигляд, але це тому, що модель, як кажуть експериментальна. Та й рибі до зовнішнього вигляду годівниці немає жодної справи. Головне, що мені цією годівницею працювати було зручно, і приємно!
Несподівана радість
На мотиля періодично клював йорж, а також дрібний підліщик. Клював – це, звичайно, голосно сказано, але з урахуванням загальної пасивності риби цього дня, хай буде так. Блешня, вагою близько 0,5 грам все-таки краще працювали з мотилем (хоча всі мої приманки розраховані на безмотильний лов).
А ось чортики, на які я незабаром переключився, якраз краще працювали без живої насадки. Причому один із них вагою 0,75 грам, абсолютно голий, тобто без будь-яких прикрас, показав найкращу працездатність.
Це було справжнім сюрпризом для мене. Щоправда, мені неодноразово доводилося бачити, як на такого чортика сідав заліковий підліщик чи красень-окунь. Але одна справа бачити, як це відбувається в когось і зовсім інша справа самому спробувати половити і щось виловити.
І ось у мене вийшло! Чергова сходинка в безмотильному лові пройдено. На вищеописаного чортика я примудрився вивудити чотирьох дрібних підліщиків, причому з однієї лунки. Рекорд можна сказати.
Впіймав би й п'ятий хвостик, але цього разу село явно щось більшого калібру. Лісочка обвисла, і мені довелося побачити тільки її закручений кінчик. Відв'язалася приманка. Мабуть, погано я її прив'язав. Прикро, чортик був авторський, не дешевий. Але що ж робити?
Ще одна втрата
Пішов за новим чортиком у намет, де мертвим вантажем стояли дві вудки поплавця. Однією з них (з коромислом) на місці не виявилося… Так, ось і цього року не обійшлося без крадіжки: потягла рибка вудку. І була ця рибка однозначно не з кволих, оскільки вудку я зміцнив прищіпкою. На майбутнє пообіцяв собі фіксувати вудки сильніше… Але хто б міг подумати?! Більше трьох годин тут навіть натяку на клювання не було і ось тобі!
До речі, на іншу звичайну вудку поплавця був витягнутий тільки один йорж. Більше клювань у наметі не було. Взагалі, так уже втретє: у наметі клювало лише у грудні-січні, а в лютому-березні панувала тиша. Причому це і на 11 метрах, і на 7,5 (даний випадок).
Новий чортик
З іншим чортиком (такою ж за виглядом і вагою, але прикрашеною намистинкою) ловилося не гірше. Але доводилося постійно міняти лунки, оскільки після реалізованого клювання запанувала тиша. Що стосується самої гри, то біля вудок з чортиком у мене стояли металеві кивки 10-12 см.
Зізнаюся, не виходило ними робити улюблений дриблінг, який нерідко допомагав мені в моменти безкльов'я. Швидше дані кивки розраховані більш плавну гру. А на розгонисту проводку в цих умовах риба реагувала мляво. Тому доводилося працювати вудкою мало не у вертикальній площині, щоби збільшити кількість коливань. І це допомагало.
Тобто я починав працювати приманкою біля дна, з постукування, переходячи на плавну гру з одночасним підйомом і потім наскільки можливо, прискорював темп коливань, також піднімаючи приманку все вище і вище, приблизно на 50-70 см від дна. Після цього робив паузу та поетапно з паузами опускав приманку назад на дно.
Ось такий спосіб гри здався мені найбільш видобувним у цих умовах. У зв'язку з цим скажу, що, незважаючи на високу якість своїх металевих кивочків (які я активно використав цього сезону), у їхній бездоганності не впевнений. Все-таки потрібно мати лавсановий або карбоновий ківок з таким же рисом (підібрати відповідну пару «чортик-ківок»), щоб у разі необхідності мати можливість для високочастотної гри (тобто для дриблінгу).
Крім дрібного підліщика, вдалося витягнути і непоганого окунька. Звичайно, не такого великого, як дістав Ігор (про що я писав вище), але все ж таки «великої дошці».
Більшість реалізованих клювань припали на чортиків без живої насадки і навіть взагалі без усього! Це стало найбільшим враженням для мене на цій рибалці.
Фактично я вже відкрив для себе нові можливості лову, з якими піду ловити у майбутньому сезоні (а може ще й на літній бічний ківок спробую).
А наступний сезон, дасть бог, настане вже скоро. Хто б що не казав… Повертаючись назад під куполом блакитного неба та променями яскравого сонця, якого ми не бачили всю зиму, я виразно відчув, як мине квітень-травень і три літні місяці, а за ними вересень-листопад.
І знову можна буде пересуватися твердою водою і думати: ні, ніколи це не скінчиться. Дуже вже хороша наша рибалка, як саме життя!
Source: www.ohotniki.ru