Ця весна видалася ранньою, дзвін краплі почувся вже в лютому. Задули теплі вітри, застукав по дахах дощ та так, що здавалося, вже й літо прийшло. Але тонкі ранки з міцним морозцем говорили про інше. Денна сльота і калюжі вранці склілися і хрумтіли під ногами. А потім налітали вже злі вітри, і сипав сніг. Та сніг зійшов швидко. А дороги в місті і так майже всю зиму без снігу і льоду швидко висохли до асфальту.
Але березень не скрізь гарантує гарний жор щуки. І в цьому ми переконалися, побувавши на улюбленому озері, де ми з сином упіймали нещодавно кілька щук, у тому числі шестикілограмову рибину.
Але цього разу озеро віддарилося лише парочкою невеликих щучок. І це за два дні активної риболовлі. Не дуже успішним видався лов щуки і на Волзі. А на ближній річці, де зазвичай хапали цілком пристойні рибини, і активно клювала соріжка, цього разу взагалі нічого не зловили. Причому ми залізли подалі від людних місць вище за течією.
Щось трапилося з річкою у цьому місці. А ось нижче за течією, за словами лижника, що проїжджав берегом, виявляється навіть лящ виходив. Але рибалки сиділи густими купами. Така рибалка нам не подобається. Занадто шумно та квапливо. Рибалки забурюються буквально під ящики сусідів. Ось такий у нас вийшов березень.
Але ж не прибирати снасті в комору. І ось сьогодні йдемо з Пашкою на міське водосховище, яке знаходиться буквально за двадцять хвилин від центру міста та будівлі уряду.
Ранок видався дзвінкий, рум'яний, з морозцем під десять градусів. Ідемо з Пашкою по тонкому хрусткому насту, нічого не побоюючись. Тут, на широкому льодовому плато, лід ще товстий. Перевіряли його товщину перед виходом на лід сигнальними лунками. Та й народ спокійно ходить льодом.
Ось і знайоме місце. Тут у минулі роки активно ловилася найрізноманітніша за вагою та розміром щука. Щоправда, подрібніла. Оскільки водосховище пов'язане з річкою, а точніше їй утворено, то далася взнаки і на ньому якась подія.
Кажуть, був літній замор, кажуть і те, що десь машина з добривами опинилась у річці, чи змило їх, добрива, із сховищ, розташованих на берегах. Насправді, я був свідком наслідків цих подій.
Сидячи з фідером, я раптом побачив під берегом на обмілині безліч раків, що виповзли сюди явно не від хорошого життя. Крім того, тут же, просто під берегом, стояли зграї риб, причому у два шари. Один – на дні мілини, а інший шар риб справді стояв вертикально, жадібно хапаючи повітря з поверхні.
Після цього не стало жару щуки, коли до обіду вдавалося зловити 3-4 щуки, а потім їхати додому, добре добиратися до нього з півгодини. Подрібніла щука тут і почала брати помітно гірше. Ось така сумна історія. Втім, є інформація, що ні-ні та зловлять тут щук то на 9 кг, то на 11 кг. Причому не чутки, а саме інформація з фото у різних сучасних ЗМІ. Для міської річки – це серйозні екземпляри.
Тож живець у нас собою. На рибалку лише один день, коли його ловити тут. Час лише втрачати. Ось дожили. Купуємо соріжок у рибальському магазині… Не ті часи, коли з однієї лунки за півгодини можна було натягати десяток-другий пліток.
Але гаразд, час ставити снасті. А їх у нас скоротили за новими правилами до 5 штук. Причому, якщо раніше тут жодного інспектора рибоохорони не побачиш, то зараз їздять на снігоходах і реально штрафують за перевищення кількості жерлинок хоч на одну штуку. Багато небагато, але дві тисячі вимагають.
Тепер треба знайти мої знакові місця, а це п'ятачки та брівки глибиною 3,5-4 метри зі скатом на глибину 10-12 метрів. Так місця знайдені, снасті стоять. Можна поки що дрібницю половити. Але не встигли пробурити лунки, дивимося, стирчить прапорець однієї з жерлиць, а котушка без роздумів одразу почала шалено крутитися.
Рано починає брати щука навесні. Ідемо до снасті, поспішаючи. Саме вчасно. Котушка вже розкручена до кінця. Беруся за волосінь. Підсікання! Щось там, у глибині, не маленьке. Лісочка елозить по краю лунки. Доводиться стравлювати її. Але рибина вже під лункою. Чіпляю її багром, і щука б'ється на льоду.
Ось тобі й дрібниця нинішня! Та в щуці кіло п'ять. Так воно й є. А ось і спалахнув прапорець на жерлиці товариша. І там не кілограмовий «шнурок». Його щука потягла на три кілограми. Успіх! Щоправда, ці рибини стали останніми до обіду. А там і додому настав час. Але результат був вражаючий.
Весело повертаємось із рибалки. Вирішили скоротити шлях та пройти через очерети. Ось тут і чекала повна несподіванка, якщо не сказати більше. Пашка пройшов без проблем, він легкий, у вазі мухи, говорячи терміном боксерів, а ось я ухнув під лід.
Одразу згадалося, як тонув на Волзі. Враження залишилися на роки. Обпалило холодом, оскільки одягнені досить легко цієї теплої весни. Стукнуло серце від перепаду температури. Так і тонуть, хто випив на льоду чи серце хворе. Хоча тут неглибоко, але втопитися вистачило б.
Пашка кинувся до мене з рятівницею, але я підтягнувся на ножі, що був у кишені, і виповз на лід. Індивідуальних рятувальників цього разу не взяв, а дарма. Весна все ж таки.
Адже банальна істина. Нерідко саме під берегом найслабший лід, особливо у траві. По-перше, – весна, по-друге, струмки вже збігають із берегів. Ну, і вода тепліша в траві.
Але все одно рибалка вдалася.
Source: www.ohotniki.ru