Чим більше рибалок, тим більше сумнівів – куди їхати? На озерах напевно ще крига стоїть. На річках поки що робити нічого. Практика показує, що щука в них прокидається пізніше, ніж у заплавних озерах. І ми, щоб потім не дорікати собі за погані результати поїздки, вирішили просто покататися по заплаві, подивитися стан доріг, як там льодова обстановка і, звичайно ж, взяли з собою спінінги.
Особисто я взяв із собою три спінінги. Для джигу на озерах – до 16 гр., для джигу на Ахтубі – до 21 гр. і ще один спінінг для лову на блешні. З них, власне, ми почали. Ерік із відкритою водою знайшли не одразу. Але якщо вирішили покататися по заплаві, вирішили по максимуму перевірити всі калюжі, де колись ловили ранньою весною.
Але щука ловитися не хотіла. Мабуть, зарано ми за нею приїхали. Навіть стара кинута китайська сітка, яку ми витягли на берег – жодної рибки навіть дохлої не показала. Але Антон перший пішов від нуля за допомогою воблера і ще потім окуня примудрився там же виловити.
У голові зріла думка, що якщо щуки немає в мілководних протоках, вона продовжує сидіти на глибоких місцях. А ями всі приховані льодом. Але, правда, не всі! Ближче до обіду ми проїжджали моє улюблене озеро, на якому лід стояв лише над основною ямою. А з боків від крижаного припаю – цілком можна було підпалювати! Що ми зробили.
Розосередилися по березі, вітерець у спину, ловити комфортно і почалися клювання!
Спочатку всі пішли від нуля за допомогою окунів. Розмір полосатиків різний, від дрібного, до «цілком собі». А в мене одразу ввалився «товстун». Я перший закид почав робити туди, де колись зазвичай ставив жерлиці по останньому льоду.
На першому ж закиданні при падінні приманки відчув клювання, але підсікти не зміг. Швидше за все, я не був готовий до неї. Просто не вірив, що поряд із крижаним припаєм хтось клюне. На грузику сліди щучих зубів. Довелося затриматися на цій точці і ось уже знову клювання – ошатний окунь. Такого можна й посмажити!
Я не полінувався, дістав кукан – і не дарма! Поступово я почав підсаджувати непоганих окуньків на вільні застібки. Підійшли друзі і, зрозуміло, стали поруч. А куди подітися? Зліва мілину, праворуч мілину, по середині крижаний припай. Кидаємо, іноді перекидаємо один одного… У принципі, знайома картина.
Але ось відзначився Юрко. Вивалює дуже щуку цілком дорослого розміру. Я одягаю кевлаврову рукавичку, допомагаю йому… Фотографую… А зважити її так і не спромоглися. На око – 1.6 – 1.8 кг. Ми таких називаємо “до двох”.
Я вирішив поекспериментувати. Якщо рідкісні клювання – значить, щука є, просто клює неохоче? Я поставив раттлін. Обкидав яму ліворуч і праворуч – немає клювань.
Поки я ходив туди-сюди, інший приятель ловить щуку і ще показує відкушений хвіст у твістера. Це міг бути окунь. Я закінчив експерименти, знову причепив джиг і… таки виловив свою першу щучку цього року! Невелика, але сам факт упіймання мене дуже порадував.
Незважаючи на постійні стогнання, що рано приїхали, що все ще льоду, що вранці ще холодно – відкриття сезону «рідкої води» відбулося!
Найголовніше – воду наші та від нуля всі пішли!
Source: www.ohotniki.ru