Квоти та мисливські сезони в Німеччині

Закон про полювання, квоти на відстріл – у Німеччині штука дуже заплутана, як і багато німецьких законів. Розібратися у них буває непросто. Багато хто з них писався ще на початку минулого століття і є нагромадженням з доповнень до старого закону. Крім того, Німеччина – це федерація, і кожна федеральна земля має свій закон про полювання, який може відрізнятися від республіканського.

Проте в цілому закон про полювання в Німеччині можна назвати прикладом закону, що добре працює. Квоти на відстріл регулюються декількома способами. У першу та головну чергу – тривалістю мисливських сезонів. У кожній федеральній землі вони свої. Можуть у чомусь збігатися, але є відмінності. Деяких тварин, скажімо, можна стріляти у Баварії, але не можна у Баден-Вюртемберг. Наприклад, полювання на сойку в Баварії дозволено з 16.07 по 14.03, тоді як у Баден-Вюртемберг полювання на них повністю заборонене. На самця козулі в Баварії можна полювати з 1 травня по 15 жовтня, а в Баден-Вюртемберг — з 1 травня по 31 січня.

Рішення про тривалість мисливського сезону приймаються відповідно до закону про полювання конкретної землі та щодо ситуації. Розглянути всі федеральні землі в одній статті неможливо, так що обмежимося федеральною землею Баден-Вюртемберг (в якій проживає автор статті і в якій він отримав мисливську ліцензію). Насамперед варто зрозуміти, які взагалі конкретні цілі переслідує закон про полювання. Подивимося закон про полювання Баден-Вюртемберг:

«Цей закон сприяє:

Тобто закон про полювання – це багатоцільовий інструмент. Його цілі – це і охорона природи (підтримка та збереження здорових популяцій), і використання природних ресурсів, і захист приватної власності, а також спроби запобігання та як мінімум зниження шкоди сільському та лісовому господарству, що завдається дикими тваринами. Крім закону про полювання, також існує закон про охорону навколишнього середовища та закон про захист тварин. Закон про полювання, так би мовити, підкоряється цим законам.

Дикі тварини в Німеччині поділені на дві групи: вписані в закон про охорону тварин і таким чином, що потрапляють під заборону на відстріл (оскільки полювання на них не ведеться, то й розглядати нижче їх немає сенсу) і тварини, записані в закон про полювання. Ті, у свою чергу, у федеральній землі Баден-Вюртемберг розбиті на три різні групи для управління їхніми популяціями.

I. Перша група – група промислового використання. Тварини, яких можна видобувати з промисловою метою (на м'ясо, хутро, трофеї), або підлягають відстрілу з іншими обґрунтованими цілями. Сюди відносяться:

• види, популяції яких поширені у відповідному середовищі проживання в Баден-Вюртемберг. Розмір, життєздатність і стабільність популяцій цих видів є достатніми для стійкого мисливського використання, ще, мисливський промисел ці види – традиційне явище;
• види, подальше поширення яких суперечить цілям закону про полювання Баден-Вюртемберга (наприклад, інвазивні види, а також надмірно великі популяції, що завдають шкоди сільському та лісовому господарству);
• види, регулювання яких за допомогою полювання доцільне і необхідне для захисту інших законних інтересів або певних видів тварин (наприклад, регулювання популяції диких свиней для запобігання шкоді сільському господарству, відстріл лисиць для збільшення популяції зайців тощо).

До цієї групи відносяться: борсук (Meles meles), лань (Dama dama), лисиця (Vulpes vulpes), сірчана (Rupicapra rupicapra), горностай (Mustela erminea), єнотовидний собака (Nyctereutes procyonoides), американська норка (Neovison vison) (Myocastor coypus), європейська козуля (Capreolus capreolus), благородний олень (Cervus elaphus), кабан (Sus scrofa), плямистий олень (Cervus nippon), кам'яна куниця (Martes foina), єнот-полоскун (Procyon lotor), pica), сірий гусак (Anser anser), лебідь-шипун (Cygnus olor), канадська казарка (Branta canadensis), нільський гусак (Alopochen aegyptiacus), чорна ворона (Corvus corone), чубата чорнець (Ay palumbus), кряква (Anas platyrhynchus), червоноголовий нирок (Aythya ferina), кільчаста горлиця (Streptopelia decaoctoa).

ІІ. Друга – так звана група розвитку. Сюди входять:

• види, популяції яких не представлена в достатньому розмірі, життєздатності та стабільності для стійкого мисливського використання у всіх відповідних для них довкіллях в Баден-Вюртемберзі;
• види, населення яких у Баден-Вюртемберзі загалом неухильно скорочується;
• види, популяційний статус яких у Баден-Вюртемберг недостатньо з'ясований або схильний до загрози значного скорочення;
• види, що вимагають особливого захисту або особливих заходів контролю, підтримки, збереження або зміцнення популяції відповідно до закону про полювання, або види, полювання на які має бути обмежене з інших законодавчо обґрунтованих причин.

Це такі тварини, як: лісова куниця (Martes martes), заєць-русак (Lepus europaeus), лісовий тхір (Mustela putorius), дикий кролик (Oryctolagus cuniculus), фазан (Phasianus colchicus), чирок-свистунок (Anas crecca), свіязь сіра качка (Anas strepera), вальдшнеп (Scolopax rusticola). Полювання на цих тварин дозволене, але може бути дуже обмежене за часом. Також у тих районах, де їхня популяція дуже швидко скорочується або вже недостатня або немає можливості з'ясувати розміри популяції, полювання на них може бути заборонене.

ІІІ. Третя група – види, які потрібно охороняти. Незважаючи на те, що вони вписані в закон про полювання, полювати на них заборонено. Як було згадано, закон про полювання – це насамперед природоохоронний інструмент. До цієї групи входять:

• види, популяції яких перебувають під загрозою зникнення у Баден-Вюртемберг;
• види, які зустрічаються в Баден-Вюртемберг у невеликій кількості через їх природний спосіб життя;
• види, які є суворо охоронюваними видами відповідно до положень Федерального закону про охорону природи або є охоронюваними на рівні Євросоюзу.

До цієї групи входять: рись (Lynx lynx), середньоєвропейський лісовий кіт (Felis silvestris), глухар (Tetrao urogallus), яструб-тетерів'ятник (Accipiter gentilis), рябчик (Tetrastes bonasia), клінтух (Colacba сіра куріпка (Perdix perdix), сапсан (Falco peregrinus), інші качині підродини.

Всі інші тварини входять до закону про охорону природи та законом про полювання не розглядаються. Наприклад, вовк. Хоч їх у Німеччині багато, але вони мають охоронний статус. (На щастя, зараз його знизили з «особливо охороняється» до «охороненого», і є надія, що згодом буде дозволено відстріл. Хоча багато мисливців і фермерів побоюються, що відстріл буде дозволено занадто пізно. Наприклад, після того, як вовки нападуть на дітей.)

Тільки для тварин із перших двох груп може бути призначений мисливський сезон. Хоча бувають винятки. Наприклад, як виняток для запобігання шкоди рибальським господарствам дозволено відстріл безпосередньо поблизу водойм бакланів. Причому для цього навіть не потрібно мати мисливську ліцензію: дозвіл на відстріл бакланів можуть отримати власники рибальських ферм – такий міні-мисливський квиток на строго один вид. Полювання на тварин поза сезоном або на тих, на кого в принципі сезон закрито весь рік, – кримінальний злочин, який може закінчитися реальним ув'язненням.

Таблиця 1. Час полювання у федеральній землі Баден-Вюртемберг

Щороку довжина мисливського сезону може змінюватися відповідно до ситуації. До списків входять ті тварини, яких можна зустріти у федеральній землі Баден-Вюртемберг. Тут, на південному заході, немає сенсу розглядати, скажімо, звичайного тюленя, довгомордого тюленя або кільчасту нерпу, що зустрічаються на півночі Німеччини.

Які ж визначається тривалість мисливського сезону, і навіть за яким принципом звірі залишаються у однієї з вищезгаданих груп чи перетворюються на іншу групу? Звісно, на підставі даних. Зараз розберемося.

Мисливський рік у Німеччині триває з 1 квітня до 31 березня. Саме до початку нового мисливського року мають бути зроблені всі підрахунки: скільки було видобуто дичини, які розміри популяції. Також враховуються збитки, завдані дикими тваринами лісовому, рибальському та сільському господарству. Ведеться підрахунок, скільки дичини доцільно на певному ділянці лісу. Намагаються враховувати всі чинники.

Лісничі, орендарі та власники мисливських угідь повинні вести облік видобутої дичини (а також збитків сільському та лісовому господарству, які власники мисливських угідь мають у деяких випадках компенсувати) весь рік. Проводиться оцінка стану лісу, ступеня шкоди, завданої дичиною лісовому господарству або сільськогосподарським культурам, або інших факторів, що вказують на те, що щільність дичини занадто низька або занадто висока. Ці дані потім передаються мисливське відомство. При обліку даних намагаються враховувати і стан дичини: її вік, випадки захворювань тощо. Усе це аналізується, і під кожний вид за необхідності може підганятися мисливський сезон.

Якщо немає можливості збільшити мисливський сезон (наприклад, не можна вести відстріл дорослих тварин, необхідних для вирощування дитинчат), то в деяких федеральних землях можуть вводити мінімальні квоти на відстріл, тобто власник або орендар мисливських угідь зобов'язаний забезпечити відстріл не меншої кількості голів, ніж варто в плані. План може полягати терміном три роки чи менший період. Якщо орендар/власник не впорається, то до нього «на допомогу» можуть надіслати команду професійних мисливців, яка точно виконає план. Рахунок за послуги отримає власник / орендар ділянки.

Також, як правило, до 15 квітня орендарі та власники мисливських угідь мають надати свій план відстрілу, який буде погоджений із мисливським відомством. Він робиться не для всіх видів тварин, і список у різних федеральних землях може відрізнятися. Якщо мисливське угіддя входить у мисливське господарство, плани полювання складаються за погодженням з управліннями інших мисливських господарств, що беруть участь, включаючи приватні мисливські ділянки, з метою забезпечення широкомасштабного планування полювання. Після того як зацікавлена особа (власник, орендар або представник мисливського господарства) представила план полювання, мисливське відомство проводить перевірку, чи план відповідає цілям правил полювання, викладеним у федеральному законі про полювання, а також, наприклад, наявним звітам лісового господарства. Якщо все відповідає закону та його цілям, мисливське відомство затверджує план полювання та передає його зацікавленій особі.

План полювання має чинність адміністративного акта, тому він стає юридично обов'язковим. Якщо особа, яка має дозвіл на полювання, вважає план полювання неправильною, вона може подати апеляцію. У нижньому мисливському відомстві розглянуть обґрунтованість заперечення, і до завершення перевірки застосовуватиметься минулий план полювання, раніше виданий орендарю/власнику мисливських угідь. Контроль за виконанням чи дотриманням плану полювання є обов'язком нижнього мисливського відомства. У це відомство — залежно від законодавства конкретної федеральної землі — необхідно або надати мисливський список, в який внесені всі вбиті і полеглих тварин, або повідомити про кожну окрему вбиту тварину (іноді шляхом пред'явлення дичини та/або трофеїв на виставці трофеїв).

Необґрунтоване невиконання чи перевиконання цього плану є адміністративним правопорушенням. Зазвичай відбувається розгляд, чому план не було виконано. Якщо з вини власника або орендаря мисливських угідь (тобто він не зможе довести, що доклав усіх необхідних зусиль, а не лінувався), то буде виписаний штраф. Якщо полювання на ділянці не могло проводитися за умовами, що не залежать від власника/орендаря, то санкцій не буде. Насправді перевиконання плану важко перевірити. Але тут уже на користь власників мисливських угідь стежити за тим, щоб не вибили всю дичину. М'ясо видобутої дичини належить власнику та орендарю. Відповідно, вони мають довгостроково планувати, щоби була можливість полювати і на наступний рік. Крім того, багатьох видів дичини – тих же косуль та диких свиней – стільки, що перевиконати план практично неможливо. Набагато уважніше стежать за тим, щоб план було виконано – насамперед для запобігання збиткам лісовому та сільському господарству.

Загалом ця система працює добре, і дичини у Німеччині багато.

На закінчення – трохи статистики з основних видів дичини, яка видобувається більшості федеральних земель (таблиця 2). Сюди не увійшли різні чайки, чорна ворона, сорока та ін. Але в іншому цей список допоможе створити уявлення про інтенсивність полювання у Німеччині.

Таблиця 2. Статистика видобутку основних видів дичини в Німеччині (Джерело: Deutscher Jagdverband 2025)

Всі статті номера: Російський мисливський журнал, квітень 2025

Источник: huntportal.ru