Трохи більше двох років минуло з моменту затвердження в РДГО «БООР» нагрудних знаків «Велика білоруська п'ятірка» та «Велика білоруська сімка», якими збиралися нагороджувати мисливців за визначні досягнення в галузі трофейного полювання.
Знаки для мисливців виготовлені ювелірами з використанням дорогоцінних металів – золота та срібла. І нарешті знайшовся мисливець, який зміг виконати всі вимоги і отримав заслужену нагороду. Втішно і показово, що таким мисливцем стала дуже захоплена нашим хобі жінка. Але перш, ніж розповісти про переможницю, давайте згадаємо про самі номінації.
Постановою правління Республіканської ради РДГО «БООР» від 17.08.2023 № 24 затверджено положення про спеціальні мисливські номінації «Велика білоруська сімка» та «Велика білоруська п'ятірка». Щоб стати номінантом, необхідно видобути в угіддях РДГО «БООР» сім чи п'ять «золотих» трофеїв наступних видів мисливських тварин, що нормуються: для «сімки» – вовка, глухаря, зубра, оленя, козулі, кабана та лося; для “п'ятірки” – глухаря, лося, оленя, козулі, кабана. До участі в номінаціях допускаються громадяни Республіки Білорусь, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають на території Республіки Білорусь і мають посвідку на проживання. Для участі у номінаціях усі вищезгадані трофеї мають бути не старшими за 2023 рік і здобуті за період не більше п'яти років (тобто розрив між датою видобутку першого та останнього трофею в номінації має становити не більше 5 років).
Першим білоруським мисливцем (або мисливцем – тут уже кому як подобається), який закрив «Велику п'ятірку», стала Тетяна Шуневич. Причому вона зробила це протягом одного року – не було жодних умов, просто вона сама поставила для себе таку мету. Нагородження відбулося в урочистій обстановці в музейній кімнаті Білоруського товариства мисливців і рибалок, що розташована в Мінську, на Логойському тракті, 5. Ну а почалося все з видобутку «золотого» кабана… Утім, навіщо ми переказуватимемо, дамо краще слово самій Тетяні. А щоб деякі нюанси нашого інтерв'ю були зрозумілішими, пояснимо, що є у нашої сьогоднішньої героїні своєрідна мисливська спеціалізація: вона затята вовчениця і в гонитві за сірими бандитами наїздила не одну тисячу кілометрів за угіддями Білорусі.
Олександр Очеретній (далі О. О.): Тетяно, дозвольте ще раз привітати вас із заслуженою нагородою, цього разу від імені всіх читачів «Російського мисливського журналу», і одразу ж поставити перше запитання. Жіноча номінація «Велика білоруська п'ятірка» помітно полегшена: від «сімки» вона відрізняється відсутністю вовка та зубра. Чи не здається вам, професійній вовчениці, що вже кого-кого, а вовка в цю компанію ви додали б, не особливо напружуючись?
Тетяна Шуневич (далі Т. Ш.): Дякую за вітання. А на запитання відповім не замислюючись: ні, не здається. У номінації йдеться саме про «золотий» трофей, а не просто про вовка. Крупного вовка матір добути неймовірно складно. І ця складність має три причини. Перша: такі звірі нашій країні зустрічаються набагато рідше «середніх» вовків, великий материй вовк – рідкість. Друга: великі матері вовки надзвичайно обережні. Третя – велика конкуренція з боку професійно підготовлених вовчатників-чоловіків. Взагалі всі «золоті» трофеї здобути дуже складно, але вовк – це щось екстраординарне. Я думаю, що у мисливців-чоловіків, які захочуть взяти «сімку», найбільші складнощі виникнуть саме зі здобиччю «золотого» вовка.
Платний контент! Ви бачите тільки частину статті, повний доступ до даної сторінки можливий лише за підпискою або при покупці журналу “Російський мисливський журнал №3, 2026. Мисливський світ по-жіночому” Купити номер за 300 руб. Придбати за 250 руб. за передплатою*